Спартак
Спартак сформував свою армію за принципом римської військової організації як найкращої для того часу
ЗМОВА
Спартак пробув у школі гладіаторів шість років. За цей час він багаторазово виступав на арені в якості мурмилона, стяжав собі голосну славу силою, мужністю, умінням красиво битися, що цінувалося римлянами. В 76 році Спартак одержав волю й відставку. Як гладіатор вищого класу він переводився в число викладачів школи. Лентул Батиат, ланиста цієї школи, пишався своїм видатним учнем, що доставив йому й школі голосну славу. Він зважав на його думку й у всім довіряв. Цим Спартак відмінно скористався для власних цілей. У школі Батиата він знайшов той шар людей, за допомогою яких можна було, на його думку, спробувати з надією на успіх перекинути Рим
Спартак став підбирати соратників серед товаришів по корпорації мурмилонов, серед власних учнів — людей безстрашних, вольових, організаторів, що мав пізнання у філософії й літературі, що володіли значним військовим досвідом. Особливо він намагався залучати до своєї справи учасників Першої Митридатовой війни, чия непримиренна ворожість Риму була йому добре відома. Багатьох серед них Спартак відібрав для гладіаторської школи особисто, відвідуючи з ланистой невільничі ринки й рабські ергастули. Охоче Спартак брав у школу Батиата й підходящих йому втікачів — людей, що мали в хазяїв дурну репутацію. Найближчими помічниками Спартака в задуманій небезпечній справі стають троє: Крикс, еномай і Ганник.
Найближчим соратником Спартака при організації першої групи змовників з’явився еномай. Ім’я це було поширено в стародавності в колах знаті. Відомий герой еномай-Троянец, соратник Енея. Ще більш відомий цар міста Писи в елиде, що називав себе сином Ареса. Пелопс, син пануючи Танталу, підступно погубив його під час змагання на колісницях, підкупивши візника пануючи Миртила. Суперечка ж у царя й Пелопса йшов за руку дочки пануючи Гипподамии.
Ганник швидше за все родом инсубр. Инсубри — саме численне сильне плем’я Транспаданской Галии, люті вороги римлян, багато разів воевавшие з ними, союзники Ганнибала. Столицею инсубов було місто Медиолан, древнє могутнє місто, важливий стратегічний центр. В III столітті до н.е. римляне скорили його.
Про Криксе мовлення буде вестися далі особливо. Всі ці помічники Спартака вільно говорили по-кельтски й по-гречески. Із зазначеної причини, а так само маючи на увазі, що вони під час війни командували галлами й германцями, древні автори без усякого коливання називають їхніми галлами або германцями по племінній приналежності
Завдяки освіченості, розуму, чудовій мужності, презирству до смерті, умінню захоплювати за собою товаришів за допомогою особистого приклада й палкого красномовства, еномай, Крикс, і Ганник користувалися в гладіаторському середовищі й поза її величезним авторитетом. Завдяки колишнім втечам, скитаниям по Італії й провінції вони мали запас найцінніших відомостей, які тепер дуже придалися їх верховному вождеві
Історик Саллюстий, сучасник повстання, оцінив найближчих помічників Спартака дуже високо: » Це були, — пише він, люди вільного духу й прославлені «.
З такими однодумцями Спартак вступив у змову, маючи намір, за словами древнього історика Синезия, » ниспровергнуть існуючі порядки «. Виступаючи головним агітатором, він своєю волею й авторитетом, переконує приєднатися до змови чимала кількість людей
Як прославлений гладіатор, Спартак мав доступ у багато знатних будинків, де була безліч рабів, частина яких знала чималу кількість секретів римського політичного життя, секрети своїх панів
У результаті великої й напруженої діяльності Спартака виникає — із центром у Капуре змова. Осередки його поширюються по різних частинах південної Італії, проникають у провінції, у Рим, у вдома знаті
Змова росла, втягуючи у свої ряди багатьох людей
Незважаючи на багатолюдні сходки, конспірація в змовників була поставлена дуже добре. І коли десь на окраїні з’явився донощик, він майже нічого не знав: ні імен керівників змови, ні навіть кількості змовників
Проте, донощик не зніяковів. Бажаючи одержати нагороду, він прибув у Рим і зробив заяву про підготовку повстання міському преторові Г. Верресу. Стривожений претор скликав сенат і доповів про розкритий його працями гладіаторській змові. Сенат виніс постанову: преторові знестися із владою Капуи, поставити за обов’язок останні розслідувати справу й покарати винних. Претор негайно відправив у Капую гінця з листом. Але… лінія зв’язку змовників спрацювала багато швидше.
Спартак першим одержав звістку про донос. Він зібрав на раду своїх керівників. Було вирішено не чекати дня відкриття Мегалетийских ігор, до яких пристосовували повстання, і почати виступ негайно.
