Староверова Е. В.: Американська література
Корінна Америка в лірику Ф. Френо
-1832), з великими описами потужної природи країни й звертанням до колоритних фактів американської дійсності, особливо до життя індійських племен. Щодо цього характерно постачене авторською приміткою — поясненням незрозумілих індійських звичаїв вірш Ф. Френо «Індійський цвинтар»:
Споконвічний син природи цей,
Індіанець, наш покинувши мир,
Посаджений знову в дружньому колі,
Начебто з ними ділить бенкет.
Ти, подорожанин, мимо проходячи,
Їх мертвим не лагодь образ.
На цю землю поглядя,
Скажи: нехай з миром він сидить.
І буде пам’яттю зберігаємо
Той вождь у розфарбуванні бойовий,
Його разючий спис.
І Розум схилиться перед ним.) XVIII сторіччя. В інших же добутках Ф. Френо (» Студент-Індіанець, або Заклик природи», «Меланхолійний індіанець») американські аборигени, по їдкому зауваженню сучасного нам критика, «більше нагадують французьких філософів».) освоєнню Америки в літературі XIX століття. У цьому зв’язку цікаво подивитися, чи внесли самі корінні американці, а також не менш специфічна для національного життя група населення — американці із чорним кольором шкіри, який-небудь внесок у розвиток самобутньої літератури їхньої країни, є чи свідчення з перших рук про те, як і чим жили вони в незалежній демократичній державі
Не будемо стосуватися тут політичних договорів і високорозвиненого ораторського мистецтва індіанців, що так восхищали прогресивних білих співвітчизників (Б. Франкліна й ін.), оскільки це відгалуження традиції «усної літератури» споконвічних мешканців материка. Звернемося до письмової англомовної творчості корінних американців, що починає оформлятися до кінця XVIII століття стараннями хрещених індіанців. Перший автор-корінний американець — Самсон Окком, що написав в 1772 році церковну проповідь. І далі — як у колоніях, що борються за незалежність, так і в молодій республіці — аж до 30-х років наступного сторіччя цивілізовані індіанці продовжували освоювати жанри колоніальної американської словесності: становити релігійні трактати й проповіді, листи й особливо автобіографії, що зображують процес звертання автора в християнство. Етнічне самовираження, мабуть, не входило в завдання індійських письменників, що роблять перші кроки на чужій території «білої прози»: їхнього добутку доносять лише крупиці етнічної своєрідності і являють собою скоріше обрив справді індійської літературної традиції.