США
1) Введення (коротка історія США)
2) Політика (пристрій, партії)
3) Економіка
4) Культура
5) Міжнародні відносини
6) Соціальні проблеми
7) Найважливіші дати в історії США
8) Список літератури
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ(1940р.)
Народ США вніс значний вклад у перемогу над гітлерівською Німеччиною й мілітаристичною Японією. У зв’язку з тим, що війна безпосередньо не торкнулася Американського континенту, США не випробували нещасть, що обрушилися на багато народів Європи й Азії. Людські втрати США були відносно невеликі
Війна сприяла росту національного багатства США, їхньому перетворенню у фінансово-економічного й військово-політичного лідера капіталістичного миру. Природа внутрішнього розвитку американського капіталізму (швидке нагромадження капіталу, бурхливий ріст продуктивних сил) спонукувала його до широкої зовнішньої експансії. Цьому благопроиятствовало співвідношення, що змінилося, сил по закінченні війни. Основні конкуренти США або тимчасово вибули з ладу (Німеччина, Японія) , або потрапили у фінансово-економічну залежність від американських кредиторів (Великобританія, Франція) . США скористалися цим, щоб опанувати новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталів (особливо шляхом надання кредитів і позик) і створити велику «імперію долара».
Збройні сили США розташувалися в багатьох стратегічно важливих регіонах земної кулі, у тому числі в Східній півкулі — за тисячі миль від американських берегів. Під прапором захисту волі й демократії заокеанські ідеологи проголосили завданням США протидія радикальним політичним і соціально-економічним змінам, що назрівали в багатьох країнах, боротьбу проти революційного й національно-визвольного рухів, підтримку режимів, залежних від Сполучених Штатів, твердження «миру по-американски».
Опираючись на тимчасову монополію на атомну зброю, систему військових баз і фінансово-економічна перевага, США відверто заявили про свої претензії на світову гегемонію. Застосування Сполученими Штатами атомної зброї проти Японії по суті возвестило про початок ядерної ери. Стрижнем виниклої незабаром «холодної війни» стало протиборство між США й СРСР у всіх основних областях, особливо у військово-політичній і ідеологічній. Великі зміни на земній кулі, що происшли в наступні роки, істотно обмежили можливості домагань США на «керівництво миром».
Економічно зміцнілі країни Західної Європи і Японія стали тіснити свого суперника в конкурентній боротьбі за джерела сировини, ринки збуту товарів і сфери додатка капіталів. В умовах формування поліцентризму у світовій економіці США є могутнім, але не єдиним, а одним із трьох основних центрів контролю й впливу
Сучасні США — найсильніша держава, що досягла високого рівня економічного розвитку, що володіє потужним науково-технічним потенціалом. Це країна, що має у своєму розпорядженні величезний арсенал ракетно-ядерної зброї й різноманітні засоби міжнародного впливу. Американська модель економічного росту використовувався як зразок багатьма розвиненими країнами, а згодом і новими індустріальними державами. США претендують також на роль генератора у формуванні нової системи мікрогосподарських зв’язків
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЯ США
Американська конституція була розроблена й прийнята Конституційним конвентом у Філадельфії ( травень-вересень 1787 г.) . Учасників конвенту прийнято йменувати в США » батьками-засновниками».
Формулюючи положення конституції, » батьки-засновники» ставили перед собою три головні політичні цілі: зупинити подальший розвиток революції, створити міцну державу на федеративній основі, надійно відгородити й гарантувати приватновласницькі права
У текст конституції, затвердженої конвентом 17 вересня 1787 р., не були включені положення, що гарантують політичні, особисті й процесуальні права громадян. Однак під тиском суспільної думки й демократично настроєних законодавців у штатах конгрес був змушений в 1789 р. прийняти проект Білля про права — перші 10 виправлень до конституції, що проголошували ряд політичних, особистих і процесуальних прав громадян
Конституція США набула чинності 4 березня 1789 г.
Політико-правові принципи
У фундамент конституційної системи американської держави покладено три основних політико-правових принципи — поділ влади, федералізм і судовий конституційний нагляд
Принцип поділу влади, реалізований через систему «сдержек і противаг», припускає організаційну незалежність трьох «галузей» державної влади — законодавчої, виконавчої, судової — і розмежування між ними відповідних функцій. На федеральному рівні три «галузі» влади представлені конгресом, президентом і Верховним судом
Федералізм конституційний принцип, що припускає відносно тверде розмежування сфер компетенції федеральної влади й влади штатів, при цьому значна частина прав «суверенних» штатів передана федеральному уряду
Судовий конституційний нагляд полягає в тім, що суди мають право визнати не відповідні конституції й тим самим недійсними закони конгресу й акти виконавчої влади. Вищим органом конституційного нагляду є Верховний суд США.
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
Законодавча влада в Сполучених Штатах Америки здійснюється конгресом США й законодавчими зборами (легіслатурами) штатів
Конгрес США складається із двох палат — сенату й палати представників. Засідання конгресу проходять у будинку Капитолия, розташованого на пагорбі в центрі Вашингтона
Палата представників
По конституції США кожний штат повинен бути представлений у палаті принаймні одним членом
Члени палати представників обираються на дворічний строк, отже, кожні два роки склад палати представників обновляється, цим же інтервалом виміряється строк повноважень усього конгресу кожного скликання. Конгрес кожного скликання проводить дві сесії, що починаються в січні й тривають із перервами майже протягом усього року
Сенат
Кожний штат представлений у сенаті двома членами, тобто в його склад входять 100 сенаторів. Кожний сенатор обирається на шестирічний строк. На відміну від палати представників кожні два роки підлягає переобранню лише третина сенаторів, що забезпечує певну стабільність складу цієї палати й наступність у її діяльності. За традицією сенат займає більше привілейоване положення, чим палата представників
Повноваження конгресу
Конституційні повноваження конгресу досить широкі. Найважливіше місце серед них займають прерогативи у фінансовій області — те, що в США прийняте називати «владою гаманця». Конгрес установлює однакові для всієї території країни податки, мита, податі й акцизні збори, затверджує федеральний бюджет і виділяє асигнування на все без винятку державні акції, позичає гроші в кредит і сплачує борги від імені Сполучених Штатів, регулює зовнішню торгівлю й т. д.
