Тема дружби в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»: Базарів і Аркадій Твір. Тема дружби в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»: Базарів і Аркадій 1. Відношення критики кроману.
2. Аркадій як друг і соратник Базарова. 3. Закономірність розриву двох героїв Після виходу у світло роман Тургенєва «Батьки й діти» викликав шквал критичних статей. Тургенєва лаяли все: ліберальна критика не могла простити письменникові того, що представники аристократії зображені в іронічному ключі й що «плебей» Базарів виявляється морально вище й сильніше їх, а демократи сприйняли головного героя роману як злу пародію. Недивна така реакція критиків і читачів на образ, створений Тургенєвим, — він, як теперішній художник, зумів угадати віяння епохи, поява нового типу, типу демократа-різночинця, що прийшов на зміну передовому дворянству. А поява «нової людини» завжди викликало суспільний резонанс Ключова проблема, поставлена письменником у романі, позначена вже в його назві «Батьки й діти», що має подвійний сенс. З одного боку, це проблема поколінь — вічна проблема життя людини й предмет пильної уваги в класичній літературі, з іншого боку — це конфлікт двох соціально-політичних сил, що діяли в Росії в 1860-х роках: лібералів і демократів.
Діючі особи роману систематизуються залежно від того, до якому із соціально-політичних таборів належать. Однак у романі головний герой Євгеній Базарів виявляється єдиним представником табору «дітей», табору демократів-різночинців, і він протистоїть ворожому табору, представники якого не розділяють революційно-демократичних переконань Базарова. Однак на самому початку роману Базарова не так вуж і самотній, у нього є союзник — його друг Аркадій Кірсанов. У перших розділах роману Аркадій з’являється як вірний послідовник Базарова, учень, із захватом і захватом внимающий своєму вчителеві й поділяючий його погляди на життя. Кірсанов-Молодший переконаний в особливому призначенні Базарова.
Аркадій, безсумнівно, дуже дорожить дружбою з Базаровим, пишається ім. Про це свідчать його захоплені інтонації, з якими він розповідає своєму батькові Миколі Петровичу Кірсанову про товариша. Аркадій гаряче підтримує Євгенія в його суперечці з Павлом Петровичем. Але це тільки спочатку. У міру розвитку дії Аркадій поступово байдужіє до «разночинским поглядів», яких дотримується спочатку. Чому це відбувається? Відповідь на це питання простий, і дав його сам автор: Тургенєв писав, що Аркадій в основному «сибаритствував» під впливом натури набагато більше сильної, чим він сам, — під впливом Базарова.
Але різниця між друзями не сповільнила себе виявити: Базарів постійно зайнятий справою, Аркадій же не робить нічого, тільки іноді, щоб розвіятися, допомагає батькові. Базарів — людин справи, що видно відразу по його червоній оголеній руці. Він у будь-якій обстановці, у будь-якому будинку намагається займатися своєю роботою. Його шлях — природничі науки, вивчення природи й перевірка теоретичних відкриттів на практиці. Базарів тут іде в ногу згодом, оскільки захоплення наукою є типовою рисою культурного життя Росії 1860-х років. Аркадій же — абсолютна протилежність. Парубка по-справжньому нічого не захоплює.
Всі, до чого він прагне, — затишок і спокій, що йде врозріз із життєвою установкою Базарова — не сидіти сложа руки, трудитися, рухатися Та й характери тих, хто до пори до часу називають себе друзями, повністю протилежний: Аркадій — м’який і добрий, Євгеній гордий і самолюбний Не випадково говорять, що в суперечках народжується істина. Дійсно, у романі, що буяє сценами ідейних суперечок, позиції героїв рано або пізно виявляються цілком і повністю. І тоді, коли стає ясним відношення персонажів до різних питань життя суспільства, життя людської душі, тоді й виявляється полярність характерів героїв. Тоді ж і встає питання про дійсність дружби молодих людей. Адже дружба має на увазі в першу чергу взаєморозуміння, а у випадку з Базаровим і Аркадієм виявляється, що взаєморозуміння саме їм і бракує. По ходу дії роману з’ясовується, що Базарів піддає осміянню те, що так дорого Аркадію: відкритий прояв теплих почуттів до рідне й улюбленим, замилування красою природи, можливість сумувати й радуватися під звуки музики, насолоджуватися поетичними рядками… Аркадій, виявивши для себе те, що його життєві переконання не подібні з переконаннями Базарова, поступово починає вчитися висловлювати свою думку, протилежна судженням нігіліста. Один раз суперечка приятелів дійшла чи ледве не до бійки. І в сцені, коли Базарів, як би жартуючи, розчепірює «свої довгі й тверді пальці», щоб зімкнути їх на шиї Аркадія, і при цьому «зловісно» посміхається, є частка щирого відношення нігіліста до «пташеняти».
Адже саме «пташеням» Базарів і вважав Аркадія, при цьому ставився до нього завжди покровительственно. Базарів розуміє, що Кірсанов-Молодший не може стати його сподвижником: «Ти ніжна душа, розмазня», — говорить він Аркадію. І він правий — час дуже швидко все розставляє на свої місця, і Аркадій виявляється приналежному старому поколінню, поколінню «батьків». Писарєв дуже точно оцінює причини розбіжностей між Аркадієм і Базаровим: «Відношення Базарова до його товариша кидає яскраву смугу світла на його характер; у Базарова немає друга, тому що він не зустрів ще людини, який би не спасував перед ним. Особистість Базарова замикається в самій собі, тому що поза нею й навколо її майже немає зовсім родинних їй елементів». Аркадій ніколи б не зміг зростися з ідеями нового століття, тому його розрив з Базаровим очевидний.