Соколів В. Д. Вічні сюжети
Книга про Тиле Уленшпигеле
чимало зусиль, щоб докопатися до корінь. Принаймні, найстаршим виданням про пригоди цього шахрая була вийшла в 1511 г анонімно в Німеччині «Приємне читання про Диле Уленшпигеле, породженому в землі Брунцвика, як він проводив своє життя…» А в 1515 році з’явилася фламандська лубочна книга, що істотно відрізнялася якщо не по наборі випадків, то по способі їхньої подачі від німецького варіанта. Це показує, що й сам цей образ і приписувані йому анекдоти були досить і давно відомі до моменту виходу книг.) граючи головним чином на буквальному розумінні метафор, однак його розум і спритність були визнані його собюргерами. Наскільки історичний персонаж листувався з героєм анекдотів, неизвесто. У всякому разі історики розкопали 2 факти, де згадувався якийсь Уленшпигель і що жив саме в зазначений час: в 1339 і 1350 його ім’я згадується в сучасних хроніках, правда по цілком повсякденним, рядовим подіям.) мови. До кінця ж XX століття, кількість мов, де нестриманий шахрай смішила своїми витівками досягло 280.
Багато анекдотів відірвалися від першоджерела й зажили самостійним життям. Діяння Уленшпигеля відгукнулися в безлічі прислів’їв німецької й нідерландської мов: Eule) —і це коли із себе корчать дурня, «er verleidet der Baueri), «er spielt Eule), тобто в нього в запасі всього одна пісня —і про людину, що усім набрид тим самим анекотом або оповіданням
Природно, Уленшпигель став героєм багатьох літературних творів. У тім же XVI столітті з’явився фарс про Уленшпигеле класика німецької бюргерської літератури Гансу Сакса. В 1835 пройдисвіт став героям іншого фарсу «Уленшпигель, або Підступ на підступ», созданого австрійським поетом Нестелроем. Ще однією відомою переробкою народних добутків про Уленшпигеле стала симфонічна поема Рихарда Штрауса «Веселі витівки Тиля Уленшпигеля» (1895).
Але справжнім шедевром, створеному на основі легенд про Тиле й навряд чи по славі не превзошли народною книгу, є роман Шарля де Костера «Легенда про Тиле Уленшпигеле й Ламме Гудзаке, їхніх пригодах — забавних, відважній і славетних у Фландрії й інших країнах» (1875).
Саме романний варіант послужив основою для кіно — і телеекранізацій. Нідерландський кінорежисер Йорис Ивенс зняв фільм «Пригоди Тиля Уленшпигеля » (1956), у заголовній ролі — Жерар Филип. Однак поки кращою екранізацією вважається створений в 1974 році фільм Алова й Наумова з Ульфсаком і Е. Леоновим у головні ролях