Конгресу належить важлива функція контролю за діяльністю урядових закладів і відомств
Конгрес має право повідомляти війну, формувати збройні сили й виділяти асигнування на їхній зміст, видавати правила по керуванню й організації сухопутних і морських сил
Поряд з повноваженнями, здійснюваними спільно обома палатами, існують також такі, які може здійснювати тільки одна з палат. По конституції всі законопроекти про державні доходи повинні виходити від палати представників; сенат може пропонувати до них виправлення й брати участь у них обговоренні
Найважливішими повноваженнями сенату є його участь у прийнятті Сполученими Штатами Америки міжнародних зобов’язань у формі договорів і участь у призначенні на вищі посади державного апарата
Комітети конгресу
Важливу роль у діяльності грають постійні й спеціальні комітети. Вони створюються в обох палатах, кожний комітет спеціалізується в конкретній області державного керування. У сенаті 16 постійних і 4 спеціальних комітети, у палаті представників 22 постійних і 5 спеціальних комітетів
Партійні фракції
У конгресі США представлені тільки дві найбільші буржуазні партії країни Демократична й Республіканська. У кожній з палат конгресу утворяться партійні фракції обох партій: фракція більшості, тобто фракція партії, що має більшу кількість місць у даній палаті, і фракція меншостей
Партійні фракції кожний з палат вибирають лідера і його заступника
Лідер більшості в сенаті є найважливішою фігурою, що впливає на хід роботи цієї палати. Лідер більшості в палаті представників займає в партійній ієрархії друге місце після спікера палати
Роль лідерів меншості як у сенаті, так і в палаті представників зводиться в основному до формулювання політики опозиції й організації підтримки в неї користь
Законодавчі збори (легіслатури) штатів Як і на федеральному рівні, у штатах відзначається значне посилення виконавчої влади губернатора за рахунок прерогатив законодавчих органів
По своїй структурі й методам роботи законодавчі збори штатів багато в чому копіюють конгрес. У всіх штатах, крім Небраски, вони складаються із двох палат: палати представників і сенату
Як і в конгресі, у законодавчих зборах штатів діє система комітетів; у деяких штатах більшу роль грають об’єднані комітети обох палат. Характерною рисою більшості законодавчих зборів є домінуюча роль спікера палати представників, що користується величезним впливом не тільки в рамках законодавчих зборів, але й взагалі вштате.
ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Виконавча влада в країні здійснюється президентом США, що виконує покладені на нього конституцією повноваження за допомогою розгалуженого апарата виконавчої влади
Президент США Вищим у країні посадовою особою, що сполучає повноваження глави держави й глави уряду, є президент США. Він обирається на 4 роки з можливістю переобрання ще на один чотирирічний строк. Президентом США може бути громадянин США по народженню, не моложе 35 років, що прожив на території США не менш 14 літ
З 1800р. офіційною резиденцією президента є Білий Дім, що перебуває в столиці США Вашингтоні
Повноваження президента США дуже широкі. Як глава держави він є верховним головнокомандуючим збройними силами США й верховним представником США на міжнародній арені. Президент зі схвалення й згоди сенату призначає федеральних суддів, включаючи членів Верховного суду, послів і вищих посадових осіб апарата виконавчої влади. Конституція надає президентові право скликання надзвичайних сесій конгресу й переносу чергових сесій. При виникненні внутрішніх і зовнішніх кризових ситуацій президент може мати у своєму розпорядженні надзвичайні повноваження
Велика роль президента в законодавчому процесі. Формулюючи законодавчу програму адміністрації в серії послань конгресу, президент є фактичним лідером законодавчої політики
Віце-президент
Разом із президентом на чотирирічний строк обирається віце-президент
По конституції повноваження віце-президента обмежуються головуванням всенате.
Прийнята в 1933р. XX виправлення до конституції США, зміцнила статус віце-президента, розглядаючи його як спадкоємець глави виконавчої влади у випадку смерті або недієздатності останнього
Виконавче управління президента Не передбаченим конституцією надвідомчим органом при Білому домі є Виконавче управління президента (ИУП) . Засноване в 1939р., ИУП сприяло зміцненню президентської влади, створивши потужний апарат, що координує й контролює найважливіші аспекти діяльності держави
Кабінет міністрів Як дорадчий орган при президенті, створений крім конституції, функціонує кабінет міністрів
До складу кабінету входять глави 12 федеральних міністерств, іменовані в США секретарями, і генеральний атторней (глава міністерства юстиції) .
У практиці останніх президентів США використовувалася форма дроблення кабінету на цільові міжвідомчі ради, що дало можливість обговорювати те або інше коло питань без залучення всіх членів кабінету
Система міністерств і відомств
Громіздкий і розгалужений бюрократичний апарат виконавчої влади крім ИУП включає систему міністерств (федеральних департаментів) і інших адміністративних відомств. Керівники міністерств підпорядковані безпосередньо президентові. Розподіл міністерських портфелів — складний політичний процес, у якому президентові доводиться брати до уваги інтереси монополістичних угруповань, що суперничають. Адміністративні відомства засновуються з ініціативи конгресу, конгрес же визначає коло їхніх завдань і повноважень
Зовнішньополітичний механізм
Зовнішньополітичний механізм включає значну частину державного апарата й конгресу, що займається розробкою й здійсненням дипломатичних, військових, економічних і ідеологічних акцій на світовій арені
Зовнішньополітичний механізм функціонує під безпосереднім керівництвом президента й підлеглого йому ИУП.
