СТИХ. ВИДИ ВІРША — Частина 3

Прокладений життя шлях марними степами,

И глухомань і морок… ні хати, ні куща…

Спить серце; сковані ланцюгами

И розум, і вуста

И далечінь перед нами

Порожня

И раптом здасться не так тяжка дорога,

Захочеться й співати, і мислити знову.

На небі зірок горить так багато,

Так бурхливо ллється кров…

Мрії, тривога,

Любов!

ПРО, де ж ті мрії? Де радості суму,

Светившие нам стільки довгого років?

Від їхніх вогнів у мрячній далечіні

Ледве видний слабке світло…

И ті пропали,

Ихнет.

(А. Апухтин)

НЕСКІНЧЕННИЙ ВІРШ — вірші з кільцевою структурою, де кінець переходить у початок. Усім відомий вірш:

«У попа був собака…». А от приклад нескінченної байки:

…Сидів на гілці

Якось дурний папуга

И злітаючи дуже рідко,

Він сміявся із пташиних зграй:

«Буде димку блакитна,

Гарніше хмари,

Отоді й політаю

Вище всіх, напевно!»

И вирішив він долілиць спуститися,

Заощадити більше сил

Тільки ж треба так трапитися:

Він у сільця й догодив

И тепер у гарній клітці

Все повторює: …

БУРИМЕ (від франц. bouts rimes -«заримовані кінці») — твір віршів на заздалегідь задані рими, як правило, жартівного характеру. Форма буриме зародилася у Франції в першій половині 17-го століття. Історія виникнення буриме зобов’язана французькому поетові Дюло, що заявив, що написав 300 сонетів, але рукопис втратив. Після масових сумнівів публіки в такій великій кількості написаних віршів, Дюлло зізнався, що написав не самі вірші, а тільки заготовлені рими. Після цього його колеги по перу написали сонети на рими-заготівлі, а нова віршована гра ввійшла в моду й в 17-18 вв. була досить популярною салонною розвагою. Відомо також, що А. Дюма в 19 столітті був огранизатором конкурсу на краще буриме й опублікував книгу кращих віршів

У наш час буриме продовжує залишатися популярною грою серед всіх аматорів віршованого жанру. Буриме дозволяє виявити свої творчі здатності, блиснути дотепністю й оригінальністю, у лічені мінути (або навіть секунди) продемонструвати своє володіння словом. Із цієї причини жанр буриме особливо популярний серед артистів розмовного жанру й конферансу. От показовий приклад від Юрія Гірського, котрому було запропоновано 4 пари рим, і який миттєво (!) видав чудовий експромт. Архів конкурсів на краще буриме…

Задані рими:

Повітря — відпочинок

Гра — сокири

Недуга — дозвілля

Земля — рубля Хату не звести без друга-сокири,

И працю іншої порию просто відпочинок,

Робота — радість мені: весела гра,

Коли в особу — удачі свіже повітря

Хвороби я відкинув, мені незнайомий недуга

Не витрачаю на ліки ні рубля

Дорогою під ноги мені стелится земля:

Природа для мене — ліки й дозвілля

ШАРАДА (від франц. charade — бесіда, балаканина) — вірш — загадка, що иносказательно описує яке-небудь слово

Початок слова — звір морський,

У лісі росте кінець шаради,

Відгадку у швальні

Зшиє кравець вам, якщо треба.

(кит + ялина = кітель)

ЛОГОГРИФ — це ускладнена шарада, основою якої є метаграмма (слова з розходженням в одну букву). У прикладі нижче від слова «перемога» у кожному рядку віднімається по одній букві

На фабриці «Перемога»

Під час обіду

Скоїлося ихо —

Пропала їжа!

Ти з’їв? — Так!

ПАЛИНДРОМОН (греч. palindromos — бегущий назад) — вірш, рядки якого є паліндромами й однаково читаються від початку до кінця й від кінця до початку. Жанр експериментальної поезії (В. Хлебников і ін.). Докладніше + приклади…

Також див. Циклопалиндром

ЗВУКОВЕ КІЛЬЦЕ — чотиривірш або вірш, у якому остання буква кожного вірша збігається з першою буквою наступного вірша, а остання буква останнього рядка — з першою буквою першої

Давно відомо: життя — боротьба,

А в боротьби — один результат:

Тримати, як нам велить доля,

Атаки лютих негод…

(Іван Овчинников)

ГЕТЕРОГРАММА (равнобуквица) — гра слів, різних за значенням, але подібних по буквеному складі (більше століть — більшовиків, не бомжі ви — небом живі, тепер я — ті пір’я). Різновид каламбуру. Вірші, що складаються з гетерограмм — рідке, але досить цікаве явище в поезії. Гетерограмми в музеї рими…

Азам учили,

Азамучили.

Поки лікували —

Покалічилися

(С. Федін) Що ви простонете?

Що ви просто не ті?

Розведу руками — мир коштує

Хіба дурнями мир коштує?

(Д. Авалиани)