Творчий шлях Жоржа Сименона. Великим майстром соціально-психологічного роману, талановитим художником слова вважають Ж. Сименона. Прогресивна закордонна печатка справедливо називає його «адвокатом людських доль»: його романи й повести перейняті повагою, співчуттям і симпатією до простих людей Жорж Сименон народився 13 лютого 1903 року, у бельгійському місті Льєжу, у старому будинку на вулиці Леопольд. Батько письменника — Дезире Сименон був дрібним службовцем страхової компанії, мати — Анриетт Брюлль — до заміжжя працювала продавщицею в універсальному магазині. Дитячі роки Сименона затьмарені незлагодами, що виникають раз у раз у сім’ї. Батько задоволений усім, мати — нічим. У цьому джерело незліченних сварок Початкове утворення Жорж одержав у парафіяльній школі. Закінчивши її, він надходить у коледж Сен-Серве.
Але життя в сім’ї з кожним днем стає усе важче. Прихваривает батько. І тоді п’ятнадцятирічний Сименон приймає важливе рішення: він залишає коледж за рік до закінчення й починає працювати, щоб допомогти рідним домогтися матеріальної незалежності. Спочатку він надходить учнем до кондитера, але незабаром з радістю переходить продавцями в книжкову крамницю. Через місяць хазяїн звільняє його, тому що він не може стерпеть, що якісь молодики знає французьку літературу краще, ніж він. Розстроєний Сименон знову шукає заробіток і знаходить його в місцевій газеті. Головний редактор Демарто ставить Жоржа у відділ подій. Так відбулося в корені изменившее все життя Сименона присвята вчорашнього школяра вжурналисти.
14 листопада 1919 року з’являється перше гумористичне оповідання Сименона «Ідея генія», за ним ідуть «Чоловіки, що вбив свою дружину», «На Арнском мосту» і ін. Перші добутки ще дуже слабкі й незрілі. В 1921 році на Сименона обрушується важке горе: умирає батько. Кончина батька спонукує юнака до швидких дій, він достроково протягом 18 місяців відбуває військову повинність, залишає Льєж В 1922 році Сименон переїжджає з молодою дружиною, художницею, у Париж, де регулярно публікує (під псевдонімами) у різних періодичних виданнях безліч (близько 200) авантюрно-пригодницьких оповідань і навіть невеликих романів, які не приносять йому літературної популярності, але дозволяють безбідно жити. На літературні гонорари молодий письменник купує великий катер, поселяється на ньому разом із дружиною й плаває по Франції, не припиняючи писати оповідання й нариси В 1929 році в романі » Петере-Латиш» уперше з’явився комісар Мегре. Успіх цього персонажа спонукує автора запропонувати видавцеві Файяру серію книг, об’єднаних новим героєм. 1931-1933 роках виходять дев’ятнадцять романів про Мегре.
Ці книги відразу ж придбали світову популярність. Їх перекладають на іноземні мови, неодноразово перевидають у різних країнах. Ставши знаменитим, Сименон в 30-е роки крім великої кількості романів публікує репортажі, нариси, навіяні його численними подорожами по всьому миру З 1934 по 1939 рік Сименон не випускає книг про Мегре. Він починає писати серйозні прозаїчні добутки, які називаються «важкими» романами. Мова йде про особливий тип соціально-психологічному романі, у якому показане внутрішній стан людини, оказавшегося в безвихідному положенні й різко ворожому середовищу. Ці книги мали не менший успіх, чим його детективи. И в 1937 році Ж. Сименону вручили Нобелівську премію. Незабаром він по наполегливому проханню читачів повертає комісара Мегре (1939 рік).
І з тих пор одночасно пише й «важкі» романи, і книги Омегре. Друга світова війна застала Сименона у Франції. Улітку 1939 року він оселився із дружиною й народженої у квітні первістком Марком у невеликому селищі неподалік від Ля-Рошеля. За віком Сименон не підлягав заклику в армію, але при цьому він допомагає французьким партизанам і бельгійським біженцям.
У ту похмуру пору творчість Сименона було формою протесту проти фашизму Після війни Сименон їде в США, де перебуває до 1955 року, перемінивши кілька місць проживання в різних штатах. За ці роки він розводиться із дружиною, жениться вдруге, стає батьком ще трьох дітей. В 1955 році письменник вертається в Європу й до кінця днів поселяється Вшвейцарии. Жорж Сименон випускав, як і в Зо-Е, не менш 5-6 романів у рік. Така висока продуктивність була пов’язана з його манерою працювати. Коли він писав нову книгу, він на цей час повністю відключався від усього іншого, поки не завершував роботу над романом Відпочивши один-два місяця, він знову защіпався й працював.
Так і жив, поки в лютому 1973 року, у день свого сімдесятиріччя, не оголосив миру, що припиняє писати, тому що це вимагало величезної напруги, а сил у нього вже не вистачало Однак він не припинив працювати, лише перемінив «робочий інструмент». Починаючи з 17 вересня 1973 року по грудень 1979 року він майже щодня по нескольку годин підряд диктував на магнітофонну стрічку свої спогади, ці записи й лягли в основу циклу «Я диктую» (21 тім). Сименон помер в 1989 році й залишив велику спадщину. Загальний тираж його книг становить більш ніж півмільярда екземплярів, що вийшли майже на 60 мовах миру У перших романах про Мегре тільки в останньому прізвище комісара відсутній у назві. Це не випадково, Мегре в цих романах виконує функцію поводиря. Розкриваючи злочину, він залишається лише свідком драми, учасники її — інші люди. Але питома вага Мегре в романах росте, тому Сименон усе більш докладно представляє його читачам.
У різні роки він розповість про головні епізоди особистого життя й службової кар’єри Мегре (в «Справі Сен-Флакр» — про його дитинство і юність, в «Записках Мегре» — про зустріч із майбутньої мадам Мегре й одруженню на ній, про надходження в поліцію й етапах його роботи на набережній Орфер. Починаючи зі збірника 1938 року «Мегре вертається», яким відкриється другий період циклу, прізвище комісарів уписане в заголовки, займає в них головні місця. , У романах 60-х років Мегре — навчений досвідом людин, у характері якого переважають риси, властиві психологам і лікареві Однак, багато чого міняючи в образі Мегре протягом більше 40 років, Сименон разом з тим уже з пер вих романів незмінно доводив, що його комісари — нетиповий поліцейський, хоча й складається на державній службі. Так в » Петерс-Латиш» він не ховає зброю й надає можливість Гансу покінчити із собою, бачачи в цьому для нього кращий вихід, чим томливі судові процеси, що швидше за все закінчився б винесенням йому смертного вироку Сименон говорив: «Пройшло більше 40 років, як у моє життя ввійшов комісар Мегре. Обоє ми за цей час порядком змінилися, але незмінним залишається моє до нього повага, і в романах, де діє Мегре, я ставлю часом більше складні проблеми, чим у своїх соціально-психологічних романах.
Досвід і мудрість Мегре допомагають мені дозволяти їх і робити доступними для читачів різних країн і різного культурного рівня».