Головну роль у проведенні зовнішньої політики грає державний департамент. Він має у своєму розпорядженні розгалужену мережу закордонних представництв — посольств і консульств в іноземних державах, спеціальних місій при міжнародних організаціях
Місцеве самоврядування
Місцеві органи створюються на основі законодавства штату й мають права, певними цим законодавством. У той же час місцевої влади надається право здійснювати свої певні законом функції без формального контролю з боку органів штату, на основі самоврядування. Бюджет місцевих органів складається з місцевих податків і цільових асигнувань штатів і федерального уряду
СУДОВА ВЛАДА
Характерною рисою судоустрою в США є відсутність єдиної, загальнонаціональної судової системи; існують організаційно відособлені, паралельні судові системи в кожному зі штатів і федеральна судова система
Відповідно до статті 3 конституції, судова влада Сполучених Штатів надається Верховному суду США й нижчестоящим федеральним судам, засновуваним конгресом
Судоустрій на федеральному рівні Федеральну судову систему утворять 4 групи судів — окружні, спеціальні, апеляційні й спеціальним апеляційні — на чолі з Верховним судом
Окружні суди США — федеральні суди загальної юрисдикції; вони по першій інстанції розглядають всі дела, засновані на федеральному законодавстві
Спеціальні суди першої інстанції — претензійний суд США (розглядає грошово-майнові претензії громадян до уряду США) , суд США по справах зовнішньої торгівлі (розглядає суперечки, що виникли на основі федеральних законів про імпортні торговельні операції й митних правил) , податковий суд США (дозволяє конфлікти, що виникають у зв’язку з рішеннями федеральних податкових відомств) .
До спеціальних апеляційних судів ставляться апеляційний суд США по федеральному окрузі (розглядає скарги на рішення претензійного суду, суду по справах зовнішньої торгівлі й на рішення деяких федеральних адміністративних відомств) і тимчасовий надзвичайний апеляційний суд; рішення цих двох судів обжалуются у Верховний суд
Апеляційні суди являють собою проміжну апеляційну інстанцію між федеральними судами першої інстанції й Верховним судом
Очолює федеральну судову систему Верховний суд США — вищий орган у федеральній судовій ієрархії, кінцева апеляційна інстанція
У США існує автономна система військових судів. Їм підсудні чисто військові злочини, а також всі інші карні правопорушення, доконані військовослужбовцями під час проходження ними дійсної військової служби й винятково при виконанні службових обов’язків
Судоустрій у штатах
Кожний штат у межах своїх границь може засновувати судові органи, які порахує потрібним, однак існують типові риси судоустрою, загальні для всіх штатів. Так, у штатах є 3 групи судів: обмеженої й спеціальної юрисдикції, загальній юрисдикції, апеляційній юрисдикції. Перші дві групи — місцеві суди першої інстанції, що розглядають справи по суті. Третя група поєднує проміжні апеляційні суди й верховні суди штатів
БУРЖУАЗНІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
Найважливішою особливістю політичного ладу США є двухпартийная система, при якій у влади поперемінно перебувають дві буржуазні партії — Демократична й Республіканська. Двухпартийная система в сучасному виді зложилася в середині XIX в. Істотна риса цієї системи полягає в тім, що обидві партії діють у тісній єдності, являючи собою інструмент збереження політичного панування монополістичної буржуазії. Політичне панування двухпартийной системи забезпечується підтримкою правлячого класу, особливостями виборчої системи й державного устрою, порядком фінансування виборів, силою традиції
Незважаючи на політичну монополію двухпартийной системи, у США є цілий ряд самостійних політичних партій. Історія США знає багато десятків незалежних політичних партій: від великих, що поєднували потужні соціальні рухи й зіграли важливу історичну роль, до дрібних, орієнтованих на окремі проблеми
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ
Крім партій, у США існує безліч суспільно-політичних рухів, які є важливим чинником у сучасному житті США.
Серед великої кількості рухів можна відзначити найбільші: антивоєнний рух, рух у захист прав і воль, рух за расову рівність, рух безробітних, жіноче рух, рух молоді й студентів, фермерське рух, рух у захист навколишнього середовища
ЕКОНОМІКА США США — це передова держава, що володіє великою виробничою міццю й величезним потенціалом розвитку
МІСЦЕ США У СВІТОВОМУ КАПІТАЛІСТИЧНОМУ ГОСПОДАРСТВІ
США — єдина країна миру, чия економіка вийшла із другої світової війни значно зміцнілої. У перші післявоєнні десятиліття лідируюче положення США у світовому господарстві було безперечно. Війна позбавила цю країну від серйозних конкурентів, але не надовго. Економічний підйом Західної Європи й промисловий ривок Японії істотно змінили це положення
Погроза лідируючої ролі США у світовому господарстві викликала необхідність рішучих заходів: у США помітно зросли витрати на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, прискорилися й поглибилися процеси перебудови промисловості на користь наукомістких галузей, виникли й одержали розвиток нові методи стимулювання науково-технічного прогресу
Основу експортної експансії американських монополій становлять машини й устаткування (у першу чергу наукомістка продукція) і продукція сільського господарства
Імпортуючи велику кількість електронних компонентів і побутової техніки, США залишаються лідером у світовому виробництві й торгівлі промислової електронікою
Найважливіше значення для положення США у світовому господарстві має те, що на їхню частку доводиться сьогодні біля половини світового експорту зерна. Разом з тим у традиційних галузях — сталеливарної промисловості, суднобудуванні, виробництві верстатів, легкій промисловості й виробництві споживчих товарів тривалого користування — США програє своїм конкурентам не тільки із Західної Європи і Японії, але й з «нових індустріальних країн
Усе більше важливим фактором міжнародного економічного життя стають американські транснаціональні корпорації і їхні філії за границею
Приблизно з початку 70-х років у вивозі капіталу із країни на перше виходить експорт капіталу в позичковій формі
Політика США залишається сьогодні джерелом не тільки політичної, але й економічної напруженості у світі. Стратегія масованого натиску на всіх — найбільш важлива й найбільш характерна риса сучасної зовнішньоекономічної політики США.
