Твір по прочитаному оповіданню А. П.Платонова «Невідома квітка» Я прочитала оповідання Андрія Платоновича Платонова «Невідома квітка». У цьому добутку розповідається про хоробру й сміливу маленьку квіточку, а чому я назвала його хоробрим і сміливим ви зараз довідаєтеся Він якимось образом виріс у глині, серед каменів і про нього ніхто не знав тому, що він ріс на пустирі тому й оповідання називається «Невідома квітка». Його історія почалася коли вітер приніс маленьке насіннячко на пустир. Насіннячко впало серед каменів. Воно довго нудилося й не давало паростків, але потім наситилося Росою й випустило корінці в мертву глину. Так почав жити на світі маленька невідома квіточка. Життя його була важка тому, що йому нема чим було харчуватися Адже крім глини й каменів навколо не чого не було. Він харчувався лише порошинами які приносив вітер. Удень квіточка сторожила вітер, а вночі росу. Він трудився день і ніч щоб жити й не вмерти.
У середині літа квітка розпустила віночок догори. І він був так прекрасний Один раз ішла повз пустир дівчинка Даша, вона поспішала на пошту щоб відправити мамі лист тому, що Даша відпочивала в піонерському таборі й дуже нудьгувала по ній. Дівчинка помітила маленьку квіточку, той самий який боровся за життя. Вона присіла й поцілувала квіточку в голівку, Даша розуміла що квіточці важко жити в таких умовах. І вона постаралася створити такі умови для квітки щоб він радувався життя… Дівчинка показала іншим дітям з табору квіточка й вони завезли на пустир землю. Квітці стало набагато краще рости в гарній землі Через рік Даша знову приїхала в піонерський табір той самий, вона звичайно пам’ятала про квіточку. Дівчинка прийшла на пустир і не довідалася на ньому тепер росли різні трави, квіти, але не було тої квітки. Даша подумала що квіточка вмерла в минулу осінь.
Вона засмутилася й пішла назад і раптом зупинилася, меж каменів виріс точно таку ж квітку як той старий, але він був ще прекрасніше. Він наповнював весь пустир своїми пахощами.