Твір по літературі: Тема любові в оповіданні А. П. Чехова «Про любов» А. П. Чехов — один з найбільших майстрів короткого оповідання. Ніхто не міг так мистецьки, як він, продовжити тему «маленької людини», його дрібних проблем, побуту, показати глобальну проблему людського буття Сірість, дріб’язковість, міщанство, «футлярне життя» — все те, що так ненавидів Чехов, непримиренним ворогом чого був, поглинули суспільство кінця XIX століття, проникнули в усі сторони людського життя. Саме цьому присвячена трилогія, що складається з оповідань «Людин у футлярі», «Аґрус», «Про любов». В останнім оповіданні Чеховим ставиться вічне питання: що важливіше для людини — особисте щастя або устояна, звична, часом безглузде життя. Вибір, зроблений героями оповідання Алехиним і Ганною Олексіївною, їхня відмова від любові заради повсякденного життя, характеризують погляди всього суспільства того часу Те, що Алехин і Ганна Олексіївна полюбили один одного, не викликає подиву. Два утворених добрих чоловіки, однаково незадоволених сформованим життям, не могли не побачити друг у другу близької людини. Але ні в Алехина, ні в Ганни Олексіївни не вистачило мужності відмовитися від звичного укладу, щось змінити в собі.
Алехин, людина міський, звичний до спілкування з утвореними людьми, до розумової праці, живе в селі, займається сільським господарством працює в поле разом з мужиками, у нього не залишається часу навіть на читання газет. Спочатку він змушений займатися маєтком, щоб розплатитися з боргами батька, але потім таке життя стає для нього звичної й Алехин не хоче неї міняти. Тому він відмовляється від любові Ганни Олексіївни, і в той же час виправдує ця відмова своїм рутинним життям: «Вона пішла б за мною, але куди? Куди б я міг повести її? Інша справа, якби в мене було гарне, цікаве життя, якщо б я, наприклад, боровся за звільнення батьківщини або був знаменитим ученим, артистом, художником, а то з однієї звичайної буденної обстановки довелося б захопити неї в іншу таку ж або ще більш буденну». Але ніяких спроб змінити свою «футлярне життя» Алехин не вживає Ганна Олексіївна нещасна по-своєму: нелюбимий, духовно нерозвинений чоловік, сіре буденне життя, що не залишає ніяких вражень, що вгасає, ніким не визнана краса. В особі Алехина вона знаходить духовно близьку, розуміючу її істоту, але зізнатися йому в любові, а тим більше бути з ним, вона не може: її так само не пускає «футляр». Про незначність людини перед умовностями суспільства Алехин говорить ще на початку оповідання, коли передає історію любові кухарі Никанора й Пелагії Пелагія любить Никанора, але не хоче виходити за нього заміж, тому що він п’яниця й «буйної вдачі», вона воліє «жити так». Але Никанор, посилаючись на «побожність» і «релігійні переконання», хоче женитися на Пелагее.
Насправді він боїться йти проти підвалин суспільства й «побожність» його — це страх не перед Богом, а перед людським судом Людина загнана суспільством в «футляр». І особливо добре Чехов демонструє це на прикладі Алехина, що, здавалося б, хоче змінити своє одноманітне життя, вирватися з «футляра», але в той же час не зважується розстатися зі спокоєм і зручностями устояного життя Ганна Олексіївна теж воліє «футлярне» існування й не зважується на зміни. Вона хоче любові, але сіре, звичне життя із чоловіком і дітьми ближче й зрозуміліше їй, чим нова, у якій, швидше за все, вона буде відкинута суспільством, що не прощає будь-яких спроб зруйнувати існуючі порядки. Ганна Олексіївна злитися через нерішучість і на себе й на Алехина. Вона стає дратівливої й, нарешті, змушена лікуватися від нервової хвороби. Лише майбутня розлука змушує Ганну Олексіївну й Алехина зізнатися один одному в любові, але роблять вони це, розуміючи, що їхнього визнання вже не зможуть нічого змінити Після від’їзду Ганни Олексіївни Алехин продовжує жити як і раніше, і йому залишається лише шкодувати про щастя, що не відбулося Герої Чехова часто викликають у читачів двояке почуття: обурення й жалості. У цьому розкривається вміння письменника зображувати людину у всіх його проявах. Алехина й Ганну Олексіївну не можна однозначно визначити як позитивних або негативних героїв. Складність характерів властива майже всім чеховським персонажам Тема «футлярного життя» є однієї з основних у творчості А.
П. Чехова Оповідання А» П. Чехова дотепер не втратили своєї гостроти й актуальності. Багато хто з нас живуть у своєму «футлярі» і рідко намагаються щось змінити. Добутку А. П. Чехова змушують задуматися: чи правильно ми живемо й чи дійсно нам потрібна таке життя