ДЕРЖАВНО-МОНОПОЛІСТИЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Економічна роль держави
Американська держава, використовуючи наявні в його розпорядженні важелі, здійснює перерозподіл матеріальних, фінансових і інших ресурсів країни, вживає заходів по зміцненню міжнародних економічних позицій США й по розширенню експансії американських монополій. Загострення протиріч в економіці країни сприяло посиленню економічної ролі держави, що виразилося в розвитку системи державно-монополістичного регулювання економіки. Протягом ряду десятиліть формувалися теоретичні концепції й практичні методи державного регулювання економіки США, розрісся й прийняв величезні розміри державний механізм економічної політики
Бюджетно-податкове регулювання економіки
У післявоєнний період одним із широко використовуваних інструментів державно-монополістичного регулювання економіки став у США державний (федеральний) бюджет. Бюджетно-податкове регулювання застосовується урядом для згладжування гостроти кризових явищ в економіці або для створення штучних стимулів по підтримці темпів, що знижуються, економічного росту
Кредитна система
Кредитна система США являє собою сукупність державних і приватних кредитних інститутів, її основним державно-монополістичним компонентом є Федеральна резервна система, що виконує функції центрального банку США.
СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ США
Співвідношення галузей в економіці США відбиває сформований суспільний поділ праці й пропорції суспільного відтворення. Ці пропорції багато в чому визначають рівень ефективності всього господарства США.
Загальна закономірність галузевих зрушень, що відбуваються, полягає в помітному зниженні в економіці питомої ваги сировинних галузей і сільського господарства, технічної модернізації промисловості з відносно нескладним виробництвом, підвищенні ефективності використання виробничого апарата капіталомістких і материалоемких галузей промисловості з високою часткою проміжної продукції (металургія й хімічна промисловість) .
На початку XX в. нематеріальне виробництво займало незначне місце в господарстві США, а в цей час воно перетворилося в динамічно, що розвивається сектор, господарства. Найбільш швидкий ріст сфери нематеріального виробництва й послуг у США був відзначений у галузях духовного виробництва (наука й утворення) , а також відновлення фізичних і творчих здатностей людини. Серед цих галузей особливо виділяються ті, які пов’язані із забезпеченням відпочинку населення
Серед галузей матеріальної сфери промисловість залишається найважливішої, вона як і раніше забезпечує високий рівень технічного розвитку інших сфер господарства. Саме в ній сьогодні в першу чергу акумулюються новітні досягнення науково-технічного прогресу
Структурна перебудова промислового виробництва ґрунтується на швидкому й взаємозалежному росту трьох ключових галузей сучасної індустрії: машинобудування, електроенергетики й хімічної промисловості. На них доводиться 55-60 відсотків всіх інвестицій впромишленности.
Протягом ряду десятиліть частка добувної промисловості в структурі всього промислового виробництва США скорочувалася. Це було пов’язане із загальним для економіки США процесом зниження у виробництві витрат матеріалів, сировини й енергії
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ
Державно-монополістичне регулювання зовнішньоекономічної діяльності Регулювання зовнішньоекономічної діяльності США містить у собі комплекс економічних і політичних заходів, спрямованих на забезпечення зовнішніх умов для розширеного відтворення капіталу й росту прибутків американських монополій
Уряд США у своїй зовнішньоекономічній політиці приділяє головну увагу усуненню бар’єрів, що перешкоджають експансії американських монополій в області торгівлі товарами й послугами й у сфері додатка капіталів
Протягом усього післявоєнного періоду значну роль у державному фінансуванні американського експорту грали програми допомоги іноземним державам. Вони сприяють зміцненню економічних позицій американських корпорацій в Азії, Африці й Латинській Америці і є ефективною зброєю в боротьбі з іноземними конкурентами
КУЛЬТУРА ЛІТЕРАТУРА
Перші літературні твори створювалися в англійських колоніях у Північній Америці з початку XVII в. Риси національної своєрідності складної американської літератури виступили у творчості просвітителів епохи Війни за незалежність 1775-1783 гг. Процес формування національної літератури завершується в першій половині XIX в. Найважливішу роль у ньому зіграли письменники романтики
Підйом демократичних настроїв напередодні й у період Громадянської війни 1861-1865 гг. сприяв зміцненню реалістичних тенденцій у літературі США. Вершиною реалізму XIX в. з’явилася творчість Марка Твена (сьогодення ім’я С. Клеменс) , що відбило дійсність свого часу у всьому неї різноманітті
В 1910-е роки відбувається зародження модернізму. Поети е. Паунд, Т. С. елиот, прозаїк Г. Стайн проголосили розрив з Америкою, уважаючи її країною, де тріумфує буржуазний утилітаризм і немає ґрунту для щирої культури
Новітня поезія перейнята протестом проти механізації почуттів людини, перетворюваного в «одиницю статистики».
