На рубежі сторіч, напередодні Жовтневої революції, в епоху, вражену двома світовими війнами, у Росії виникла й зложилася одна із самих значних у всій сучасній світовій літературі «жіноча» поезія — поезія Ганни Ахматовій. По вираженню А. Коллонтай, Ахматова дала «целую книгу жіночої душі». Вона «вилила в мистецтві» складну історію жіночого характеру, виявилася відкривачем обширнейшей і невідомої до того в поезії області. При цьому Ахматова завжди залишалася поетом традиційним, що поставив себе під прапор російської класики, насамперед Пушкіна «Велика земна любов» — от рушійний початок всієї її лірики. Вірші Ахматової — не просто міркування про любов, не фрагментарні замальовки; гострота поетичного бачення сполучена з гостротою думки: Я па сонячному сході Про любов співаю, На колінах у городі Лободу полю Але любов у віршах Ахматової не тільки щастя, дуже часто це страждання, катування, болісний, хворобливий злам душі. Почуття, саме по собі гостр і надзвичайне, одержує додаткову трагічну наповненість „уже в найперших віршах Ахматової живе не тільки кохання-обожнювання.
Вона часто переходить в іншу, любов-жалість: Про ні, я не тебе любила, Палила сладостним вогнем, Так поясни, яка сила У сумному імені твоєму Це співчуття, співпереживання, жаль робить вірші Ахматової справді народними, епічними. Крім того, у її віршах живе ще одна любов — до рідної землі, до Батьківщини, до Росії: Не з тими я, хто кинув землю На розтерзання ворогам, Їхніх грубих лестощів я не внемлю, Їм пісень я своїх не дамся Любов до Батьківщини в Ахматової не предмет аналізу, міркуванні або розрахунків.
Буде вона — будуть життя, діти, вірші. Ганна Ахматова прожила довге й щасливе життя. Хоча чи можна говорити так про жінку, чоловік якої був розстріляний, а син переходив з в’язниці в посилання й назад, що майже завжди жило в бідності й у бідності вмерла, пізнавши всі позбавлення, крім позбавлення Батьківщини? Я думаю, що можна, тому що вона була поет: «Я не переставала писати вірші. Для мене в них — зв’язок моя із часом, з новим життям мого народу… Я щаслива, що жила в ці роки й бачила події, яким не було рівних».