Сложнейшее з побудов,
Створіння буйного розуму
Мистецтво слів і їхніх сплетень,
Хронічна, до изнеможений,
Основа важкого листа
Скуповуючи сповідь поета,
фраз, ЩоЛетять у невідомість;
Охрипла від всіх заборон,
Життя без удавання й прикрас
Ледь чутна тугому вуху,
Незрима напівсліпому
Інакомислення для слуху,
Єлей лише серцю й Творцеві
(И. Блуменфельд)
Досить ім’ям відома я своїм;
Дорівнює клянеться шахрай і непорочний їм;
Утіхою в нещастях усього бувало боле;
Життя сладостней при мені й у найкращому долі
Блаженству чистих душ можу служити одна;
А меж лиходіями не бути я створена
( Нелединский-Мелецкий)
Прозаїки від рими далекі,
Від чіткого розміру, таємниці світла,
Ефірного подиху рядка —
Того, що дозволяє стати поетом
(Семен Цванг) У нічній тиші сиджу один
Давно вуж за північ. Не спиться!..
Охолонув і спить у тьмі камін
Холодний чай. Перо.. Сторінка…
Нічна тьма дивиться вокно.
Вона лукаво обіцяє:
«От-от — і з’явиться ВОНО!
Його ти чекай! Не спізниться!»…
Але немає!.. І чистий аркуш не торкнуть
И сон осягнув, як темний вир…
Йому прийти — не призначено!…
(Вадим Цокуренко)
МЕСОСТИХ (від греч. mesos — находящийся в середині й stichos — стих) — стих, у якому з букв кожного рядка складається слово або фраза. На відміну від акровірша й телевірша, у месостихе слово утворять букви, распололоженние в певному порядку усередині рядків, причому вертикальне розташування не обов’язково. Крім того, як правило, зашифроване слово або фраза виділяються. Як приклад — чотиривірш одного з родоначальників російського месостиха ієромонаха Кариона Істоміна, у якому він зафіксував своє духовне звання й прізвище
Ісус господь Йому Рабів Оних,
Возмет їй Мольби Наук всіх вільних
Иже, Ця зде Тощие навикают.
Милости любве всіх благ Навчають
(Карион Істомін)
ТЕЛЕСТИХ — стих, у якому останні букви кожного рядка утворять слово або фразу. Різновид акровіршів
ДЗВІН
Вимовляючи чудесний чистий звук,
Вишу на дзвіниці. Високо!
Неодноразово сам дзенькати хотів,
Розлитися пісень серця далеко,
Але моя мова у владі чиїхось рук
Зітхнув би я вільно й легко,
Коли б сам, не за замовленням, співався
(И. Чудасов)
ЛАБІРИНТ — ще один жанр візуальної поезії, часто розглянутий як варіант фігурних віршів; вірші, у яких різні букви з різних рядків складаються в зашифроване слово або фразу, образуя які-небудь лінії або геометричні фігури. Як приклад, послання у віршах Валерія Брюсова Вадимові Шершеневичу, а також акроконструкция Валентина Загорянского.
Влекисуровуюмечту,
Дайутомленнойречи
Вадимъ, иетудальиту,
Даринастаромвече
Себемгновениеогня,
Дайсмутестениволи.
Тиискушениекремля:
Затмениеошибокбудня —
Троньискроюдоболи!
(В. Брюсов)
(В. Загорянский)
ЦЕНТОН (від лат. cento — одяг або ковдра зі шматочків) — гумористичний вірш, складена з «заготівель» — уривків різних віршів одного або декількох авторів. От приклад центона, зібраного в основному з перших рядків віршів Пушкіна
Я пам’ятаю дивовижне мгновенье —
Три сестриці під вікном
Зима!.. селянин тріумфуючи,
Все ходить по ланцюзі навкруги,
Гнаний весняними променями
Уж сонце мерхне за горами…
Біжи, сокройся від очей!
И серцю буде веселей. У глибині сибірських руд
Горить схід зарозвіваюся нової
Не співай красуня при мені,
Подруга днів моїх суворих
Прощай вільна стихія,
Гусаків крикливих караван…
Мороз і сонце! День чудесний!
Зберігай мене мій талісман!
ПАНТОРИМ — стих, у якому всі слова римуються. У чистому виді панторим існує вкрай рідко. В основному, вірші-панторими зустрічаються як складові частини якого-небудь добутку. Також див. Панторифма.