У прозі 80-х років переважає тема духовної порожнечі й засилля псевдокультури, що спонукують героя до бунту, нерідко руйнівного характеру
МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
Музична культура США відрізняється багатством традицій, жанрів і стилів, розвитий мережею спеціальних інститутів, що організують і направляють музичне життя країни
Серед найважливіших тенденцій, що характеризують музичну культуру США наших днів, — посилення ознак регіональної самобутності поряд із числом, що множиться, загальнонаціональних явищ. Сьогодні можна говорити про специфіку музичної культури ряду регіонів країни, серед яких особливо виділяється Захід, насамперед Каліфорнія
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Мистецтво США порівняно молоде, воно сформувалося разом з американською державою, успадковуючи культуру колишніх колоній європейських країн
Перемога у Війні за незалежність відкрила важливий етап у мистецтві. Потужними факторами у формуванні мистецтва США були становлення націй, загальний підйом національної самосвідомості й широке поширення демократичних ідей
У роки другої світової війни відбувається перелом у художній культурі США. Одне за іншим виникають всі нові модерністські плини
В 60-х і 70-х роках у США, а потім і в інших країнах поширилася безліч плинів, що вийшли в основному з поп-арту й об’єднаних нігілістичним відношенням до традицій світової культури
Традиції американського реалізму в другій половині століття віддано підтримували Р. Кент, Р. Сойер, А. Рефрежье, що створили повні цивільного пафосу композиції, що призивають до боротьби за мир і соціальну справедливість
АРХІТЕКТУРА
Розвиток професійної архітектури в американських колоніях почалося із середини XVII в. під впливом англійського неокласицизму
Американська архітектура зложилася як особливе явище стосовно архітектури Старого Світла. У її основі лежали раціональні прийоми будівництва, характерні для періоду активного освоєння необжитих територій. Дерев’яний каркас будівель нових поселенців був перетворений Д. Тейлором у практичну легку дощату систему так званого «повітряного каркаса».
Прагнення художньо осмислити новий тип будинку, його каркасну структуру, засновану на єдиному модулі, і вертикальність обрисів породило на початку 80-х років XIX в. «чиказьку школу» американської архітектури, Л. Г. Салливен став її ідеологом
Специфічний характер американських міст сформувався в 30-е роки XX в. — сверхплотная забудова внутрішньої зони, над якою панують «кущі» хмарочосів ділового центра, сполучається з низькою щільністю пригородів
Святкування 200-летия незалежності США (1976) дало стимул до великих робіт з реставрації історичних пам’ятників. Така діяльність виявилася економічно вигідної й розвивалася в 80-е роки
ТЕАТР
Американський театр вступив в XX сторіччя, маючи порівняно небагату історію власної сценічної культури. Його остаточне становлення відбулося в нинішнім столітті. Розвитку національного театру багато в чому перешкоджала існуюча в країні сильна пуританська традиція
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА СТРАТЕГІЯ США ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Перетворення США після другої світової війни в могущественнейшую країну капіталістичного миру, у його економічний центр і військово-політичного лідера привело до безпрецедентного ще в історії опорі на військову силу при проведенні глобального зовнішньополітичного курсу Вашингтона
Головна перешкода на шляху встановлення своєї світової гегемонії правлячі кола США вбачали в Радянському Союзі, посиленні національно-визвольного руху, росту сил, що борються за соціальний прогрес. У квітні 1945 р. американське керівництво на чолі із президентом Труменом сподівалося, що економічно ослаблений Радянський Союз не зможе вчинити опір американському військовому тиску, погодиться на особливу домінуючу роль Вашингтона у світі й підкориться економічному диктату США. Після провалу цих розрахунків американський правлячий клас перейшов у тотальне настання на світовій арені з метою «стримування» і «відкидання» соціалізму з його позицій
Сигналом для такого настання послужило мовлення У. Черчілля 5 березня 1946 р. у Фултоне (США) , у якій він призвав створити англо-американський військовий сполучник для боротьби з «східним комунізмом». Почалася «холодна війна». Інструментами зовнішньополітичної стратегії для досягнення такого роду цілей виявилися монополія на ядерну зброю, економічні важелі й технологічне лідерство Америки. Ядерна зброя була покладена в основу всього військового планування на перспективу, стало головним засобом військової стратегії США.
У силу того, що ядерна зброя стала вважатися головним засобом забезпечення американської переваги у світі, військова стратегія була основним елементом, стрижнем американської зовнішньої політики
ВІДНОСИНИ МІЖ США Й СРСР
З кінця 40-х років і аж до початку 60-х радянсько-американські відносини багато в чому складалися під впливом політики «холодної війни» і «стримування комунізму», проведеної імперіалістичними колами США. Головним інструментом цієї політики була ставка на військову силу, насамперед на ядерну зброю як гарантію військової переваги над СРСР. Кінець атомної монополії США, очевидна нереальність розрахунків на підрив підвалин соціалізму в Радянському Союзі й на створення перешкод соціалістичному будівництву в ряді країн Східної Європи й Азії сприяли прояву реалістичних тенденцій у зовнішній політиці Вашингтона. Були зроблені перші кроки по нормалізації відносин зі СРСР — підписане дворічна радянсько-американська Угода в області культури, техніки й утворення (січень 1958 р.) .
У другій половині 60-х років були початі певні кроки, що мали метою сприяти міжнародному співробітництву при підготовці багатостороннього Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Підписання цього договору в липні 1968 р. з’явилося важливим етапом на шляху рятування людства від погрози ядерної війни
В 1969 р. почалися радянсько-американські переговори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь
В 1971-1979 гг. СРСР і США підписали понад 60 угод по всіляких сферах двосторонніх відносин
Період з 1981-1984 гг. характеризувався військово-політичною конфронтацією двох держав через розміщення ракет середньої дальності на Європейському континенті
1985 і 1986 роки ознаменувалися початком у березні 1985 р. нових радянсько-американських переговорів про обмеження ядерних і космічних озброєнь, поступовим відновленням механізму політичного діалогу між СРСР і США, у тому числі й на вищому рівні. Певний імпульс почали одержувати радянсько-американські торгово-економічні відносини, яким була нанесена серйозна втрата в результаті дискримінаційних мір, початих США (ембарго на експорт зерна в СРСР, обмеження експортованих товарів і ін.) . Стала знову функціонувати міжурядова радянсько-американська комісія з питань торгівлі
Важливою ланкою в розвитку радянсько-американських відносин стала зустріч у верхах у Москві, що відбулася з 29 травня по 2 червня 1988 р. Сам факт проведення зустрічі на вищому рівні, підготовка до неї не тільки закріпили значні позитивні зміни в радянсько-американських відносинах, але й дали нові імпульси до їх розвитку
ПОЛІТИКА США ВІДНОСНО КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ
У період становлення світової соціалістичної системи в 1944-1949 гг. США намагалися удержати східноєвропейські держави в орбіті Заходу за допомогою буржуазних партій і їхньої діяльності, що входили тоді в коаліційні уряди більшості східноєвропейських країн. Незважаючи на протидію внутрішньої контрреволюції, що опиралася на підтримку імперіалістичних кіл Заходу, у цих країнах відбувалися великого соціально-економічного перетворення
На наступному етапі, в 60-х роках, основна ставка була зроблена Вашингтоном на контрреволюційні сили в Східній Європі, пов’язані з минулим буржуазним ладом і що діяли, як правило, вподполье.
