Тема Батьківщини у творчості А. Блоку, С. Єсеніна, В. Маяковського Темі Росії я свідомо й безповоротно присвячую життя А. Блок Я буду оспівувати Всією істотою в поеті Шосту частину землі З назвою коротким «Русь». С. Єсенін Співаю мою батьківщину… В.
Маяковський Тема любові до Батьківщини завжди була близька російській людині. Адже всі ми бажаємо, щоб країна жила добре, а кожний її громадянин був щасливий. Але особливо сильні такі мрії в тяжкі для Росії періоди — під час воєн, голоду, революцій. І саме тоді з’являються великі поети й письменники, які своїм словом виражають мрії про краще життя для рідної країни. У важкі для Росії часи були створені такий добутки, як «Слово об полицю Игореве», що призивала об’єднатися проти сильного ворога, поема «Кому на Русі жити добре», що пропонувала задуматися про проблеми російського села, а також безліч інших добутків, які із глибоким почуттям патріотизму оспівували рідну природу або міркували про російську душу й проблеми Росії Подібними добутками поповнилася й вітчизняна література початку XX століття. У цей час у країні назрівали серйозні зміни, наближалася Жовтнева революція. І знову стали актуальні міркування про подальшу долю Росії.
У творчості таких чудових російських поетів, як Олександр Блок, Сергій Єсенін, Володимир Маяковський, тема Батьківщини зайняла особливе місце. Кожний з них по-своєму розумів історію й роль поезії в суспільстві, вони по-різному прийняли революцію й зміни, що наступили. Але всіх цих поетів поєднувала загальна Батьківщина, любов до якої дозволяла їм створювати чудові вірші й поеми Олександр Блок перейнявся любов’ю до Батьківщини вже в раннім дитинстві. Щоліта, приїжджаючи в Шахматово, майбутній поет ще дитиною почав розуміти красу сільської природи.
Тому сюжет багатьох його ранніх віршів розвертається на тлі російського пейзажу: Видно, дні золоті прийшли Усе дерева коштують, як всияньи. Уночі холодом віє із землі; Ранком біла церква вдалині І близька і ясна очертаньем. Рання лірика Блоку близька до фольклору. Наприклад, його героїня знаходить риси царівни з російських казок, житло її — зачарований терем, а герой — царевич, князь, наречений.
Мир ранньої поезії А. Блоку — це мир прекрасної мрії, і цією прекрасною мрією обкутаний образ Росії. Так, у вірші «Русь» перед нами з’являється дивовижна, таємнича, чарівна країна, що з’явилася з казки: Де ведуни з ворожками Чарують злаки на полях, І відьми тішаться із чортами У дорожні снігові стовпах Але поступове відношення поета до Росії як до чарівної казки міняється. У його творчості з’являються страшні картини. Ліричний герой попадає в мир, де зірки й зорі поміняє царство мохів, боліт, іржавих купин і пнів.
Жахливий і вигляд людей, що живуть у цьому світі. Це герої лиховісного балагана, носії «всесвітньої вульгарності», живі мерці, як, наприклад, у циклі віршів «Танцю смерті». Страшний мир, створений А. Блоком, — це теж Росія, і вища мужність поета не в тім, щоб не бачити цього, а в тім, щоб бачити, прийняти й полюбити країну в такому непривабливому виді Революційні події впритул підвели А. Блоку до теми Батьківщини, теперішньої, а не вигаданої. Тепер образ Росії поет зв’язує не з містичними, а реальними, земними поданнями. У нових добутках Блоку відбиті пошуки шляхів до народної свідомості, збагненню доль країни.
В 1905 році був написаний вірш «Осіння воля», у якому яскраво пролунав патріотичний настрой лірики Блоку Дай притулок ти в далечінях неосяжних! Як і жити й плакати без тебе! — Так викликував поет, звертаючись Кроссии. Олександр Блок говорить про Батьківщину з нескінченною любов’ю, проникливою ніжністю, що щемить болем і світлою надією. Всі ці почуття відбилися в його вірші «Росія»: Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові — Як сльози перші любові!
Широкі, багатобарвні, повна життя й рухи картина рідної землі складається у віршах поета. Неосяжні росіяни дали, що палають горобини, буйні хуртовини й заметілі, лементи лебедів — така блоковская Росія Олександр Блок створив особливий ліричний образ Батьківщини — не матері, яким він був у поетів минулого, а красуні, коханій, нареченої, «світлої дружини»: ПРО, Русь моя! Дружина моя! На думку поета, який росіянин народ, така й щира Русь. У циклі віршів «На поле Куликовом» ідея народного подвигу, народної сили, ідея могутньої Батьківщини, її непереможності виражена поетом жагуче й переконано: І, до землі схилившись головою, Говорить мені друг: «Гостри свій меч, Щоб недарма битися з татарвою, За святу справу мертвим лягти!» Нагадуючи про подвиг колишніх часів, А. Блок призиває до нового подвигу — відродженню Росії Таким чином, якщо спочатку поет оспівував романтично надзвичайну, дрімучу, чаклунську Русь, то надалі ці казкові мотиви поступаються місцем поданням про реальну, живу й могутню Батьківщину Ще одним співаком Росії, її дивної природи, є видатний російський поет Сергій Єсенін.
