Сон Обломова Роман Івана Олександровича Гончарова «Обломов» опублікований в 1859 році, але глава «Сон Обломова» надрукована десятьома роками раніше в «Ілюстрованому збірнику» при «Сучаснику».У своєму романі Гончаров описав життя пана «від риси до риси»,показав, як Обломов стає морально «мертвим»,поступово байдужіє до життя. І сам автор, і його герой замислюються над тим, чому Ілля Ілліч такої. Наприкінці восьмої глави першої частини роману Обломов мучається цим питанням, запитує себе:»Отчого ж я такий?»Так і не відповівши на поставлений самим собою питання, герой засипає й бачить сон. Саме цей сон і допомагає нам зрозуміти, як сформувався характер Обломова. В «Сні…»можна умовно виділити три частини. У першої Гончаров розповідає нам про дитинство Илюши, коли хлопчикові тільки сім років. Він дуже жвав і жвавий, хоча ростять його в млості й турботі, постійно опікують і нікуди не відпускають одного, скрізь тільки під доглядом няньки.
Илюша спостережливий, ніщо «не вислизає від допитливої уваги дитини;незгладиме урізається в його душу картина домашнього побуту;насичується м’який розум живими прикладами й несвідомо креслить програму свого життя по життю, його навколишньої».Хоча маленькому Обломову й подобається таке життя, воно не так і гарно, щоб бути прикладом для наслідування. У ній багато недоліків:усе в Обломове відбувається день у день однаково, і не ніяких змін у житті її мешканців, вона нудна й одноманітна. Найбільш важливою її частиною є їжа:обломовци дуже багато уваги приділяють їй, ретельно вибирають блюда на обід. Прийом їжі для них є ритуалом.
Готуванням займаються кріпаки, а батьки Іллі лише радять, які продукти краще використовувати й що приготувати Автор іронізує над ними, говорить:»вони теж не без занять».Як і їхні батьки їхніх батьків, вони займаються байдикуванням, живуть за рахунок праці своїх кріпаків і радуються кожному минулому дню, що вони благополучно прожилися Немаловажним ритуалом в Обломовке є сон після обіду, у цей час життя завмирає, усі сплять У другій частині Гончаров описує нам іншу пору:довгим зимовим вечором увечері нянька розповідає Іллі Іллічу казки. Дитина дуже вразлива й приймає всі оповідання няньки за яву, занурюючи в мир фантазій. Потім уже, коли він стане дорослим, він довідається, що не існує «добрих чарівниць»,медяних і молочних рік»,але все-таки Обломов потай від інших розуміє, що «казка в нього змішалася з життям, і він несвідомо сумує часом, навіщо казка не життя, а життя не казка.» Ілля Ілліч так назавжди й залишається більшою дитиною, що мріє про Милитрисе Кирбитьевне. Також і батько його, і дід, і прадід, що слухали в дитинстві ті ж казки, на все життя залишилися дітьми, що не вміють побудувати своє життя У третій частині «Сну…» ми бачимо Обломова-Хлопчика років тринадцяти або чотирнадцяти, коли він уже вчився в селі Верхлеве, розташованому недалеко від Обломовки. Його вчителем є строгий і розважливий німець Штольц, а займається Ілля разом з його сином, Андрієм.
Може бути, Илюша й навчився б чому-небудь у пансіоні, але Верхлево перебувало всього в п’яти верстах від Обломовки, і там, крім будинку Штольца,»усе дихало тою же первобитною лінню, простотою вдач, тишиною й нерухомістю.»Обломовщина панувала й там, вона разлагающе вплинула на підлітка. У нього зложилося яскраве подання про те, як варто жити:так, як «живуть біля нього дорослі.»Ви, звичайно, запитаєте як вони живуть. Я відповім:не знаючи ні турбот, ні тривог, не замислюючись про сенс життя;»зносячи працю як покарання»,ища прийменник, щоб від нього позбутися. Одноманітність їхнього життя ніщо не порушує, не тяготяться вони нею, та й не змогли б вони жити інакше.
«Іншого життя й не хотіли, і не любили б вони.»На становлення характеру Іллі Ілліча вплинуло й те, як ставилися до навчання його батьки. На жаль, для батька й матері головним було одержання атестата, а не знань Не можна не звернути увагу на двоїсті відносини Гончарова до того, що він описує. З одного боку, автор різко засуджує обломовцев за лінощі й барство, він частенько з іронією описує описує нам їх бити характери, наприклад времяпрепровождение батьків головного героя. Іванові Олександровичу не подобається те, що Обломов обкутаний любов’ю й пещенням, який занадто багато. Автор розуміє, що постійна опіка батьків, няньок, тіток не дала можливості дитині повністю розвиватися. Всі спроби до самостійної діяльності спростовувалися доводом:»Навіщо? А Васько, а Ванька, а Захарка на що?» чиЗахочеться Іллі Іллічу чого-небудь, як відразу слуги поспішають виконати його найменшу примху.
«Шукаючі прояви сили зверталися усередину никнули, в’янучи»,-помітив автор З іншого боку, Гончарова багато чого залучає в житті обломовцев. Тут ніхто не злословить про інших, все спокойно й тихо. Автор любується тим, що описує, тому що і його дитинство подібно з дитинством Обломова, він виріс у тім же середовищі, виховувався в тих же традиціях, що і його герой. Але наступні стадії життя Обломова не схожі на життя Гончарова.
Гончаров не був ледачим, безвладним, бездіяльним, байдужним до життя, пасивним, апатичним, нездатним до праці. Обломов став таким під впливом обстановки, у якій він виховувався в дитинстві. Все життя в Обломовке сприяла деградації його особистості. У сім років Ілля був допитливим, енергійним, рухливим хлопчиком, але з кожним роком він ставав усе більше ледачим, у ньому зароджувалася апатія, крім цього, йому було нецікаво вчитися, з, він уважав працю нудьгою, не вмів і не любив трудитися. Обломову був знаком праця душі, з нього вийшов би чудовий поет або письменник, якби він не був настільки ледачий Джерелом життя на дивані, що провів Ілля Ілліч, був розвиток у середовищі, де його ніжили, плекали, не давали самостійно розвиватися.