Токарєва Г. А.: «Мифопоетика У. Блейка»
Вечносущеее Євангеліє
amp; Prose of William — ) і В. Чухно (відповідно до версії Д. Кинза).)
«За мною іди,
Покірний будь і уникнеш лиха,
Мереж багатства або вбогості»
Той зрадив друга, хто простив ворогів.
Ні, сам Христос був не такий!
Його безчесно оббрехали
Боягузливих книгарів скрижалі
Він честь і совість зберіг,
За що розп’ято ворогами був
Нескореним на хресті він умирав,
І від ворогів прощення не чекав
Кайафа б рабську покірність оцінив,
Боягузливий життя свою би зберіг
Усього-Те було потрібно від Христа визнати
Влада Диявола, а Добродії зрадити
Коли б він Дияволові смиренно скорився,
За те, що колись сперечатися з ним зважився,
Він цезаря б блазнем кривавим став,
І незабаром б лаври сам завоював. Cчитали Бекон, Ньютон, доктор Пристли,
Що нічого в познанье дух не розуміє
Сер Айзек відмовив у существованье
Всевишньому й нехтував Писанье,
Уважав Христа й Ієгову,
І Духа самого Святого
Простим плодом воображенья
І до єства пренебреженьем.
Христос сомненьям волі не давав
І віру досвідченим шляхом не перевіряв
Не знаємо життя ми Христа
Від отроцтва до хреста
Невже він всі два десятки років
Ледарював, забувши Батька завіт?
Невже мудрість він свою приховував,
Поки в ньому гнів не запалав?
Затворів він у гніві чудеса по світлу
Кому могло сподобатися б це?
Будь він Антихрист, брехливий Ісус,
Він міг би догодити на всякий смак
Він із синагогами б мирився,
І християн не цурався б.
И лагідний, як баран із череди,
Кайафи б заслужив нагороду
Бог не хотів принизити рід людський
І заповіді випливав такий:
Смиренно із Всевишньому говорити,
Але перед людьми себе не упустити
Законодавців він сміло викривав,
Пороки влада імущих бичував
Коли ж перед Богом він главу схилив,
Суворо той з небес проголосив:
«Той, хто себе не поважає,
Мене тим самим принижується
Адже обоє у вічності ми народилися
Ти — це я. Собі й поклонися
Такий духовний мій завіт:
Борися! Шляхи іншого немає!
Помста прийде в день Страшного Суду
І жах уразить увесь світ тоді.
Бог виявить милість і покарає тих,
Хто повинен буде надолужити свій гріх
Ти ж на хресті отмолишь гріх людський
І в Судний день ти знайдеш спокій».
Христос відповів у громових розкатах:
«У саду вже молився я колись.
Дарма чекав я искупленья чуда
За грішний мир молитися я не буду!»
Породжений жінкою не в силах перемогти
Без проблиску надії життя ніч
Спить тяжким сном душу в країні тіней
Ридаючи, ангели кружляють над нею,
Вплітаючи в тканину із сонячних митей
Густі нитки похмурих сновидінь
И як душі осягти фантазій цих морок?
Сомненья й тривоги здолати їй як?
Смиренність «Ні». «Хто ж тепер тебе засудить?»
Бути може, біс «
«Любові я щирої давно не знала,
На хліб собі обманом добувала»
Звичкою це було иль гріхом,
Не варто багато говорити отом.
Адже те, що полічено соромом,
Джерело: Література Освіти )»Розіпни його
і це є світло істини Христа. Такий і завіт Ієгови. Якщо ви будете прощати один одному гріхи, Ієгова також простить вас. Але якщо ви будете мстити, то ви вб’єте Божий Дух, і він не зможе перебувати серед вас, тому що ви погубите його. А коли він з’явиться перед вами знову, ви будете заперечувати його пришестя й будете духовно сліпі
И Смерть і Пекло йдуть за нами вслід.
Гріхи що прощає спасенья немає.
«Що до тебе, дружина?»
З батьківської він волею не вважався
І над Володарем землі він потішався
Він проти влада імущих і жерців
Набудовував своїх учнів
Мечем їх правосудье вразило-
От так Христа ученье їх загубилося
Знехтуваним ремесло батька він порахував,
Бродягою бездомним у мир пішов
Вільним став від справ мирських,
А значить жил за рахунок інших
Блудниць і митарів обрав собі в друзі,
Вони