Сп’яняє сміливий біг,
Овіває білий сніг,
Ріжуть шуми тишу,
Ніжать думи про весну
(В. Брюсов) «Зірвано, покладено, сколене —
Чорне надійне золото»
(В. Висоцький)
ТАВТОГРАММА (від греч. tauto — той же саме) — вірш, всі слова якого починаються з однієї букви
У тлумачному словнику В. И. Даля приводиться наступний приклад: Докладніше про тавтограмме Більше тавтограмм…
Петро Петрович пішов погуляти
Піймав папугу — поніс продавати
Просив полтину — одержав половину
АНАЦИКЛ (греч. ana — уперед, проти й cyclos — коло, цикл) — вірш, написаний таким чином, що його можна однаково читати як зверху долілиць ліворуч праворуч, так і знизу нагору праворуч ліворуч. Анацикл читається в обох напрямках не по буквах (як у паліндромі), а за словами. На відміну від вірша-реверса, порядок викладу, рими й римування зберігаються. Анациклические вірші — украй рідке явище навіть для експерементальной поезії
Жорстоко — роздум. Нічне молчанье
Качає виденья колишнього,
Мерцанье зустрічає посмішки суворо.
Страданье —
Глибоко — глибоко!
Страданье суворо посмішки зустрічає…
Мерцанье колишнього — виденья качає…
Молчанье, нічний роздум, — жорстоко!
(В. Брюсов)
РЕВЕРС — вірш, яке можна читати як спочатку (ліворуч праворуч), так і з кінця (праворуч ліворуч), при цьому загальний зміст зберігається, але міняється черговість викладу й, що саме головне, міняються рими й може мінятися римування
У зразку нижче чотиривірш має суміжне римування й дві рими «твої — і», «твій — очманілий». При відтворенні вірша за словами у зворотному порядку (з кінця) суміжне римування міняється на перехресну, а також відбувається зміна кінцевих рим на «весні — мені» і «сльоза — ока». Жанр практично не розроблений
Ока зелені твої
Мені будуть знову снитися й
Сльоза як чистий образ твій
Весні запам’ятається очманілий. Очманілий запам’ятається весні
Твій образ чистий як сльоза
И снитися знову будуть мені
Твої зелені очі
РОПАЛИК або РОПАЛИСТИЧЕСКИЙ СТИХЛА (греч. ropalicos — палиця, дрюк) — вірш c поступовим нарощуванням кіл-ва складів. Ропалический стих був уперше замічений у Гомера: у його гекзаметрі кожне слово в рядку мало на 1 склад більше (1, 2, 3, 4, 5). Надалі деякі античні віршотворці взяли цей прийом на озброєння й намагалися писати такими рядками цілі вірші З найбільш відомих — «Молитва» Авсония» (IV в. н.е.).
Бог Батько, подавець безсмертного существованья,
Слух схили до чистоти невсипущих молитвословий…
У горизонтальному ропалическом вірші слова від початку до кінця рядка збільшуються на один склад. Так, у прикладі нижче (частково панторимичном) у кожному рядку перше слово — односкладове, друге — двусложное, третє — трискладове, четверте — чотирискладове
Життя — гра бажань скороминущих,
Є — пора мріянь беззвітних,
Є, потім, — здійснень гордовитих,
Скук, справжньому, томлінь прозорливих…
(В. Брюсов)
У вертикальному ропалике кожний новий рядок має на один склад більше. Як приклад, — гумористичний ропалик «Пильний прикордонник» .
1 Стій!
2 Бачиш —
3 Границя
4 Далі не можна,
5 Не покладено!
6 Що, знову не спиться?
7 Хочеш туди, рожина?
8 Там адже всюди мафія,
9 Клани й експлуатація!
10 Будь патріотом — у це болото
11 Не лізь!.. без візи на еміграцію
ФІГУРНИЙ ВІРШ — вірш, рядки якого візуально утворять яку-небудь фігуру або предмет — зірку, конус, серце, хрест, піраміду, ромб та ін. Таким чином, фігурні вірші призначені винятково для зорового сприйняття. Винахідником фігурних віршів прийнято вважати Симмия Родосского — давньогрецького поета, що написав три вірші у формі яйця, сокири й крил. Пізніше, фігурний вірш був у ході в європейській поезії барокко, а також не був обділений увагою й російськими поетами: перші фігурні вірші в Росії становили виршеписци ще на зорі російської поезії — в 17 столітті, коли віршована «алхімія» була у великій моді. В 18 столітті в цьому жанрі написав кілька зразків (у вигляді лабіринту, хреста, серця й восьмикутної зірки) і один з найбільших віршотворців того часу Симеон Полоцкий. В 18-19 вв. до фігурних віршів звертаються Державін, Сумароков, Ржевский, Апухтин, Рукавишников і деякі інші поети. Надалі інтерес до фігурних віршів проявляють символісти (Брюсов) і модерністи (Кірсанов, Вознесенськ). У цілому, фігурні вірші — не більш ніж віршована забава, у якій форма переважає над змістом. Із цієї причини високомистецьких зразків створено вкрай мало. Як приклад, вірш у вигляді трикутників Апухтина: Ще фігурні вірші… Галерея стихографики