В 80-е роки імперіалістичні кола США не залишали спроб розпалити невдоволення серед населення соціалістичних країн, використовуючи в провокаційних цілях окремі негативні явища в повсякденній практиці соціалістичного будівництва. Підсилилася таємна підривна діяльність проти східноєвропейських держав
У наш час у правлячих колах США зміцнює тенденція більше реалістичного підходу до східноєвропейських країн з обліком економічних, військових і ідеологічних реальностей сучасного миру
АМЕРИКАНО-ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ВІДНОСИНИ
У післявоєнній зовнішній політиці США Західна Європа займає особливе місце. Уставши на шлях конфронтації з Радянським Союзом і іншими країнам соціалізму, Сполучені Штати почали мобілізацію можливих союзників, проводячи політикові зміцнення капіталістичного табору й своєї гегемонії в ньому. Роль головних союзників приділялася країнам західноєвропейського регіону, зміцнення зв’язків з яким стало найважливішим елементом американського зовнішньополітичного курсу
Превстигши в зміцненні економічних і військових позицій своїх західноєвропейських союзників, США, однак, створили для себе проблему — у капіталістичному світі виник новий потужний «центр сили», що усе більше проявляв свої автономні устремління. Проте, протягом цього періоду уряд США, використовуючи різноманітні важелі тиску на своїх партнерів, в остаточному підсумку домагалося в тій або іншій формі підпорядкування інтересів союзників своїм глобальним устремлінням
У цілому нинішню складну ситуацію в американо-західноєвропейських відносинах можна охарактеризувати як перехідну. На даній стадії партнерства-суперництва США вже не володіють, а Західна Європа ще не має достатню міць, щоб домогтися рішення тої або іншої спірної проблеми на своїх умовах
АМЕРИКАНО-КАНАДСЬКІ ВІДНОСИНИ
Відносини США й Канади — нерівне партнерство двох розташованих по сусідству один з одним високорозвинених держав, у якому першому з них належить чільна роль внаслідок його величезної переваги в економічній і військовій моці
Для США Канада найважливіший об’єкт економічної експансії. Найбільший «пакет» американських капіталовкладень — більше 20 відсотків — перебуває в Канаді, у результаті чого американські корпорації займають ключові позиції в неї економіці
Наприкінці 60-х років характер між США й Канадою став мінятися, почалося їхнє помітне загострення. Канадська буржуазія, що збагатилася в процесі широкого й всебічного співробітництва з американськими корпораціями, прагнули використовувати ослаблення економічних, військових, політичних, моральних позицій США у світі й обстановку розрядження міжнародну напруженості для відстоювання власних інтересів
У наш час збереглися розбіжності між США й Канадою з таких питань двосторонніх відносин, як торгівля, розмежування морських економічних зон у Тихому й Льодовитому океанах, суверенітет Канади над акваторією Арктичного архіпелагу, ядерне роззброювання, де з деяких питань Канада займає більше конструктивні позиції
ВІДНОСИНИ США ІЗ КРАЇНАМИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ, АЗІЇ Й АФРИКИ
Місце країн, що розвиваються, у глобальній зовнішньополітичній стратегії Вашингтона визначається комплексом економічних, політичних і воєнно-стратегічних інтересів США. Основне місце займають економічні інтереси, які останнім часом якісно змінилися. Зацікавленість у поставках сировини із країн, що розвиваються, переміняється широким інтеграційним процесом, заснованим на взаємній економічній залежності, головним двигуном якого є транснаціональні монополії. У цих умовах головним завданням США є не просто збереження держав, що розвиваються, в орбіті світової капіталістичної економіки, а всілякий розвиток і зміцнення їхньої ролі, що доповнює, в економіці розвинених капіталістичних країн
Воєнно-стратегічні інтереси США в країнах, що розвиваються, полягає у використанні їхньої території насамперед шляхом розміщення своїх військових баз для здійснення цілого ряду військово-політичних завдань
У період 60-х років політика США в країнах, що розвиваються, стала значно більше різноманітної по формах свого здійснення, хоча основний її зміст не змінився
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
Наявність у США ряду соціальних проблем служить джерелом постійної соціальної напруженості. Використовуючи механізм державно-монополістичного регулювання в соціальній сфері, правлячі кола США вживають різних заходів для зм’якшення цих проблем
Безробіття
Однієї з найгостріших соціальних проблем США є безробіття. У наш час рівень безробіття в країні близько 7 відсотків (17 млн. чоловік) .
Підвищений приплив на ринок праці економічно активного населення, структурні зрушення в американській економіці, еволюція кваліфікаційної, професійної структури ринку праці США, прискорене впровадження у виробництво робототехніки й автоматики, інтенсивна мілітаризація американської економіки — от далеко не повний перелік найважливіших причин того, що сьогодні безробіття в більших масштабах стала існувати поряд зі значним розширенням зайнятості
Проблема бідності
Бедними в США офіційно є особи, чий щорічний дохід не перевищує «риси бідності». Вона визначається виходячи з вартості товарів і послуг, необхідних для задоволення самих мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третину бідняків США становлять менш 50 відсотків суми, обумовленої як «риса бідності».
