Соколів В. Д. Вічні сюжети
Лу Синь. «Правдива історія батрака А-Кью (A. Q.), що могло б і не бути» , що могло б і не бути»»Ранкові листки» («Ченьбао») у гумористичному відділі. У випусках китайський батрак у якоїсь глухий деревеньке називає себе революціонером і веде пропаганду передових поглядів, потопаючи при цьому в бруді, неробстві, безпробудному пияцтві в сільській харчевні. Однак у міру розвитку сюжет усе сильніше починають звучати пафосні й трагічні нотки (зрештою, А-Кью через непорозуміння повісили за злочин, якого він не робив), оповідання перекочував у розділ «Публіцистика», де йому й було саме місце.) міркувань: ну не може ж мир ігнорувати письменника, популярнейшего в країні, де живе п’ята частина людства, а по-друге, уже дуже простий і невибагливий це оповідання: навіть для середнього перекладача він не представляє ніяких труднощів.). Цей хлопець не дуже-те перепрацювався, склавши свій шедевр із суцільних цитат». Потрібно тільки врахувати, що те, що для вихованого на європейських культурних традиціях, де цінується, насамперед, індивідуальність, є письменницьким мінусом, у китайців перетворюється в плюс:
«Я нічого не складаю, я тільки передаю» (Конфунций). «Мо Цзи на 90 відсотків склав свою працю із цитат Конфунция. У європейців писати так духу не вистачить» (Б. Брехт).)»Записками божевільного», прямим наслідуванням Гоголю) діяв тут цілком у дусі китайських літературних традицій. І цілком у дусі китайських літературних традицій під маскою наслідування він різко й чітко виявив свою власну індивідуальність. Тому що в зіставленні із учинками А-Кью й реаліями життя даоські й конфунцианские цитати знаходять знущальний зміст. Письменник критикує, різко й болісно те, що китайці усмоктують із молоком матюкай і почитають уже не століттями, а тисячоріччями. Під маскою наслідувача виступає ниспровергатель традицій, хоча й робить це традиційним для китайської культури способом
На жаль, ця, по одностайній думці дослідників, особливість творчості великого китайця вислизає в перекладах його таких простих і, на сторонній погляд, невигадливих оповіданнях. «Настрій в ‘Справжній історії А-Кью’ цілому песимістичне, немає ніякої надії на поліпшення, немає ніякого інший світу, немає ідеалів, здатних вилікувати суспільство, немає ніякої таємничості, все просто, буденно й досить паршиво», і помістити замість її «Борці на сніжних вершинах» кун-фу-історію гонконгського письменника Ксин Йонга (Ji).
Однак влади недооцінили настрій суспільства. У пресі й Інтернеті навколо цього рішення розгорнулася ціла полеміка: «Класичну сучасну літературу й оповідання, що спонукує до роздумів, хочуть замінити сніжком». Підсумок полеміки підвела урядовий культурний орган «Гуаньминь Рибао»: «Нам немає необхідності впадати в крайності. Раніше ми политизировали наші шкільні підручники Лу Синьому, зараз вульгаризуємо Ксин Йонгом». У підсумку й того й іншого забрали із хрестоматії. Бедний Ксин Йонг, як Матросів, своїми грудьми закрив ворожу амбразуру Лу Синя. Сам вигин, але завдання партії й уряду виконав: не допустив сумнівного письменника до юних китайських душ
У своїй статті «Як я зробив ‘A. Q'» Лу Синь писав: «Я бажав, я хотів, як говорять люди, зобразити період нашого минулого, але боюся, що я пророчив майбутнє». І судячи з реакції китайської влади, потрапив у саму крапку