Твір по літературі: Тема любові в романі И. А. Гончарова «Обломов» У романі И. А. Гончарова «Обломов» показані три історії любові: Обломов і Ольга, Обломов і Гафія Матвіївна, Ольга й Штольц. Всі вони по-різному ставляться до любові, у них різні цілі в житті, різні погляди на саме життя, але в них є щось загальне — уміння любити. Вони довго шукають свою любов і, тільки знайшовши її, знаходять щире щастя Ілля Ілліч Обломов — типовий російський пан.
Він ріс «байбаком» і тому він нічого не вміє й не хоче робити, тільки лежить цілими днями на дивані, їсть, спить і будує грандіозні плани на майбутнє. Навіть Штольц, його найближчий друг, не може вивести його зі стану повної бездіяльності. Але ситуація різко міняється після знайомства Обломова з Ольгою Іллінською. Вона вважалася незвичайною дівчиною, у ній не було «ні манірності, ні неправди, ніякого кокетства». Саме за цю щирість, чистоту, прямоту й полюбив він Ольгу. Героїня ж спочатку намагається розбудити його до життя, а потім і полюбила за доброту, м’якість, романтичність Улітку Обломов їде слідом за Ольгою на дачу, де їхня любов розцвітає на повну силу. Але вже тут він розуміє, що вони з Ольгою різні люди, що вона любить не його, а тільки майбутнього Обломова. Повернувшись у Петербург, вони продовжують зустрічатися, хоча Обломов знову веде малорухомий спосіб життя. Він починає представляти, скільки справ треба переробити до весілля, — улагодити справи в Обломовке, підібрати нову квартиру, підготувати все до весілля, відвідати старих друзів і запросити їх у гості.
Герой боїться цих турбот і тому починає віддалятися від Ольги, відговорюючись те хворобою, те поганим станом доріг. Вона починає усвідомлювати, що Ілля Ілліч далекий від тої людини, якого вона намалювала у своїй уяві, і що вона не зможе зробити реального Обломова ідеальним. Тому Ольга пориває Собломовим. Їхній розрив повинен був би бути полегшенням для Обломова, але він приносить йому щиросердечний біль. Він любив искренно, кінець відносин убив залишки енергійного, діяльного Обломова. Герой знову поринає у вир неробства й мрійності. Всі турботи про нього бере на себе його квартирна господарка, Гафія Матвіївна Пшеницина.
Вона й сама не знає, чому любить Іллю Ілліча. Бути може, він різко відрізняється від її оточення, від раболіпних чиновників начебто її покійного чоловіка, бути може, вона розглянула його м’якість, чуйність, доброту. Вона многим жертвує заради нього, продає свої речі, щоб йому завжди було гарно. Героєві подобається її постійний рух, її ненав’язлива турбота про нього, її готовність усе віддати за кохану людину. Обломов починає звикати до неї. Він жениться на Гафії Матвіївні, у них народжується син Андрій До самої смерті Іллі Ілліча вона доглядає за ним, водить його на прогулянки, пестить і плекає його. Після його смерті вона єдина не забуває його, доглядає за його могилою. Їхнього сина Андрія вона віддає Штольцу й Ользі, щоб син виховувався в тім же середовищі, що й батько, щоб він став сьогоденням дворянином Обломов знайшов у вдові Пшенициной жінку зі своїх снів, що жила тільки заради чоловіка й дітей.
Вона скрасила його останні дні, допомогла йому прожити їх спокійно, ні в чому не бідуючи Після розриву з Обломовим Ольга довго не може отямитися. Разом з тіточкою вона їде в подорож по Європі, де зустрічається зі Штольцем. Андрій дуже зачудувався, побачивши замість веселої дівчини, який Ольга була до від’їзду, серйозну молоду жінку. Він розуміє, що «нова» Ольга — це той ідеал, до якого він прагнув. Штольц зізнається їй у своїй любові. Ольга ж боїться почуття, що зароджується в ній, до Штольцу, вона вважає, що любити можна лише один раз і що тепер вона нікого не може любити по-справжньому. Штольц пояснює їй, що вона не любила Обломова, це була лише підготовка до любові, і Ольга ще буде щаслива Спільне життя Штольца й Ольги схожі на мрії Іллі Ілліча: власний будиночок у Криму, дітлахи, щовечора вони читають книги, газети, обговорюють нові винаходи й відкриття, сперечаються на різні теми. Але Ольга почуває якусь незадоволеність, якесь неусвідомлене прагнення вперед.
Ці прагнення допомагають їй «з більшою любов’ю» дивитися на життя У своєму романі Гончаров показав різні обличчя любові: жертовна любов Гафії Матвіївни, ідеалізована любов Ольги до Обломову, сполучник двох люблячих людей — Ольги й Штольца. Кожна з них прекрасна по-своєму, кожна з них можлива тільки для певного типу людей. Ольга, Штольц, Обломов, удова Пшеницина — абсолютно різні люди, але в них єдина мета — бути з коханою людиною, мати сім’ю. Любов — велике почуття, для нього не існує станових перешкод (Обломов і Гафія Матвіївна).