Основну частину найбіднішого населення США в цей час становлять жінки й діти
Расова проблема
Однієї з найгостріших внутрішньополітичних проблем США, своїми коріннями країни, що йде в глибоке минуле, є расова проблема. Незважаючи на проголошене конституцією США рівноправність американських громадян, Сполучені Штати продовжують залишатися країною расової нерівності й дискримінації
Про дискримінацію, що зберігається, при найманні на роботу й звільненні свідчить розрив, що не скорочується, між білими й кольоровими американцями
Расово-етнічні групи піддаються систематичної дискримінації в оплаті праці, у сфері освіти, перед іспано-язичними американцями, індіанцями й перед представниками інших груп, що зберегли рідна мова як основний засіб спілкування в сім’ї й у рамках своєї етнічної групи, гостро коштує проблема язикової дискримінації. Широкі маси кольорових американців практично позбавлені доступу до якісного медичного обслуговування
Результатом развернувшейся із другої половини 60-х років боротьби расово-етнічних груп за свої права з’явилося значне розширення їх політичного представництва
Проблема злочинності
В останні десятиліття злочинність у США здобуває усе більше відкриті, масові й жорстокі форми. Відбувається посилення темпів росту злочинності й все більше залучення в неї молоді, концентрація злочинності в містах і промислових центрах
Існує прямий зв’язок між ростом наркоманії й злочинності. Третина укладених в’язниць були під впливом наркотику в момент здійснення злочину
Проблема алкоголізму
Пияцтво й алкоголізм — гостра соціальна проблема, що зачіпає, по суті, всі сторони життя американського суспільства — соціально-політичну, економічну, моральну. По поширеності серед захворювань алкоголізм стоїть на четвертому місці після серцево-судинних захворювань, раку й психічних хвороб
Житлова проблема
Характеризуючи житлову проблему в США, слід зазначити, що в силу ряду історичних, соціальних і економічних умов розвитку країни рівень забезпеченості американців житлом — один з найвищих у світі. Гострота житлової проблеми в країні полягає не в недостачі житла, хоча й вона має місце, а в його дорожнечі й відсутності гарантій у забезпеченості житлом
Найважливіші дати в історії США 1940г.
28 червня — прийняття закону Смита (закон про реєстрацію іноземців) 1940р. 16 вересня — прийняття закону про обов’язкову військову службу 1940р. 17 жовтня — прийняття закону Вурхиса (закон про реєстрацію іноземних держав, що перебувають «під контролем,» організацій, що здійснюють політичну діяльність у США) 1941р. 7 липня — початок висадження американських військ в Ісландії 1941р. 14 серпня — прийняття спільної англо-американської Атлантичної хартії про цілях боротьби проти фашизму, про післявоєнний пристрій миру 1941р. 29 вересня — Московська конференція представників СРСР, США й 1 жовтня Великобританії 1941р. 7 грудня — напад Японії на Перл-Харбор 1941р. 8 грудня — оголошення США війни Японії 1941р. 11 грудня — оголошення США війни Німеччини й Італії 1942р. 1 січня — підписання у Вашингтоні Декларації 26 держав про загальну війну проти фашистських агресорів 1942р. 8 листопада — висадження англо-американських військ у Північній Африці 1943р. 14-24 січня — Касабланская конференція глав урядів США й Великобританії 1943р. 12-25 травня — Вашингтонська конференція глав урядів США й Великобританії 1943р. 25 червня — прийняття антистрайкового закону Смита-Коннелли про врегулювання трудових конфліктів у воєнній промисловості 1943р. 10 липня — початок висадження англо-американських військ у Сицилії 1943р. 14-24 серпня — перша Квебекская конференція керівників США й Великобританії 1943р. 9 вересня — висадження американських військ у Південній Італії 1943р. 22-26 листопада — перша Каїрська (англо-американо-китайська) конференція 1943р. 28 листопада — Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США й 1 грудня Великобританії 1943р. 2-7 грудня — друга Каїрська (англо-американо-турецька) конференція 1944р. 6 червня — висадження англо-американських військ у Нормандії, відкриття другого фронту 1944р. 1-23 липня — Бреттон-Вудская конференція представників 44 держав 1944р. 21 серпня — конференція у Думбартон-Оксе (21 серпня — 28 вересня 7 жовтня переговори вели представники СРСР, США й Великобританії, 29 вересня — 7 жовтня переговори вели представники США, Великобританії й Китаю) 1944р. 11-16 вересня — друга Квебекская конференція глав урядів США й Великобританії 1945р. 4-11 лютого — Кримська (Ялтинская) конференція керівників СРСР, США й Великобританії 1945р. 25 квітня — Сан-Францисская конференція Об’єднаних Націй 26 червня 1945р. 16 липня — випробування першої атомної бомби в Аламогордо (Нью-Мексико) 1945р. 17 липня — Берлінська (Потсдамская) конференція керівників СРСР, 2 серпня США й Великобританії 1945р. 6 серпня — США скинули атомну бомбу на Хіросіму 1945р. 9 серпня — США скинули атомну бомбу на Нагасакі 1947р. 5 червня — проголошення «плану Маршалла», що передбачав відновлення й розвиток Європи після другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги 1947р. 23 червня — прийняття закону Тафта-Хартли (закон про регулювання трудових відносин) 1947р. 26 липня — прийняття закону про національну безпеку 1947р. 2 вересня — участь США в підписанні Межамериканского договору про взаємну допомогу (так званий пакт Ріо-де-Жанейро) 1948р. 30 квітня — створення Організації американських держав (ОАГ) 1949р. 4 квітня — створення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) 