Старе й нове в повісті А. Платонова «Котлован» Коментар до сочинениюв відмінність, наприклад, від Е. Замятіна, А. Платонов у повісті «Котлован» досліджує людини в атмосфері колективного буття вже не гіпотетичною, створеною уявою письменника, а в реальному житті післяреволюційної Росії, коли й втілюється мрія про «далекий ідеал», про загальне щастя. Може бути, тому, що Платонов малює не далеке майбутнє, а цілком відчутне сьогодення, його застереження звучить ще тривожніше, ніж замятинское. Платонов прийшов до «Котловану» і «Чевенгуру» по шляху розчарувань і втрати віри в соціальну гармонію, що наступить відразу слідом за Великою революцією
Тому приклади «організованого життя», дані в цих добутках, — явно негативні. В ідеалі, згідно Платонову, «треба так доорганизоваться, щоб життя вироблялося сама, — просто в силу взаємини». Але приходить письменник до цього ідеалу через неприйняття існуючої реальності. Ця робота, пов’язана з повістю «Котлован», звернена до проблеми несумісності загальгуманістичних ідей з новою дійсністю й простежує зв’язок духовного досвіду письменника з росіянці класикою
Наше покоління початок усвідомлювати себе саме в той період, коли старе радянське мироустройство звалилося, а на зміну йому прийшла нове — демократія, воля слова, коли світло побачили твори Булгакова, Домбровського, Пастернаку, Пильняка, Платонова й інших. Ми читаємо добутку, у яких письменники залишили частину свого життя й душі, і самі наповнюємося цим життям і змістом
Письменники ці жили в самий важкий і суперечливий період історії нашої країни. Вони міркували над долями народу, коли думати було заборонено, а потрібно було підкорятися. Вони не підкорилися, і їхнього добутку зникли, але… «рукопису не горять…»! Саме моєму поколінню випало щастя жити, взрослеть у нову епоху, тримаючи в руках ці книги, осмислюючи їх.
Андрій Платонов — один з тих, хто задумався й спробував відобразити дійсність у своїх добутках. Осмисленню «речовини існування» присвячена одна із кращих повістей письменника — «Котлован».
У ній Платонов говорить про те, що найбільший ворог людства — таємниця сенсу життя. Не маючи сенсу життя, людина не може жити
Головний герой «Котловану» Вощев «…відчув сумнів у своєму житті й слабість тіла без істини, він не міг далі трудитися й ступати по дорозі, не знаючи точного пристрою всього миру й того, куди треба прагнути…». Не маючи істини, Вощев починає «замислюватися серед загального темпу праці» і шукати її. Він чекає підказки від природи, але та мовчить, тому що в ній панує така ж нудьга, як і в душі Вощева. Може бути, істина укладена в осмисленій праці? І осягти її можна, розумно переборюючи, але, у той же час, і одухотворяючи природу?
Пошук сенсу життя і єдності із природою — традиційні, «старі» теми в російській літературі. Людина, що йде по дорозі життя — фігура теж не нова
Але в платоновской повести старе зіштовхується з новою, породженою новою епохою — епохою соціалістичного будівництва. І от Вощев зустрічає людей, що риють котлован. Безсумнівно, вони є носіями нової свідомості. Вони переконані в тім, що істина їм відома, і що «речовина існування» вони осягли. Вощев «зі скнарістю надії, зі страхом втрати» спостерігає за роботою цих «смутно існуючих людей, здатних без торжества зберігати усередині себе істину», і вирішує залишитися з ними, тому що тепер теж хоче працювати над «речовиною існування».
Знаходження істини для Вощева було б теперішнім торжеством, і він перестає вірити людям, спокійно «, щопоховали» у собі істину, коли нарешті розуміє, що істини-те й не було, а було гасло, що обдурив людей. Крім Вощева й декількох інших шукаючих і героїв, що сумніваються, у Платонова є інші люди, що живуть за принципом: «Дивися на людей і живи, поки народився». Їм взагалі не потрібна істина, для них вона полягає в класовій ненависті пролетаріату. Вони риють котлован для майбутнього щастя, але не розуміють, що щастя в єдності всього з усім, і готові знищити всіх, що заважають і псують, на їхню думку, життя пролетаріату. Вони не здатні засумніватися й «не вміють морщити особа для суму й плачучи». Саме для таких людей, для Жачева, Чиклина й Сафронова в повісті з’являється дитина. У Платонова, що унаследовали гуманістичної ідеї Достоєвського, дитина є миру для того, щоб люди перевірили правильність свого життя
Дитина почуває зміст, сутність життя, що встигли розгубити дорослі. Згідно Платонову, усе без винятку дорослі відповідають за дитину, і тому такі, як Вощев, шукають сенс, «речовина існування», щоб віддати його дітям. Вони не хочуть, щоб діти росли «собі на мученье». Настя, завдяки своїй безпосередності й чуйності дитячого серця, стала улюбленицею будівельників котловану. До неї поступово починають тягтися Чиклин і Жачев, вона заміняє їм сенс життя, тобто стає тим, для кого вони живуть
И от коли нарешті порожнеча в душах людей заповнюється Настею, наступає розв’язка повести. Настя простуджується й умирає. Її смертю Платонов дає нам зрозуміти, що те, чим займалися люди: наслідувати звірів, убивали один одного, руйнували вічність, заміняли істину гаслами, — не потрібно й мізерно.
Не потрібно тому, що дівчинка вмирає, умирає їхнє майбутнє, те нове, заради якого, здавалося б, і було відкинуте старе: звичний уклад життя, традиції, душу. І котлован перетворюється в могилу, над якою ніколи не зможе вирости новий будинок щасливого майбутнього, тому що в підставі його буде лежати замучена дитина.Що ж сказав Платонов у своєму «Котловані» нам, сьогоднішнім читачам? Що успадкував він від гуманістичної думки дев’ятнадцятого століття, щоб передати століттю двадцятому?
У плоть і кров навчання Андрія Платонова про світ і сенс життя ввійшло велике відкриття Достоєвського, що вважало, що «будинок долі людської» не може бути побудоване на єдиній сльозинці дитини, а повість «Котлован» стала не тільки «духівницею» письменника новим поколінням, але, на жаль, що збулося пророцтвом. Шумейко С. 10 клас, школа 196 С.-Петербург 2000 р. Учнем 9 — 11 класів школи адресований розділ .
Тут ви знайдете тексти добутків шкільного курсу літератури, критичні статті й матеріали, включені в програму Компанія МТД Спецмашини — за доступними цінами. Сучасні . Маркування проведення й кабелю