Якщо дійсно любиш, то зробиш усе для коханої людини У своєму добутку «Обломов» И. А. Гончаров намагається знайти відповіді на ті вічні питання, які задає собі людина хоча б один раз у житті. І одним з таких багатогранних мирів, дослідженню й осмисленню яких автор присвятив свій роман, є мир гармонії, щастя, любові. Любов як би пронизує весь добуток, наповнюючи його різними фарбами, розкриваючи самі несподівані риси героя, будячи в них спрагу дії й пізнання. Гончаров відкриває нам всілякі грані любові й пов’язані з нею поняття сім’ї, шлюбу. Ми почуваємо симпатію автора до тої або іншої ідеології щастя, однак головний вибір він залишає читачеві Любов допомагає розкрити самі несподівані риси в характерах героїв, риси, без яких не можна було скласти повне враження про їх, адже інакше воно було б помилковим. Наприклад, характер дорослого Іллі Ілліча Обломова.
Ну чим би були слова Штольца про «кристальну, чисту й світлій» душу Обломова, якби автор показав нам лише його життя в Петербурзі? Не будь тих прекрасних сторінок про його щиру всеосяжну любов, пробудженою Ольгою, навіть спогаду дитинства не скрасили б цей образ Друга, не менш значима функція любовного сюжету в романі, — протиставлення. У даному добутку два збірних образи, що виявляють собою повну протилежність при зіставленні характерів або зовнішності — вони обоє проходять випробування любов’ю. І Обломов, і Штольц зв’язані між собою ниткою взаємин з Ольгою. Як несхоже їхнє поводження, коли вони закохуються в неї, і як багато більше воно дає, ніж будь-яке інше порівняння Величезне значення теми любові й у тім, що вона дає авторові можливість піднімати інші, не менш глибокі й цікаві проблеми. Приміром, питання про ідеальну сім’ю. Який її бачить автор, який вона може бути? Перейдемо до конкретних образів роману, почнемо із взаимоотношении трьох основних персонажів: Обломова, Ольги й Штольца. Перша пара — Обломов і Ольга.
Їхня любов — це прекрасні звуки «Саз1а В1уа», що будять все найкраще в душі, що цвіте гілка бузку, що символізує «колір життя», яскрава літня природа, що викликає самі радісні мрії. Але наступила осінь, перецвів бузок, і любов пройшла. Вона була схожа на казку. Обломов і Ольга жили в якімсь уявлюваному, міфічному світі. Але зштовхнувшись із жорстокою реальністю, цей мир розлетівся й розбився на тисячі осколків, а з ним і любов.
А може, і не любов. Може, прав Штольц, говорячи, що те була не любов для Ольги, а лише підготовка до теперішньої любові, майбутній любові. Але тоді це вірно й для Обломова. Він теж вірить не в живу людину, а, скоріше, у придуманий образ. Адже, якби він усвідомив до кінця натуру Ольги, йому б і в голову не прийшло помістити її у свій майбутній сімейний мир Для Ольги любов — це насамперед борг.
І ока сама не заперечує етого. У її взаєминах з Обломовим їй подобалася роль «дороговказної зірки, світлого променя», що направляє Іллю Ілліча. І не випадково, коли говорять про любов Ольги й Обломова, відзначають християнський початок у її образі. Навіть сам Обломов бачить у ній ангела, що прийшов урятувати його, вивести до світла.
Не випадково Ольга виконує для Обломова «Саз1;а З1уа». Це звертання молодої дівчини до богині Артеміді, до непорочної діви з міфології. Ця богиня виступає як би прообразом Святої Діви. Цей християнський мотив підходить до образу Ольги. Вона, подібно святий, намагається врятувати душу Обломова із цієї тьми, на яку він неї прирік. І вся її любов підпорядкована цьому почуттю, почуттю боргу. Але її надіям не призначено збутися.
Напевно, я схильна погодитися зі Штольцем у тім, що Ольга любила не самого Обломова, а той образ, що створила у своїй уяві. А хіба могла б Ольга в ім’я любові схилятися перед Обломовим таким, яким він був насправді? І в результаті, коли вона розуміє, що не зможе його переробити, вони розстаються Однак героїня Гончарова все-таки знаходить героя, гідного любові й поваги. Цією людиною стає для неї Штольц. Треба відзначити, що його розуміння любові, настільки логічне, саме є самим суперечливим. Він, як і Обломов, бачить у ній спокійне довге почуття, але не пущене на самоплив, а контрольоване.
Не повинне бути упущене жодного питання, жодного недорозуміння, щоб ці протиріччя не накопичувалися й не загрожували з майбутньому. І навіть Ольга, що, безсумнівно, знайшла своє щастя зі Штольцем, не може не визнавати цього. Інакше звідки всі ці сумніви, цей смуток. Може, це туга за тим щастям, що вона один раз випробувала, живучи в ідеальному світі з Обломовим, туга за почуттями, які їй не може дати Штольц.
Ще одна пара — це Гафія Матвіївна Пшеницина й Обломов. Їхнє життя являє собою ідилічну Обломовку. Причому вона влаштовує їх обох, а точніше, робить їх щасливими. Гафія Матвіївна з тих людей, які віддають всі безоплатно коханій людині. Для неї любов — це можливість віддавати.
Обломов же, у свою чергу, приніс у її життя чистоту, шляхетність своєї душі. Звичайно, їхній шлюб не ідеальний, але зате любов у них сама щаслива На противагу Ользі й Штольцу в Гончарова є ще одна пара-. Онисія й Захар. Це як би пародія на всі інші взаємини вромане. И в висновок мені хотілося б сказати, що кожний з героїв розуміє любов по-своєму: для Обломова — це ідилія нескінченної ніжності й спокою, для Ольги — борг, для Штольца — раціональне, логічне почуття, а для Гафії Пшенициной — можливість самовіддачі, жертви заради коханої людини, і всі вони праві.
Я ж уважаю, що в романі самою щасливою парою були Гафія й Ілля Ілліч Обломов