1950-1953гг. — агресія США у Кореї 1950р. 23 вересня — прийняття закону Маккарена-Вуда (закон про внутрішню безпеку) 1951р. 27 лютого — ратифікація XXII виправлення до конституції про обрання президента не більше ніж на два строки 1951р. 8 вересня — підписання мирного договору з Японією й висновок американо-японського «договору безпеки» 1951р. 10 жовтня — прийняття закону про взаємне забезпечення безпеки 1951р. 26 жовтня — прийняття закону Беттла (закон про контроль над допомогою з метою взаємної оборони) 1952р. 27 червня — прийняття закону Маккарена-Уолтера (закон про імміграцію й громадянство) 1952р. 1 листопада — перше випробування водневої бомби 1954р. червень — організація США збройної інтервенції найманців проти Гватемали 1954р. 24 серпня — прийняття закону Браунелла-Батлера, або Хемфри-Батлера (закон про контроль над комуністичною діяльністю) 1955р. 18-23 липня — Женевська нарада глав урядів СРСР, США, Англії і Франції 1957р. 9 вересня — прийняття закону про цивільні права 1957р. вересень — виступ расистів у Литл-Долі (Арканзас) проти відвідування неграми шкіл для білих 1958р. 31 січня — запуск першого американського штучного супутника Землі 1960р. 19 січня — підписання американо-японського договору про взаємне співробітництво й безпеку 1961р. 3 січня — розрив США дипломатичних відносин з Кубою 1961р. 1 березня — заява президента Кеннеді про створення «Корпуса миру» 1961р. 13 березня — проголошення економічної програми для Латинської Америки »
Сполучник заради прогресу» 1961р. 29 березня — ратифікація XXIII виправлення до конституції про надання права голосу на виборах президента жителям округу Колумбія 1961р. 17 квітня — вторгнення в затоку Кочинос (Куба) підготовлених у США загонів кубинських контрреволюціонерів 1961р. 5 травня — поле першого американського космонавта А. Шепарда 1962р. жовтень — Карибський криза 1963р. квітень-травень — масові демонстрації негритянського населення в Бирмингеме (Алабама) 1963р. 28 серпня — масовий похід трудящих на Вашингтона з вимогою расової рівності в працевлаштуванні й ліквідації безробіття 1963р. 22 листопада — убивство Дж. Ф. Кеннеді 1964р. 23 січня — ратифікація XXIV виправлення до конституції про скасування виборчого податку на федеральних виборах 1964р. 2 липня — прийняття закону про цивільні права 1964р. 7 серпня — прийняття конгресом США «токинской резолюції», що поклала початок відкритої агресії США проти В’єтнаму 1965р. березень — висадження перших американських бойових частин у Південному В’єтнамі для участі в операціях на суші 1965р. квітень — американська збройна інтервенція в Домініканської 1966р. вересень Республіці 1965р. 6 серпня — прийняття закону про виборчі права 1965р. 3 жовтня — прийняття закону про імміграцію 1966р. 2 червня — примісячення першого американського космічного корабля 1967р. 10 лютого — ратифікація XXV виправлення до конституції про порядок наступності в заміщенні посад президента й віце-президента 1967р. червень-вересень — бурхливий підйом негритянського руху 1967р. 21 жовтня — антивоєнний «похід на Пентагон» 1968р. 16 березня — різанина, учинена американською вояччиною у в’єтнамській громаді Сонгми 1968р. 31 березня — заява президента Джонсона про припинення бомбардувань частини території ДРВ із 1 квітня (з 1 листопада були припинені бомбардування всієї території ДРВ) 1968р. 4 квітня — убивство М. Л. Кинга 1968р. квітень — збройні виступи в негритянські гетто 1968р. 11 квітня — прийняття закону про цивільні права 1968р. травень-червень — похід бідняків на Вашингтона 1968р. 5 червня — замах на сенатора Р. Кеннеді (умер 6 червня) 1969р. 20 липня — висадження першого американського космонавта на Місяці 1969р. 15 жовтня — загальнонаціональний день протесту проти війни у В’єтнамі 1969р. 13-15 листопада — загальнонаціональна маніфестація проти війни у В’єтнамі 1970р. 30 квітня — початок вторгнення збройних сил США й сайгонских військ на територію Камбоджі 1970р. 4 травня — розстріл студентів Кентского університету 1971р. лютий — вторгнення сайгонских і американських збройних сил у Лаос 1971р. 1 липня — ратифікація XXVI виправлення до конституції про зниження вікового виборчого цензу до 18 років 1973р. 27 січня — підписання в Парижу Угоди про припинення війни й відновлення миру у В’єтнамі 1975р. липень — спільний політ космічних кораблів «Сполучник» і «Аполон» 1975р. 1 серпня — підписання Заключного акту Наради по безпеці й співробітництву в Європі (Хельсінкі) 1977р. 7 вересня — підписання нових договорів між США й Панамою про статус і нейтралітет каналу 1978р. вересень — американо-єгипетсько-ізраїльська зустріч у Кемп-Девиде 1981р. 2 жовтня — оголошення Р. Рейганом про «програму модернізації стратегічних озброєнь» 1982р. 4 липня — директива Р. Рейгана про національну космічну політику (про розробку потенціалу противоспутникових систем) 1983р. 23 березня — проголошення Р. Рейганом «стратегічної оборонної ініціативи» (СОИ) 1983р. жовтень — збройна інтервенція США проти Гренади 1986р. 28 січня — загибель пілотованого космічного корабля «Челленджер» 1986р. 15 квітня — бомбардування американською авіацією лівійських міст
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1) Г. А. Арбатов, К. Н. Брутенц, е. А. Иванян, В. Ф. Петровский: Сучасні США
2) Ю. П. Аверкиева, Л. Н. Коропів, Ю. В. Бромлей, Н. И. Лебедєв: Країни й народи. Америка
3) Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лаврів: Економічна й соціальна географія
4) Новітня історія ( 1939-1992)
5) Географічний енциклопедичний словник