Тема дорогі, шляхи в поемах «Мертві душі» Н. В. Гоголя й «Кому на Русі жити добре» Н. А. Некрасова
Пошуки. Глибини. Дороги… Вічна тема шляху. Дві поеми-епопеї: «Мертві душі» Н. В. Гоголя й «Кому на Русі жити добре» Н. А. Некрасова. Немов тонкою ниточкою пронизує ця тема обоє Твір, адже тільки через мандрівного, подорожуючого героя можна показати таку неосяжну країну, як Росія, вирішити глобальні проблеми
Однак автори зовсім по-різному розкривають неї. Спробуємо зіставити дві поеми
В «Мертвих душах» шукаючий — Павло Іванович Чичиков. Яку мету він переслідує? Він провертає гігантську аферу, щоб розбагатіти. А навіщо роблять свій довгий шлях семеро мужиків? Їх хвилює зовсім інше: «Кому живеться весело, привільно на Русі?»
Протягом чичиковской дороги, як смугасті верстові стовпи, виростають риси миколаївської Росії: збідніння широких кіл дворянства, що підсилюється дворянська заборгованість, розруха, деградація. Некрасов також порушує питання про минуле, сьогодення й майбутнє Росії: або вмре царат, або відбудеться селянська революція?
Гоголь показує нам побут, розумовий розвиток (верней, його відсутність) поміщицької Русі, Некрасов же зображує Росію селянську
На своєму шляху Чичиков, що очолює галерею «мертвих душ», зустрічає собі подібних. Це нерозумно-сентиментальний Манилов; дебошир, трактирний картяр, наклепник і пліткар Ноздрев; незграбний, грубий і цинічний Собакевич; боягузлива «дубинноголовая» Коробочка й, зрештою, Плюшкин — «діра на людстві». Шлях Чичикова до особистого збагачення закінчується повним провалом: він біжить із губернського міста, тому що афера його розкрита. Але автор не бичує свого героя; у самий складний у його житті момент письменник залишає героя на розпуття. Дорога й шлях Чичикова не завершуються вигнанням з міста. У героя, залишеного на дорозі, є ще шанс знайти щирий шлях у житті, виправитися. Такий був задум Гоголя, адже він припускав створити ще два томи «Мертвих душ», де Чичиков повинен був повністю морально переродитися
Селяни ж у шляху шукають щасливої людини: поміщика, чиновника, попа, купця, боярина, міністра, пануючи. У якімсь ступені вони досягли мети. Некрасов показав нам образ селянина Савелія, «богатиря святорусского», що персоніфікує волелюбність, силу й стійкість народу у випробуваннях. Щастя Савелія у вільнолюбстві, у розумінні необхідності боротьби народу. Тільки так можна домогтися «привільної» життя. Але, в основному, у поемі зображується важка частка народу:
Тошен світло,
Правди ні,
Життя тошна,
Біль сильна…
Гоголь теж показує селянство: самі «живі» герої поеми — селяни, талановиті, обдаровані, працьовиті, але, от парадокс, вони-та сама й мертві: «Пробка Степан, тесля, тверезості зразкової! А! От він, Степан Пробка, от той богатир, що у гвардію годився б!..»
Головний герой «Мертвих душ», Чичиков, закінчує свій шлях. Отут-Те й виникає тема дороги як філософського узагальнення: «И який же росіянин не любить швидкої їзди? Його або душі, які прагне закружитися, загулятися, сказати іноді: «чорт забери всі!» — його або душі не любити її? Її або не любити, коли в ній чується щось захоплене-дивне? Здавайся, невідома сила підхопила тебе на крило до себе, і сам летиш, і все летить… тільки небо над главою, так легені хмари, що так продирається місяць одні здаються недвижні…» І дорога героя переростає в міркування автора про долю й шлях цілої держави
Пошуки мандрівних мужиків допомагають Некрасову здійснити основний задум — показати життя народу, різні сторони селянської частки. Дорога ж Чичикова розкриває перед читачем поміщицьку Росію
Обидві поеми яскраво показують нам негативні риси поміщицькому, селянської Русі, однак і в Некрасова, і в Гоголя звучать оптимістичні рядки:
Ще призначено тобі багато страждати,
Але ти не загинеш, я знаю…
«Русь, куди ж несешся ти?… постороняются й дають їй дорогу інші народи й держави…»
Герої закінчують свій шлях на розпуття, змушуючи нас задуматися: куди веде нас дорога життя, що чекає нас спереду?