Твір по збірнику повістей Н. В. Гоголя «Вечора на хуторі близь Диканьки» В 1831 — 1832 роках повести вийшли у світло у двох збірниках під загальним заголовком «Вечора на хуторі біля Диканьки». І в передмові до першого збірника, і у всій книзі, написаної від імені пасічника Рудого Панька, Гоголь свідомо протиставив світської, «панской» літературі з її манірністю й манірністю свої повісті, як добутку, створені народом і отражающие його життям і його поезією. І вони дійсно були такими. Сама тематика повістей переконливо говорить про цьому Створюючи свої повісті, Гоголь мистецьки й широко використовував народну творчість, почерпнувши звідти не тільки сюжети, але й багато образів (смішного чорта, злої баби, мужика-простака, пройдисвіт^-пройдисвіти-цигана-пройдисвіта), характер і прийоми народного гумору, влучні народні слова, самий склад мовлення «Вечори» коштовні тим, що в них Гоголь показав щиросердечну силу народу, його глибоку людяність, глибину й повноту його почуттів, багатство його мови Прекрасні парубки й дівчини, що живуть простій і цілісне життя. Живим втіленням народної сили, щирого патріотизму є сміливі, рішучі борці за батьківщину, начебто Данили Бурульбаша з повісті «Страшна помста». Але життя народу не тече рівно й щасливо. Природному прагненню народу до повноти життя на рідній землі перешкоджають ворожі сили. Вони втілені в Гоголя в страшних образах.
Такі, наприклад, Басаврюк і відьма в повісті «Вечір напередодні Івана Купала», силоміць золота погубившие трудової людини — батрака Петруся, чаклун, що продає свою батьківщину ворогам («Страшна помста»). І поки існують у світі злі сили, не може бути для народу справжнього щастя й безхмарного життя, сьогодення веселощі. Навколишнього Гоголя кріпосницька дійсність ясно говорила йому про тяжку долю людини в цьому жорстокому світі, про життєві негоди, про людське горе. От чому навіть у таких веселих повістях «Вечорів», як «Сорочинская ярмарок», чуються нотки смутку, прикрості. «І важко й смутно стає серцю, і нема чим допомогти йому» — такими словами закінчує Гоголь повість «Сорочинская ярмарок». І не випадково наприкінці другої частини «Вечорів» поміщене оповідання «Іван Федорович Шпонька і його тіточка», по своїй тематиці й строго реалістичному характеру зовсім несхожий на казково-поетичні повісті «Вечорів».
Тут Гоголь уперше виступає як сатирик, що викриває духовну злиденність і кріпосницькі вдачі поміщиків «Вечора на хуторі біля Диканьки» з’явилися важливим етапом на творчому шляху Гоголя. Вони стали тим зерном, з якого виросли наступні добутки великого письменника. Тут визначилася ідейна спрямованість Гоголя: любов до народу, джерелу краси й повноти життя, і ненависть до «вульгарності вульгарної людини», «небокоптителя», «существователя». «Вечора» мали великий успіх. Уже після одержання, першій частині збірника Пушкін писав в одному зі своїх листів: «Зараз прочитав «Вечора біля Диканьки». Оки здивували мене. От теперішня веселість, щира, невимушена, без манірності й манірності.
А місцями яка поезія! Яка чутливість! Все це так незвичайно в нашій нинішній літературі, що я досі не опам’ятався».