ТРОПИ (греч. tropos — поворот, зворот мовлення) — слова або звороти мовлення в переносному, алегоричному значенні. Тропи — важливий елемент художнього мислення. Види тропів: метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота й др.
СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ — звороти мовлення, застосовувані для посилення експресивності (виразності) висловлення: анафора, епифора, еліпс, антитеза, паралелізм, градація, інверсія, хіазм і др.
ГІПЕРБОЛА (греч. hyperbole — перебільшення) — різновид тропа, заснована на перебільшенні («ріки крові», «море сміху»). Протилежність — літота
ЛІТОТА (греч. litotes — простота) — стежок, протилежний гіперболі; навмисне зменшення («мужичок з нігтик»). Друга назва літоти — мейосис. Протилежність літоті — гіпербола
МЕТАФОРА (греч. metaphora — перенесення) — стежок, сховане образне порівняння, перенесення властивостей одного предмета або явища на іншій на підставі загальних ознак («робота кипить», «ліс рук», «темна особистість», «кам’яне серце»…). У метафорі, на відміну від порівняння, слова «як», «немов», «начебто» опущені, але маються на увазі
Століття дев’ятнадцятий, залізний,
Воістину жорстоке століття!
Тобою в морок нічний, беззоряний
Безтурботний кинута людина!
(А. Блок)
МЕТОНІМІЯ (греч. metonymia — перейменування) — стежок; заміна одного слова або вираження іншим на основі близькості значень; уживання виражень у переносному значенні («пінливий келих» — мається на увазі вино в келиху; «ліс шумить» — маються на увазі дерева; і т.п.).
Театр вуж повний, ложі блищать;
Партер і крісла, все кипить…
(А. С. Пушкін)
ПЕРИФРАЗА (греч. periphrasis — обхідний зворот, іносказання) — стежок; заміна одного слова описовим вираженням, що передає зміст («цар звірів» — замість «лев» і т. п).
УОСОБЛЕННЯ (прозопопея, персоніфікація) — вид метафори; перенесення властивостей одушевлених предметів на неживі (душу співає, ріка грає…).
Дзвіночки мої,
Квіточки степові!
Що дивитеся на мене,
Темно-блакитні?
И о чим дзенькаєте ви
У день веселий травня,
Серед некошеної трави
Головою качаючи?
(А. К. Толстой)
СИНЕКДОХА (греч. synekdoche — співвіднесення) — стежок і вид метонімії, назва частини замість цілого або навпаки.
— Скажи-Ка, дядько, адже недарма
Москва, спалена пожежею,
Французові віддана?
(М. В. Лермонтов)
ПОРІВНЯННЯ — слово або вираження, що містить уподібнення одного предмета іншому, однієї ситуації — іншої. («Сильний, як лев», «сказав, як відрізав»…). На відміну від метафори, у порівнянні обов’язково присутні слова «як», «начебто», «немов» .
Бура мглою небо криє,
Вихри сніжні крутячи;
Те, як звір вона зав’є,
Те заплаче, як дитя…
(А. С. Пушкін)
ОБРАЗ — узагальнене художнє відбиття дійсності, убране у форму конкретного індивідуального явища. Поети мислять образами
Не вітер бушує над бором,
Не з гір побігли струмки,
Мороз — воєвода дозором
Обходить владенья свої
(Н. А. Некрасов)
АЛЕГОРІЯ (греч. allegoria — іносказання) — образне зображення відверненої думки, ідеї або поняття за допомогою подібного образа (лев — сила, влада; правосуддя — жінка з вагами).На відміну від метафори, в алегорії переносне значення виражене фразою, цілою думкою або навіть невеликим добутком (байка, притча). У літературі багато алегоричних образів узяті з фольклору й міфології
ГРОТЕСК (франц. grotesque — вигадливий, комічний) — зображення людей і явищ у фантастичному, потворно-комічному виді й засноване на різких контрастах і перебільшеннях
Розлютований на засідання уриваюся лавиною,
Дикі проклятья дорогою вивергаючи
И бачу: сидять людей половини
Про чортівня! Де ж половина інша?
