Соколів В. Д. Вічні сюжети
Т. Манн. «Будденброки»
Т. Манн. «Будденброки»
третім поколінні.) задум і 13 серпня 1900 роман потрапив у видавничий портфель
Роман був опублікований 26 лютого в кількості 1000 екземплярів. Коштував він недешево й розходився туго. Однак уже наступне видання (1903) принесло авторові успіх. В 1918 було випущено 100-тисячне видання, разлетевшееся в магазинах миттю —і ціна при цьому була цілком прийнятної для читача із середнього класу. В 1929 г письменник одержав Нобелівську премію саме за «Будденброков», і видання 1930 стало першим у Німеччині, що досягла планку 1 000 000 екземплярів. Цікаво, що більшість членів Нобелівського комітету вважалася справжнім шедевром інший роман письменника «Чарівну гору», але роман був занадто злободенний і присудження за нього Нобелівської премії було б по обстановці того років украй неполиткорректно, тому «Будденброков» використовували як благопристойний привід
З тих пор роман переведений на 30 мов, і хоча уступає по популярності детективам і пригодам, але для добутків такого класу це можна вважати оглушливим успіхом.) хто схований під тим або іншим романним персонажем. Обурений Т. Манн відгукнувся на це своєю програмною статтею «Бильзе і я» (Бильзе —і офіцер, що випустив памфлет проти місцевих бюргерів):
«Не запитуйте, хто б це міг бути… Не говорите ніколи, що отут зображено я, а от там цей. Це тільки висловлення художника на вашім матеріалі. Не брудніть своїми оплесками й шипінням його волю».
Гарні слова, але люди завжди шукали й будуть шукати прототипи в художніх творах —і із цим, схоже, нічого не поробиш
Роман майже відразу встав у ряди класики й не виходить із них аж до сьогоднішнього дня, хоча чорні дні й він переживав. Роман був заборонений у фашисткою Німеччини, визнавався застарілим поколінням «нового роману» ( 1960-1970). Та й зараз переживає не кращі часи: оцінки устаканились на рівні хвалебних. Це значить, що, визнаний усіма, роман не збуджує й не читається, тобто впав у кому почесного забуття. В 2002 вийшло 2-хтомное видання роману, причому 2-й тім склали суцільно коментарі: щось начебто похоронної процесії —і роман став пам’ятником самому собі
Ні чисто літературний сюжет, ні персонажі роману не розташовують до переробок, інсценівкам і екранізаціям. Проте вже в 1923 г по романі вийшов німий фільм, сильно розкритикований письменником, чому наступна спроба відбулася лише в 1958: це була добротна, але сіра й цілком прохідна екранізація
В 1994 році вийшов фільм Хайнриха Брелера «Манни —і роман сторіччя». Фільм не тільки одержав всі мислимому й немислимі в німецькому кінематографі нагороди, але й одержав потужну зрительскую підтримку. Однак режисер пішов по ті шляхи, проти якого так люто протестував письменник. Він зробив якийсь синтез біографічного й художнього фільму: мовлення в ньому йде про сім’ю Маннов, епізоди біографії яких відтворюють сцени роману або навпаки: у романній історії імена персонажів замінені прізвищами реальних осіб
Брелер на цьому не зупинився. По фільму він виготовив телефільм, де ще більше підсилив біографічний елемент. Потім зробив і із цього фільму екстракт, де епізоди чи роману те про Манни, чи те про Будденброках перемішані й откомментировани великими інтерв’ю з е. Манн Боргезе —і спадкоємицею письменника. Називається фільм «Із приводу сім’ї Маннов». Потрібно сказати, що колосальний успіх цього добутку, помножений його виданням на DVD набагато перекрив успіх самого роману: автор для сучасного читача/глядача/користувача набагато цікавіше самого добутку
До культурної честі німецьких націй потрібно сказати, що роман викликав неоднозначну реакцію, і багато письменників, просто читачі виступили проти подібної профанації ім’я великого письменника.) Спектакль має успіх. Після дюссельдорфской прем’єри, його поставили й продовжують ставити багато театрів Німеччини, включаючи Любекский, де постановки час від часу йдуть у Будинку Будденброков —і музеї, що відтворить обстановку життя німецької бюргерської сім’ї, як вона описана письменником