Його неповторний талант визнаний практично всіма. С. Єсенін народився на рязанській землі. Тут пройшло дитинство поета, потім юність, тут він написав свої перші вірші. І багаття зорі, і сріблистий місяць, і неосяжна небесна синь, і блакитна гладь озер — вся краса рідного краю відбився у віршах, наповнених любов’ю до російської землі: Об Русь — малинове поле І синь, що впала в ріку, — Люблю до радості й болю Твою озерну тугу У серце Єсеніна з юного років запала Росія, її смутні й роздольні пісні, світлий сум, сільська тиша й дівочий сміх. Все це можна знайти в есенинских віршах, кожний рядок яких зігріта почуттям безмежної любові до рідного краю. «Моя лірика жива однією лише любов’ю, любов’ю до Батьківщини.
Почуття Батьківщини — основне в моїй творчості», — говорить поет Ранні вірші Єсеніна повні звуків, фарб. У них природа живе неповторним поетичним життям. Вона вся в нескінченному русі, у безперервному розвитку й зміні. Подібно людині вона співає й шепотить, сумує й радується. У зображенні природи Єсенін використовує образи народної поезії, часто прибігає до прийому уособлення.
Черемшина в нього спить «у білій накидці», верби плачуть, тополі шепотять, «пригорюнились дівчини-їли», «зоря окликає іншу», «берези в білому плачуть по лісах». Із приходом революції починається новий етап у творчості С. Єсеніна. Тепер його хвилює доля Батьківщини й народу в революційну епоху: Об Русь, змахни крилами! Постав інше кріплення! З іншими іменами Встає інший степ Єсенін привітав революційне відновлення Росії, але, коли почалися перетворення в селі, поет з ворожістю поставився до вторгнення цивілізації, «залізного гостя» у сільські простори. Лише після закордонної поїздки змінилися погляди Єсеніна на ті зміни, які відбулися в житті російського селянства.
Тепер він готовий всім серцем оспівати красу рождающейся «сталевої» Русі, тому що за нею майбутнє: Польова Росія! Досить Волочитися сохою по полях! Убогість твою бачити боляче І березам і тополям Я не знаю, що буде із мною… Може, у нове життя не годжуся, Але й все-таки хочу я стальною Бачити бідну, жебрачку Русь Таким чином, ні важке революційне положення, ні страждання й смерть селян не змогли погасити в серце поета любов до Батьківщини. У самий важкий час він залишається всією душею, всім серцем з Росією, російським народом: Ой ти, Русь, моя батьківщина лагідна, Лише до тебе я любов бережуся Зовсім інакше тема Батьківщини відбита у творчості іншого російського поета — Володимира Маяковського. Цей своєрідний поет всю свою творчість поставив на службу Батьківщині, своєму народу й революції. Він брав активну участь у житті країни, був у курсі всіх політичних подій, щиро радувався досягненням радянських людей, прагнув до викорінювання пережитків минулого На думку поета, для того, щоб старий мир став учорашнім днем, потрібно активно будувати мир новий, хоча це дуже складно в обстановці голоду, розрухи й убогості, воцарившихся в перші роки після революції. Але ця ж революція породила нової радянської людини, вільного й сильного, що перетворює свою землю, що проявляє при цьому небувалий героїзм. Маяковський почуває свій міцний зв’язок з такими людьми, з тими, «хто вийшов будувати й помста в суцільній лихоманці буден».
Йому по душі й «громадье» планів будівельників нового життя, і «розмаху кроки саженьи», і марш, «яким ідемо в роботу й у сраженья». Працьовитість радянських людей, їхня готовність до позбавлень в ім’я побудови нового миру вселяють у серце поета радість, оптимізм і віру в створення на землі « міста-саду»: Я знаю — Місто Буде, Я знаю — Саду Цвесть, Коли Такі люди У країні У радянської Є! Маяковський вірив у нову країну Рад. Він присвятив їй не тільки творчість, але й все своє життя.
Поет неймовірно пишався тим, що живе в єдиній на світі соціалістичній країні. Гарячою любов’ю до своєї батьківщини наповнені рядки: Читайте, Заздріть, Я — Громадянин Радянського Союзу Маяковський щиро вірив, що всі труднощі будуть переборені, назавжди зникнуть розруха, голод, війни й настане світле й щасливе майбутнє. Тому вірші поета перейняті гордістю за свою Батьківщину, почуттям глибокого патріотизму: …головне в нас Це — наша Країна Рад, Радянська воля, Радянський прапор, Радянське сонце Таким чином, у творчості й А. Блоку, і С.
Єсеніна, і В. Маяковського темі Батьківщини приділена величезна увага. Всі вони оспівували у своїх віршах Росію, її народ, природу. Будучи щирими патріотами, вони не відвернулися від своєї країни в нелегке для неї час, залишилися вірні своїй Батьківщині. У поезії А. Блоку, С. Єсеніна, В. Маяковського відбилася нескінченна любов до Батьківщини, віра в її могутність, тісний зв’язок із природою й російським народом. Тому на їхніх віршах, які завжди допомагали й будуть допомагати людям жити, любити, творити, боротися, і варто виховувати патріотів.