Твір по літературі: Своєрідність романтизму М. Горького в оповіданнях «Макар чудра» і «Баба изергнль Горький увійшов у російську літературу стрімко і яскраво. Його ранні оповідання «Макар Чудра» і «Баба Изергиль» є прекрасними зразками романтизму початку XX століття. Романтичні герої письменника — це що багато побачили на своєму столітті циганів Макар Чудра, баба Изергиль і герої їхніх легенд: Зобар і Радда, Ларра й Данко. Дія обох оповідань розвертається на тлі вируючого моря, степового вітру, тривожної осінньої ночі. Це атмосфера волі.
Самі оповідачі, здається, не претендують на винятковість. Вони скоріше відводять собі роль мудрих споглядальників життя, але оповідач дає оцінку і їм, і їх фантастичним героям Макар Чудра — скептик, що розчарувався в людях. Багато поживши й побачивши, він цінує лише волю. Це єдиний критерій, яким Макар міряє людську особистість. Навіть життя не є абсолютною цінністю для героя, якщо загублено волю.
Радда й Лойко Зобар — персонажі легенди, розказаної Чудрой, теж ставлять волю вище життя й любові. Жертвуючи життям і щастям, герої не знають, навіщо їм потрібна воля. Воля як даність, а як нею розпорядитися, герої не замислюються. Ларра з оповідання «Баба Изергиль» в остаточному підсумку тяготиться безцінним дарунком — волею й безсмертям.
Автор затверджує, що індивідуалізм і самітність не можуть принести щастя. Ларра сприймає свою волю від людських законів як покарання, посколь-куему не з ким розділити безмежну волю. Поступово автор підводить читачів до думки, що самітність обтяжує людину, стає його хрестом, від якого немає порятунку Горький розвінчує романтичного індивідуаліста. Себелюбність і непомірна тяга до особистої волі приводять Ларру до відторгнення від суспільства людей. Автор дає й позитивний приклад романтичного героя, беззавітно відданого людям. Данко в ім’я любові до народу жертвує своїм життям — вириває серцце, що смолоскипом висвітлює шлях його одноплемінникам. Традиційно романтичний герой гине при зіткненні із суспільством і дійсністю. Данко віддає своє життя в ім’я щастя людей, не маючи потребу в їхній подяці й пам’яті.
Це доля вибраних, вони горді й безкорисливі. Людська пам’ять не може окупити їхня загибель, і лише легенда оспівує ім’я Данко, подібно билинному героєві Изергиль, що розповіла цю легенду, сама поринає в романтичное настрій. Вона впевнена, що залишила слід у людських серцях. Але оповідач розвінчує і її, показуючи безглуздість існування, егоїзм і себелюбність героїні. Зостарившись і згадуючи про колишній, вона не пожвавлюється, очі її тьмяні й безжиттєві. Таким чином, Горький не тільки малює різні типи романтичних героїв, але й оцінює їхні вчинки, розвінчує ореол загадковості й привабливості-у цьому особливість і новаторство його романтичної спадщини