Соколів В. Д. Вічні сюжети
В. Гюго. «Знедолені»
в Англії й виступав з різкою критикою правлячою Францією Наполеона Малого (так Гюго у своєму памфлеті охрестив Наполеона III). Оскільки імператор тоді катастрофічно втрачав популярність, те всяка фронда на його адресу одержувала шумні оплески.)»Знедолених» найбільшої епопей, інші критикували роман за банальність сюжету й сентименталізм, за революційний дух книги. Часто критики лаяли книгу саме за те, за що вона подобалася читачам. Саме сентиментальні сцени: як каторжник благодіє нещасній сирітці, як священик, простивши крадіжку, наставляє злочинця на шлях істини називали себе Lee’s Miserables, переробивши французький артикль les у власне ім’я: Чи був командуючим потерпіла поразка армії. У цей час початку позначатися та сама тенденція розбіжності в сприйнятті літератури читачем і критикою, що зрештою (поряд з іншими причинами) привела до сучасної деградації красного письменства.)»Знедолених» у тім же 1862 року: роман був відразу ж переведений не тільки на найголовніші європейські мови, але й на такі як італійський, грецький, португальський, тоді на літературній біржі котировавшиеся досить низько. Втім Львові Толстому це було ні до чого, оскільки в Петербурзі тоді видавалася «Бібліотека французької літератури», добутку французьких авторів у якій з’являлися практично одночасно з їхнім виходом у Парижу. Саме в цей час наш класик впритул приступився до своєї епопеї, і, здається, приклад старшого французького побратима запевняв його, що він на правильному шляху
Якщо читачі прийняли роман одностайно, якщо критика була суперечливої, то друзі-письменники й сучасники майже в один голос, хто привселюдно, а хто нишком, у приватній переписці, роман відкинули. Флобер обрушувався на жорстокі однотипні характери: «Всі персонажі говорять дуже добре, але говорять однаково». Помітимо, що сучасні французькі літературознавці саме відзначають не тільки багатство словника Гюго, але й уміле введення в текст книги паризького арго, військової й наукової термінології
Після того, як в 1907 році вийшло 2 фільми за мотивами роману: «На барикадах Парижа» Бляше (Alice Guy Blacheacute;) і «Робітник», роман екранізувався практично через рік. Правда, найчастіше не цілком, а окремими епізодами. І саме ті сентиментальні сцени, які котирувалися на ура в лубочній літературі, найчастіше попадали в поле зору продюсерів
Надзвичайно популярний сюжет виявився в країнах третього миру. Дорогу тут проклали японці, уже в 1923 задумавшие екранізацію роману, але зупинені після 2-х книг. Далі японці неодноразово екранізували роман. Найцікавіша тут ідея передати мир роману засобами мультиплікації. Перший фільм із цієї серії «Козетта» (1977) досить довго транслювався в радянських кінотеатрах. Жителі Барнаула постарше могли б згадати, як необхідність піти в кінотеатр натрапляла один час на твердий вибір між виробничою драмою й «Козеттой», при чому ні те ні інше ентузіазму не викликало
В 1943 році був поставлений мексиканський фільм, де страсті розгорнулися по повній програмі. Ніяких тобі барикад, ніяких соціальних проблем: любов, любов і нічого крім любові. В 1944 роман екранізували єгиптяни, одна з перших арабських і нечисленних арабських екранізацій, тому що араби не дуже-те люблять дивитися про чужі народи й вдачі. В 1950 фільм поставив індійський режисер Рамнот (K. Ram) і ця була гостра соціальна драма, у той час як наступні індійські екранізації, зациклившиеся на любові Козетти й Мариуса замордавали необмеженими піснями й танцями, при мінімумі тексту
В 1958 році книгу екранізували бразильці, в 1961