Захопивши на кухні ножі, рожни й мотузки, загін Спартака зламав двері збройової й дістали звідти бойову зброю. Перекинувши охорону, що не очікувала нападу, гладіатори виламали двері школи, пронеслися по здивованих вулицях, обрушилися на воротную стражу й після запеклої сутички вирвалися з міста. З великого загону після перших сутичок залишилося тільки 30 чоловік. Але через деякий час, склався в 78 чоловік
Було вирішено рушити на гору Везувій, сильно укріплене від природи місце (тоді вона не була ще вулканом) . Спартак уважав, що звідти, якщо ворог почне сильно тіснити, можна буде пробратися на узбережжя, захопити який-небудь корабель або човни й пробитися на з’єднання з піратами, що періодично крейсували уздовж компанского узбережжя
Думка Спартака його товариші прийняли. Весь шлях від Капуи до Везувію гладіатори проробили з повальною запопадливістю
По дорозі їм попалося кілька возів зі зброєю, що направлялися в Помпеї для гладіаторської школи. Повстанці напали на охорону й звернули неї у втечу. Озброївшись вони продовжили шлях до Везувію, віднімаючи по дорозі кинджали в подорожан і вирізуючи собі важкі кийки
Влади Капуи були неприємно здивовані інцидентом у школі в школі Батиата. Але оскільки втечі рабів і гладіаторів являли собою звичайна справа, а в умовах 74 роки, після двох неврожайного років і спроб заощадити на пайках рабів і гладіаторів особливо, те ні владі, ні Батиату не хотілося піднімати шум. Тому що Батиат потихеньку наживався за рахунок своїх вихованців, а влади вчасно не розгадали змова й не бажали зізнатися в неуважності. За бажанням обох сторін справа була зам’ята. Взаємна амністія в Капуе пізніше розкрила, тому що із втечі 78 гладіаторів незабаром виросли неймовірні події, і сенату поневоле довелося повернутися до їх джерелам
Прибувши на високу гору Везувій, покриту лісом, лугами й дикоростучим виноградом, повстанці по римському звичаї побудували укріплений табір і за пропозицією Спартака знову проголосували по питанню про верховного проводиря. Вибори дали колишній результат: головним вождем був вибраний душу всього справи Спартак. еномай, Крикс і Ганник, його помічники, що показали в критичні годинники дивна мужність і хоробрість, були избранни його заступниками
Керівники розробили план подальших дій. Було вирішено намагатися відтягнути зіткнення у Везувію, центра повстання, бойові дії вели винятково на Кампанской рівнині, у Самнии, Апулії, Калабрии й Лукании. Вибір цих територій визначався наступними міркуваннями: по-перше, там римськими сенаторами й вершниками була зосереджена величезна маса рабів-пастухів (галлів, германців, фракийцев) , людей, найбільш підходящих для заклику їх до повстання; по-друге, раби Апулії вже мали досвід повстання ( 186-184 гг. до н.е.) , було також бажано зірвати звідси всі хлібні поставки в Рим і інші області Італії; по-третє, крайньою бідністю й войовничістю италийского населення
Всі ці люди ненавиділи Рим і сенат, сулланский порядок. Особливо жителі Лукании й Самния не могли забути тяжких конфіскацій і жорстоких побиттів, які влаштовував їм Сулла як своїм непримиренним ворогам
Передбачалося, що організаторами загонів у різні частинах країни, і в першу чергу на півдні, стануть спеціально туди відряджені посланці вождя. Сам Спартак, перебуваючи на Везувії, буде координувати дії партизанських загонів у межах Італії, а в підходящий момент віддасть наказ зливати їх в армію для ведення регулярнихих воєнних дій
Дозволивши в такий спосіб найважливіші питання, вожді повстанців негайно перейшли до енергійних дій. На пасовища з пастухами відправлялися надійні гінці з наказом викликати на Везувій добірних людей. У Кампанію, Самний, Луканию й Брутий відправилися емісари з подібними інструкціями
У горах і лісах знову почалися таємні наради. За звичаєм усе заколотів на сторону повстання залучали, для кого від убогості й страху був один порятунок — впреступлении.
У різних кінцях країни, насамперед на півдні, почали виникати партизанські загони на чолі сгладиаторами.
Важке положення рабів у латифундриях і середніх по розмірах маєтках, знущання й брутальність адміністрації й доглядачів, безсоромні крадіжки з рабських казанів, що особливо гостро відчувалися у зв’язку із дворічним неврожаєм, — все це до крайності загострило обстановку, викликало масові заколотні настрої. Рабські ергастули були наповнені колодниками
Із цих причин агітація серед рабів мала повний успіх. Результати агітації не сповільнили позначитися. Спочатку раби вбивали на відкритих місцях людей, що подорожують поодинці й по двох, потім, збираючись юрбами, почали нападати вночі на незахищені сільські вілли, знищували їх, майно грабували, а питавшихся пручатися вбивали
Всі місяці, що залишилися, 74 роки римські влади займалися розкриттям на місцях дрібних і великих змов рабів, а загони римських військ безуспішно боролися із загонами повстанців. Останні безупинно розширювали район дій, обзаводилися конями, зброєю. Кожний новий успіх повстанців обростав лавиною слухів і збільшував число що бажали піти їх прикладу
Тим часом повстанський центр на Везувії працював з величезною енергією, випускаючи зі своїх стін всі нових емісарів. Кожний з них, попрощавшись зі Спартаком вертався у свою область, організовував самостійний загін і починав бойові операції
При цьому повстанці часто пускалися на хитрість: по дорогах вони роз’їжджали, не викликаючи підозри, під видом купців або військових людей. Дізнавшись, що було їм необхідно, вони потім нападали на богатие будинку, вілли й навіть міста
Усюди повстанці, відняті боргові розписки повертали боржникам, перетворювали в панічну втечу збирачів податків, піддавали в страх і трепет посадових осіб. Найбільш жорстоких рабовласників вони спочатку попереджали. Якщо ті не вгамовували, улаштовували над ними екзекуцію: прив’язавши до жернову, змушували обертати його під ударами бичів у присутності рабів і відпускали ледве живих або руйнували їхній будинок, а те й весь маєток
До весни 73 року набіги рабів у бокових вівтарях Кампанії, » вооружившихся проти самих законів » і панів, що грабували, стали для рабовласників нестерпними. У той же час організуюча роль Везувію, на якому вкрилися гладіатори, що бігли з Капуи, для всіх стала зовсім безсумнівної
Коттеджние селища горьковское шосе гарний магазин.