Важливе місце у творах Тургенєва займає зображення природи. «Людини не може не займати природа, він пов’язаний з нею тисячью нерозривних ниток», — писав він. Пейзажний живопис Тургенєва захоплює читача. Товстої писав: «Одне, у чому він майстер такий, що руки віднімаються після нього стосуватися цього предмета, — це природа. Дві-три риси, і пахне».
Природа в Тургенєва сама живе, дихає, змінюється в кожній своїй миті, гармоніюючи з почуттями й переживаннями людини або оттеняя їх, стаючи учасником морально-психологічної колізії Тонко зв’язує Тургенєв свої чудесні пейзажі з настроями людини, з усім його виглядом. У блиску блискавки, у шумі грози з’являється суворий і замкнутий Відлюдько, про яке в окрузі говорили як про грозу мужиків.
Читаєш рядка оповідання і яскраво представляєш передгрозовий стан природи: «Гроза насувалася. Спереду величезна лілова хмара повільно піднімалася через ліс; наді ною й мені назустріч неслися довгі сірі хмари; рокити тривожно ворушилися й белькотали. Задушливий жар раптово змінився вологим холодом; тіні швидко густіли». А.
от як передане настання грози: «Сильний вітер раптово загудів у височині, дерева забушували, великі краплі дощу різко застукали, зашльопали по листах, блиснула блискавка, і гроза вибухнула. Дощ полив струмками». Автор небагатослівний, але його рядка разюче яскраві й точні! И от дощ закінчується:
- «Дощик перестав. На відстані ще юрбилися важкі громади хмар, зрідка спалахували довгі блискавки; але над нашими головами вже виднілося подекуди темно-синє небо, зірочки мерехтіли крізь рідкі, що швидко летіли хмари. Нариси дерев, окроплених дощем і схвильованих вітром, починали виступати з мороку».
Тургенєв тонко помічає деталі: дорога була курна, на шляху зустрівся яр, потім сухий струмок, всіма зарослими лозняками, густі кущі ліщини, твердих корінь столітніх дубів і липнув, що безупинно перетинала глибокі поздовжні вибоїни — сліди коліс, мокра папороть і кропива. Якщо гість Відлюдька «нічого не чув, крім шуму листів», то Відлюдько чуйним вухом у нічній тиші почув, що «у лісі пустують» — хтось рубає дерева, і безпомилково прийшов на це місце. Тільки людина, що дуже любить і знає природу, міг помітити такі деталі.
І в Тургенєва це вийшло чудово — якщо написати пейзаж по його оповіданню, то зробити це буде зовсім неважко, так докладно передав усе автор!