Твір по літературі: Тема батьківщини в лірику сергія єсеніна Любов до рідного краю мене млоїла, мучила й палила С. Єсенін «Моя лірика жива однією великою любов’ю, любов’ю до батьківщини. Почуття батьківщини — основне в моїй творчості», — говорив про себе Сергій Єсенін. Читаючи його вірші, ми переконуємося в цьому повною мірою. У лірику великого поета головним мотивом є любов до рідного краю Сергій Єсенін народився в Рязанській губернії, у селі Константинове. Із самого дитинства поет убрав у себе дух і красу рідної природи.
Щира любов до неї, виражена у своєрідних переживаннях і настроях, додала його добуткам особливе, есенинское звучання, яке можна завжди розрізнити в російській ліриці. Мабуть, у Єсеніна немає жодного вірша, у якому він не оспівував би Росію. Її образ з’являється в нього вже в перших ранніх віршах: «От вуж вечір. Роса…
«, «Співає зима — аукає», «Тобі однієї плету вінок». Поет оспівує непомітну красу й дивну принадність середньої смуги Росії. Радісний і багатобарвний мир буквально заворожує нас, коли ми читаємо есенинские рядка. Ми бачимо, як «роса блищить на кропиві», як «сипле черемшина снігом», як «курить хмарою болото». Простори полів, синь рідного неба, гладь озер і рік, «плакучі верби», «драговини так болота» — у всім цьому Єсенін бачив неповторність рідного краю. Але у всій цій красі поет не йде від дійсності, що представляється йому. З точністю, всіма доступними , способами описує він селянську Русь напередодні Жовтневої революції. Важке життя простого народу відбилося в його віршах: Край ти мій занедбаний, Край ти мій, пустир, Косовиця некошений, Ліс так монастир Або: Багатьох ти, батьківщина, ликом своїм Палила й млоїла по шахтах сирим Багато мріє їх, сильних і злих, Викусити ягоди персей твоїх Але чим сумніше були ці картини, тим сильніше у віршах поета звучала безмежна прихильність до Росії: Холодної скорботи не виміряти Ти на мрячному березі, Але не любити тебе, не вірити Я навчитися не можу Єсенін важко переживає біль і негоди селянської Русі. Але все-таки саме сільська Русь ближче поетові, чим нова індустріальна Росія Поет з болем і тривогою переживав ламання звичного укладу життя, називаючи себе «останнім поетом села».
Тому не дивно, що в його поезії з’являються смутні нотки, страх перед селом, що міняє свою особу. Намагаючись іти в ногу згодом, поет пише: Польова Росія! Досить Волочитися сохою по полях! Убогість твою бачити боляче И березам і тополям Після Жовтневої революції відношення Єсеніна до змін у країні було неоднозначно. Адже він по-крестьянски зрозумів те, що відбулося в його країні. Поет сподівався, що Росія стане великою селянською республікою, країною хліба, годувальницею всього миру. У вірші «Инония» поет саме дає своє подання про цю країну.
Він говорить, що на зміну християнському раю йде селянський рай: У сині відбиваюся затонах Далеких моїх озер Бачу тебе, Инония, Із золотими шапками гір Але час ішов, і надії танули. Відношення Єсеніна до подій, що відбулися, мінялося. Він з гіркотою спостерігає за розколом країни. Його батьківщина вже не та, вона втрачає свій вигляд. З’являються вірші, у яких чутні нотки розчарування: «Пісня про хліб», «Снову п’ють тут, б’ються й плачуть». Щоб зникнути від гіркої дійсності, поет їде за кордон. Але він всією душею рветься назад, на батьківщину. А повернувшись у Росію, Єсенін разочаровивается ще більше. Це особливо видно з вірша «Повернення на батьківщину».
У ньому немає поетизації села, її природи. Непривабливої, сумовитої представляється вона поетові. Свої тривоги Єсенін висловлює й у вірші «Русь радянська»: От так країна! Якого ж я рожна Репетував у віршах, що я з народом дружний? Моя поезія тут більше не потрібна, Та й, мабуть, сам я теж тут не потрібний Сергій Єсенін щиро переживав за свою батьківщину, він бажав їй процвітання й благоденства, але в/Радянській Росії поет був чужим. Незабаром його життя трагічно обірвалося Так само як великий поет не мислив себе без батьківщини, сьогодні ми не можемо собі представити батьківщину без Єсеніна. Його вірші вчать нас любити Росію, відкривають нам її просту й багатолику красу. Вони зачіпають самі насущні, самі корінні, істинно глобальні проблеми нашого часу