Твір по літературі: Твір по п’єсі гіркого На дні. Правда свята иль Сон золотий Люди бувають сильні й слабкі. Одні люди живуть у навколишньому світі, об’єктивно оцінюючи свої й чужі можливості, повністю усвідомлюючи всі труднощі, охоче пробиваючи будь-які стіни на своєму шляху. Вони бачать реальні цілі, і тому будь-які перешкоди їм дарма. А інші не здатні існувати під натиском реальності, вони йдуть від всіх проблем у свій ілюзорний мир, самі придумують собі мета й прагнуть до неї, брешуть всім і, насамперед, собі, що вони незабаром стануть самими щасливими, незабаром знайдуть свій скарб, незабаром потраплять у ту чудову землю, про яку знають тільки вони, і вірять у свою неправду. Саме цих людей я називаю сильними.
Вони настільки сильні духовно, що, незважаючи на те, що вони бачать, чують і відчувають, не обертаючи уваги на величезний реальний мир, вони здатні створити для себе мир інший, новий, чистий, мир добра й щастя, мир згоди, вічний, світлий мир. Вони живуть у цьому світі, вони живуть цим миром, навіть якщо навколишні вважають їх божевільними. Ці люди здатні перенести будь-які фізичні каліцтва, знущання навколишні, будь-які життєві труднощі, аби тільки пронести свою дорогоцінну ношу, свою тендітну, скляну мрію через болота й гірські обриви життя. Це люди, здатні повірити навіть не в слово, а в думку, у свій власний сон настільки, що будуть вірні йому все життя як єдиній святій правді Є такі люди й серед персонажів п’єси М. Горького «На дні». Серед бруду матеріальної й духовної, серед клопів-кровососів і людей-кровожерів, серед п’яниць, мерзотників, убивць і жебраків, причому найчастіше будучи ними, ці люди зберігають у своїй душі під теплом і нагаром кристально чистий мир своїх фантазій, подібно тому, як у землі, у товщі вугільних стовпів, зберігаються ще нікому не відомі алмазні збирай.
До таких людей ставиться Настя. Вона торговка любов’ю. У пристойному суспільстві її називають «занепалою жінкою». Але насправді вона не занепала, а ширяюча. Вона пурхає у своєму світі Раулей і Гастонов, мріє про вічну любов, про любов, що перемагає смерть і вірить у те, що в неї була або ще буде ця любов. Настя хоче, щоб інші вірили в її сон, але вона нікого не пустить у нього, тому що боїться, що чужинець може зруйнувати сон своїми залізними доводами й голими фактами.
Вона побудувала навколо свого миру кам’яну стіну, через яку не проходять всі глузування й докори, але в цій стіні вона залишила вікна, щоб усі дивилися й заздрили красі її мрії З появою в нічліжці Луки ще в декількох нічліжників з’явилася віра в краще життя. Лука дав їм крапку відліку, ідею, а вони навколо цієї ідеї створили свій образ ідеального миру. Лука треба принципу «неправда в порятунок». Не можеш жити в загальному світі — створи свій. Ганна й Актор його створили. Ганна вмирала, і їй потрібна була смерть як заспокоєння, вона хотіла, щоб скінчилися її страждання на землі, а що буде далі, їй було неважливо. Лука зміг переконати Ганну в тім, що життя після смерті буде набагато краще земного життя, що Рай існує. І Ганна повірила в Рай і навіть подумала, що можна помучитися ще небагато на землі, раз вуж потім не буде ні болю, ні страждань, а буде один тільки спокій.
Ганна вмирає зі спокійною душею, тому що вирішує для себе саму нерозв’язну загадку світобудови, загадку смерті. І нехай це рішення було придумано нею самої, але вона щиро ввірувала в нього як у єдино вірне й пішла після смерті саме в той мир, у який вірила Лука вплинув і на Актора. Це було ще легше, ніж з Ганною. Лука тільки розповів Акторові про безкоштовну лікарню для алкоголіків, що є десь, невідомо де, як Актор уже уявив собі, яка вона біла, чиста, як там годують і як він вилікується, і навіть став збирати гроші на дорогу й кинув пити, щоб підготуватися до лікування. Йому була однаково, де ця лікарня перебуває, він твердо вірив, що знайде неї. Але він не зміг відгородити свою мрію від інших, і ці інші поспішили влізти туди. Сатин ні про що не мріяв, не будував повітряних замків, і йому не подобалося, що це роблять інші.
Актор же був тендітною, ранимою людиною, на нього слова Сатину про те, що Лука збрехав, що ніякої лікарні ні, подіяли самим гіршим образом. Мрія Актора лопнула, як мильна булька. Його ідеальний мир звалився, а сам він, повалений і принижений, позбавив себе життя, тому що душу його була низвержена із самого вищого й чистого миру в брудну, темну, жалюгідну нічліжку Якщо тебе ранить правда, лякає навколишній світ, якщо ти глибоко нещасливий, то постарайся заснути, і ти побачиш кращий світ, створиш собі нову мету й віру, а коли прокинешся, цей мир залишиться в тебе в серце й тобі буде набагато легше И нехай кожному віддасть по вірі його.