(В. Маяковський)
ІРОНІЯ (греч. eironeia — удавання) — вираження глузування або лукавства за допомогою іносказання. Слово або висловлення знаходить у контексті мовлення зміст, протилежний буквальному значенню або заперечливий його, що ставить під сумнів
Слуга впливових панів,
З якою відвагою шляхетної
Громите мовленням ви вільної
Всіх тих, кому затисли рот
(Ф. И. Тютчев)
САРКАЗМ (греч. sarkazo, букв. — рву м’ясо) — презирливе, уїдливе глузування; вищий ступінь іронії
АСОНАНС (франц. assonance — співзвуччя або відгукуюся) — повторення в рядку, строфі або фразі однорідних голосних звуків
Про весна без кінця й без краю —
Без кінця й без краю мрія!
( А. Блок)
АЛІТЕРАЦІЯ (лат. ad — до, при й littera — буква) — повторення однорідних приголосних, що надає віршу особлива інтонаційна виразність
Вечір. Узмор’я. Подихи вітру
Величний вигук хвиль
Близько бура. У берег б’ється
Далекий чарам чорний челн…
(К. Бальмонт)
АЛЮЗІЯ (від лат. allusio — жарт, натяк) — стилістична фігура, натяк за допомогою сходнозвучащего слова або згадування загальновідомого реального факту, історичної події, літературного твору («слава Герострата»).
АНАФОРА (греч. anaphora — винесення) — повторення початкових слів, рядка, строфи або фрази
Ти й убога,
Ти й рясна,
Ти й забита,
Ти й всесильна,
Матінка-Русь!…
(Н. А. Некрасов)
АНТИТЕЗА ( греч. antithesis — протилежність) — стилістична фігура; зіставлення або протиставлення контрастних понять або образів. «Так мало пройдено дорогий, так багато зроблено помилок…» (С. Єсенін).
Ти багатий, я дуже бідний;
Ти прозаїк, я поет;
Ти рум’яний, як маків колір,
Я, як смерть, і худий і блідий
(А. С. Пушкін)
АНТИФРАЗ — уживання слова в протилежному змісті («герой»,«орел», «мудрець»…).
АПОКОПА (греч. apokope — відсікання) — штучне укорочування слова без втрати його значення
…Як раптом з лісу шасть
На них ведмідь роззявив упасти …
(А. Н. Крилов) Гавкіт, регіт, пенье, свист і хлоп,
Людська молвь і кінський топ!
(А. С. Пушкін)
БЕССОЮЗИЕ (асиндетон) — речення з відсутністю сполучників між однорідними словами або частинами цілого. Фігура динамічність, що надає мовлення, і насиченість
Ніч, вулиця, ліхтар, аптека,
Безглузде й тьмяне світло
Живи ще хоч чверть століття —
Усе буде так. Результату немає.
(А. Блок)
МНОГОСОЮЗИЕ (полисиндетон) — надлишкове повторення сполучників, що створює додаткове інтонаційне фарбування («И нудно й смутно, і комусь руку подати…» М. Ю. Лермонтов). Протилежна фігура — бессоюзие.
ГРАДАЦІЯ — стилістична фігура, послідовне нагнітання або, навпаки, ослаблення сили однорідних виразних засобів художнього мовлення
Не жалую, не кличу, не плачу
Все пройде, як з білих яблунь дим
Увяданья золотом охоплений,
Я не буду більше молодим
(С. Єсенін)
ІНВЕКТИВА (позднелат. invectiva oratio — лайливе мовлення) — різке викриття, осміяння реальної особи або групи осіб; різновид сатири(«А ви, гордовиті нащадки…», М. Ю. Лермонтов)