«Святому братерству вірний Я.. »

Твір по літературі: «Святому братерству вірний Я.. » Звертаючись до теми дружби в поезії Олександра Сергійовича Пушкіна, не можна не відзначити, що джерела розуміння поетом цього почуття беруть початок у його щасливих ліцейських роках. Саме під час навчання в Царскосельском ліцеї поет перейнявся духом товариства й братерства. У ці роки Пушкін зустрів близьких йому за духом людей — Пущина, Дельвига, Кюхельбекера й багатьох інших. Це були кращі люди своєї епохи, «лицарі волі». Один з перших віршів Пушкіна, у якому відбита тема дружби, було написано поетом у п’ятнадцятирічному віці. Це жартівливий вірш «Бенкетуючі студенти». У ньому накидані легкі поетичні портрети друзів, тих, що зібралися у святкового стола.

Крім веселого застілля друзів поєднують тут взаємні жарти й звільнення на якийсь час від «холодних мудреців» і «учених дурнів». Такими жартівливими, хоча й не позбавленими іронії, рядками звертається в «Бенкетуючих студентах» молодої Пушкін до Кюхельбекеру, одному зі своїх ліцейських приятелів: Письменник за свої гріхи! Ти на вид усіх тверезіше; Вільгельм, прочитай свої вірші, Щоб мені заснути скоріше. Через рік після закінчення ліцею Пушкін зі смутком згадує про час, проведеному їм із друзями-ліцеїстами в Царському Селі. У вірші «До Чаадаєва» він пише такі прекрасні рядки: Любові, надії, тихої слави Недовго ніжив нас обман, Зникли юні забави, Як сон, як ранковий туман Туга від розставання з ілюзіями дитинства й наївних мрій юності, так жваво передана поетом у цих рядках, заміняється новим, широким поглядом на мир. У Пушкіна зароджується почуття відповідальності за те, що відбувається з його країною. Оселившись після закінчення ліцею в Петербурзі, Пушкін відвідує кружок «Зелена Лампа». Там він спілкується з Карениним, Грибоєдовим, Чаадаєвим. Ці люди обговорюють долі Росії.

Поет не може залишатися осторонь. Він звертається з волелюбним закликом не тільки до свого друга, але й до всіх вільнодумних людей країни: Яока свободою горимо, Поки серця для честі живі, Мій друг, вітчизні присвятимо Душі прекрасні пориви! Тема дружби з особливою повнотою розкривається Пушкіним у його поетичному шедеврі «19 жовтня», написаному в 1825 році. Це вірш поет присвятив річниці відкриття ліцею. Його початкові рядки овіяні смутком, викликаної несприятливими обставинами особистого життя. У цей час Пушкін перебував у посиланні й був не має змоги зустрітися із друзями в знаменний день їхнього життя.

Але душею він був поруч сними. Гіркота самітності зм’якшується, коли в уяві поета виникають образи милих його серцю людей. Дружба рятує його від «мереж долі суворої», допомагає перебороти мучительность посилання й дарує йому надію на зустріч у майбутньому: Друзі мої, прекрасний наш сполучник! Він, як душу, нероздільний і вічний — Неколебим, вільний і безтурботний, Зростався він під покровом дружних муз Куди б нас не кинула доля И счастие куди б не повело, Всі ті оці ми: нам цілий мир чужина; Батьківщина нам Царське Сіло Двадцятип’ятилітній річниці ліцею, останньої для Пушкіна, присвячений вірш «Була пора: наше свято молодий…» Його початок знову повертає нас до безтурботної ліцейської пори, що поет колись описав в «Бенкетуючих студентах». Але учасники святкового застілля вже не ті. Тут Пушкін значно глибше, ніж у вірші «До Чаадаєва», розвиває думка про минулим з ліцейських часів змінах: Тепер не те: розгульне свято наш Із приходом років, як ми, перебісився, Він присмирнів, затих, зробився розсудливим, Став глуше дзенькіт його заздоровних чаш; Меж нами мовлення не так грайливо ллється, Просторіше, сумніше ми сидимо, И рідше сміх серед пісень лунає, И частіше ми зітхаємо й мовчимо Якщо у вірші «До Чаадаєва» Пушкін оцінював відчуття, які випробовує людина в пору дорослішання, те тут поет зіставляє початок життя з її безтурботністю й зрілість із властивим їй життєвим досвідом. Час багато чого змінює.

Але такі цінності, як дружба, залишаються непорушними — у цьому нас переконує поезія Олександра Сергійовича Пушкіна. Узи, що зв’язують поета з його друзями вже чверть століття, ніщо не може зруйнувати. Адже вони разом пережили ті грізні події, які пронеслися над Росією на початку XIX сторіччя: Вітчизняну війну 1812 року, декабристське повстання на Сенатській площі Тому не дивно, що тема дружби у творчості Пушкіна тісно переплітається з темами честі, боргу й волі. Ідеї його друзів-декабристів були близькі Пушкіну. Багато сучасників сприймали його вільнолюбні вірші як маніфести повстання декабристів Вірші Олександра Сергійовича Пушкіна про дружбу ввійшли особливою темою в російську класичну літературу, вони створили той неповторний ідеал братніх почуттів, до якого повинне було прагнути не одне покоління: Де б не був я: у чи вогні смертної битви, При чи мирних брегах рідного струмка, Святому братерству вірний я…