Теорія Родіона Раскольникова Роман Достоєвського «Злочин і Покарання»- це оповідання про те, « як довго й важко сумнівалася, коливалася, билася, металася душа людини між совістю й розумом, добром і злом. Це була завзята, виснажлива боротьба, і наприкінці її наступає визнання совісті, істини, очищення й відновлення людини». Родіон Романович Розкольників — головний герой роману. Він «колишній студент», змушений залишити навчання через недостачу грошей, що живе в найбіднішому кварталі Петербурга в комірці, більше схожої на шафу. Але він людина розумний, особистість, здатна оцінювати навколишню його дійсність. Саме в такій обстановці, де змушений жити герой, і могла зародитися його нелюдська теорія Вирішивши перевірити, до якого розряду ставиться він сам, а також допомогти матері, сестрі, Мармеладовим, Розкольників убиває бабу-процентщицу, тим самим, підмінюючи наслідком причину, адже по його теорії: якщо людина незвичайний, то він може дозволити собі злочин.
А Розкольників діє за принципом: якщо я вб’ю, то я незвичайний. І перевіряє свою винятковість не на собі, а на інших, використовуючи при цьому нелюдські засоби того укладу життя, проти якого він виступав Людська натура його не приймає цього відчуження від людей. Виявляється, людина не може жити без спілкування з людьми, навіть такий гордий, як Розкольників. Тому щиросердечна боротьба героя стає усе напруженіше й заплутаніше, вона йде по безлічі напрямків, і кожне заводить його в тупик. Розкольників як і раніше вірить у непогрішність своєї ідеї й нехтує себе за слабість, за бездарність; раз у раз називає себе негідником.
Але в той же час він страждає від неможливості спілкування з матір’ю й сестрою, думати йому про їх так само болісно, як думати про вбивство Лизавети. І він намагається не думати, тому що якщо почне думати, то неодмінно повинен буде вирішити питання, куди ж їх віднести по своїй теорії — до якого розряду людей. По логіці його теорії, вони повинні бути віднесені до «нижчого» розряду, і, отже, сокира іншого Раскольникова може обрушитися на їхніх голів і на голів Соні, Поли, Катерини Іванівни. Розкольників повинен, по своїй теорії, відступитися від тих, за кого страждає. Повинен нехтувати, ненавидіти, убивати тих, кого любить, і він не може цього пережити. Йому нестерпна думка про те, що його теорія подібна з теоріями Лужина й Свидригайлова, він ненавидить ці теорії, але не має права на цю ненависть.
«Мати, сестра, як люблю я їх! Отчого тепер я їх ненавиджу?» Людська натура Раскольникова тут найбільше гостро зштовхнулася з його нелюдською теорією. Але теорія перемогла. І тому Достоєвський як би приходить на допомогу своєму героєві. Відразу ж після цього монологу він описує третій сон Раскольникова: той знову вбиває бабу, а вона над ним сміється. Сон, у якому автор виносить злочин Раскольникова на суд народний.
Ця сцена оголює весь жах діяння Раскольникова. Висновок: Німецький філософ Фрідріх Ницше створив теорію «білявих бестій», « чистокровних арійців».« Люди діляться на панів і рабів, панам — сильним особистостям, надлюдинам, — усе дозволено!»Пізніше ця теорія послужила основою для створення фашистської ідеології, що принесла безліч нещасть, і лих всьому людству. Ціль, для якої потрібні неправі засоби не є права мета.