Твір міркування на тему «людин» «Дитина в момент народження не людина, а тільки кандидат у людину». А. Пьерон. Свій твір-міркування я хотіла б почати з поняття людини. Людина — істота, що втілює вищий щабель розвитку життя, суб’єкт суспільно-історичної діяльності. Людина є системою, у якій фізичне й психічне, генетично обумовлене й прижизненно сформован, природне й соціальне утворять нерозривну єдність.
З’ясувавши, хто така людина, можна зробити висновок — дитина в момент народження не людина. При народженні дитина є індивідом, тобто це екземпляр живого, що має всі ознаки властиві виду, до якого він належить, і отличающийся генетичними й фенотипическими особливостями. Після того, як людина народилася, він є індивідом. Індивід — це стійка система социально-значимих рис, що характеризують індивіда як члена того або іншого суспільства або спільності, і як тільки при народженні індивід — дитина ще не має базу основних понять, навіть елементарно не знає що таке мама, тато, стіл, стілець. При розвитку він стає особистістю, т. е соціально-психологічною особою людини або, те чим люди відрізняються друг від друга в суспільстві стосовно нього.
І як тільки при народженні індивід стає кандидатом у людину. А. Пьерон, своїм висловленням мав на увазі, очевидно під поняттям людини щось більше, ніж просто визначення. Він мав на увазі, що людина — це особистість, а дитина особистістю не є, вона індивід. Я не зовсім згодна з думкою автора.
Я вважаю, що при народженні дитина — уже і є людина по своїй сутності. Якщо опиратися від визначення, то людини представляють як поняття за допомогою, якого виділяють людини як істота особливого роду серед всіх інших живих істот, наприклад, відокремлюють людини від тварини. Людина являє собою складну систему, він многомерен. З наукового погляду людина — це унікальний продукт тривалого розвитку живої природи й одночасно результат космічної еволюції самої природи. Разом з тим людина народжується й живе в суспільстві, у соціальному середовищі. Суспільство опосредует відношення людини до природи, і тому породжене людиною істота стає дійсно людиною, лише, будучи включеним, у соціальні відносини. Це істина, що дозволяє говорити про сутність людини як єдність природного й соціального. По своєму змісті й обсягу поняття «людина» набагато ширше, ніж поняття «особистість». Якщо, опиратися на визначення «людин», «особистість», «індивід», то можна зробити висновок, що при народженні людин є індивідом.
Сутність людини, його походження й призначення, місце людини у світі були й залишаються центральними проблемами філософії, релігії, науки й мистецтва.