Письменник став глибше сприймати весь жах тодішньої російської дійсності, що нагадує в’язницю. Це відчуття особливо ясно було виражено Чеховим у повісті «Палата № 6» (1892). Там немає ні єдиного слова про Сахалін, але саме сахалінська поїздка надихнула письменника на добуток, спрямований проти будь-яких спроб виправдання сваволі й беззаконня, проти спроб примиритися з миром, де нормальне зізнається ненормальним, де доктод) Рагин — здорова, мисляча людина — може бути укладений у палату для божевільних Згадування уже на самому початку повести про близькість «тюремних і лікарняних будівель» визначає не тільки подальший розвиток дії, але й тональність оповідання. Палата № 6 з тюремними ґратами на вікнах, мирна поштова відділення, що виявляється схожим на поліцейську ділянку, трагічна доля Громова, що занедужало манією переслідування, тому що не від кого чекати захисту в цьому божевільному світі,- все це зливається в єдиний образ царської Росії, у символічне зображення всього будуючи сучасної дійсності.
Визнаний своїми недавніми колегами душевнохворим, доктор Рагин сам попадає в палату № 6 і тільки там, випробувавши на собі побої сторожачи Микити, починає розуміти неправда тієї філософії спокою, що він так недавно відстоював. Прозріння наступає занадто пізно, але воно все-таки наступає, викликаючи в Рагина свідомість не тільки ненормальності навколишньої дійсності, але й своєї особистої провини за всі те зло, що відбувається в житті. Чехів затверджує право й обов’язок людини на протест і боротьбу з насильством як основу людського буття й історичного прогресу Після сахалінської подорожі у творчості Чехова підсилюється філософська проблематика.
І сам письменник, і його герої почувають настійну потребу більш чітко визначити свою позицію в суспільному русі епохи. Не тільки в «Палаті № 6», але й в інших добутках початку 90-х років ідейні суперечки стають структурною основою добутку (втім, у Чехова ніколи не було добутків, побудованих на основі традиційної любовної інтриги).