242 (Стр. 504). Докір Бєлінського із приводу цих двох віршів несправедливий: Державін малює картину південно-росіянці осіни, для якої виноград є такою ж характерною деталлю, як і "снопи златие" на гумне.
243 (Стр. 505). Останній рядок наведений Бєлінським неточно. Повинне бути: "Збагачений щедрим небом".
244 (Стр. 519). Перші переклади філософських повістей Вольтера почали з’являтися в Росії з кінця 50-х рр. XVIII століття ("Задиг або Доля" — 1759. "Кандид або Оптимізм" — 1769, "Микромегас" — 1788); "Нова Элоиза" була вперше перекладена на російську мову в 1769 році. Роман невідомого автора "Нещасний Никанор або пригоди російського дворянина Г." виходив у світло з 1775 по 1789 рік. Роман Ф. Эмина "Непостійна фортуна, або Пригода Мирамонда" з’явився в 1763 році; "Письмовник" Курганова, збірник, що містив виклад основ російської граматики й велика кількість повістей, віршів, пісень, прислів’їв, вийшов першим виданням в 1769 році, пізніше багаторазово перевидавався
245 (Стр. 520). У пізніших виданнях творів Пушкіна цей вірш був розшифрований: "И блиск Аляб’євої й принадність Гончаровой".
246 (Стр. 521). Цитата неточна. Повинне бути:
Де бенкетів лунали лики,
Надгробні там виють кличі
Та ж помилка при повторному цитуванні цих віршів на стор. 572.
247 (Стр. 521). Повинне бути: "Каймак і борщ уже коштують".
248 (Стр. 528). З "Євгенія Онєгіна" Пушкіна (гл. II, строфа X). Бєлінський цитує неточно. Повинне бути:
. . . . . .Побляклий життя колір
Без малого в осьмнадцать літ
249 (Стр. 528). З вірша Лермонтова "Дума".
250 (Стр. 529). З поеми Байрона "Шильонский в’язень" у перекладі В. А. Жуковського (зі строфи IX).
251 (Стр. 531). "Александроида" — епічна поема П. Свєчина (1827), у якій "оспівані" події Вітчизняної війни 1812 року в традиційній манері класицизму
262 (Стр. 531). Ода "Сліпий випадок" була надрукована в збірнику "Російська бесіда", т. I, СПБ, 1841, із хвалебною приміткою видавця журналу "Маяк", — Бурачка, що доставили список цієї "чудової", "чи не кращої із всіх од Державіна". Вона була включена також у твори Державіна видання 1843 року. Бєлінський, скептично оцінюючи цю оду, не знав ще, що автором її був не Державін, а Н. С. Арцибашев, відомий у той час історик (див. "Російський біографічний словник", т. II, а також примітки Я. Грота до віршів Державіна — 2-е, академічне видання, т. III, стор. 457-458).
253 (Стр. 532). Останні строфи цього псалма із гнівним закликом покарати лукавих земних володарів, мабуть, не могли бути наведені Бєлінським по цензурних міркуваннях
254 (Стр. 532). У журнальному тексті статті цей рядок надрукований з явною помилкою, нами виправленої ("Цей дух і в узах не страшиться").
255 (Стр. 535). У Державіна: "Осів залишиться ослом…" В останньому рядку цієї строфи в журнальному тексті помилка: "Або в тумиху дурня".
256 (Стр. 540). Останній рядок відсутня в журнальному тексті статті. Це треба, мабуть, віднести за рахунок типографської недбалості, чому ми й відновлюємо її.
257 (Стр. 540). У цьому рядку слід зазначити неточність, що порушує риму. Повинне бути: "…иль бешметя".
258 (Стр. 546). Відзначаючи риторичність образа Суворова в одах Державіна, Бєлінський не звернув уваги на вірш "Снігур", написане із приводу смерті Суворова. У цьому вірші Державіну вдалося передати конкретні риси особистості великого полководця
259 (Стр. 547). Перша цитата — з вірша "Наклепникам Росії", друга — з вірша "Бородінська річниця".
260 (Стр. 550). Ода Державіна "На повернення з Персії графа Зубова" була присвячена В. Зубову, братові фаворита Катерини II, і написана після воцаріння Павла I, коли Зубов виявився вопале.
261 (Стр. 551). У журнальному тексті цей рядок був надрукований помилково ("Від тліну миру відділюся").
262 (Стр. 553). Відомі два вірші Державіна під цим заголовком. Бєлінський має на увазі написане в 1793 році, у відповідь на послання Храповицкого, у якому той призивав поета залишити чиновницьке поприще й віддатися творчості. (Це послання Храповицкого вперше було опубліковано Г. А. Гуковским у зборах віршів Державіна, Л., 1933 р., стор. 485.)
263 (Стр. 555). Автором передмови до "Творів Державіна", виданим в 1843 році, був Н. Савельєв-Ростиславович. Однак цитовані Бєлінським слова належать не йому. Наприкінці своєї передмови Н. Савельєв приводить загальну оцінку поезії Державіна, дану у свій час С. П. Шевиревим у його вступній лекції, прочитаної в Московському університеті (надрукована під заголовком "Загальний огляд розвитку російської словесності" у газеті "Московські відомості", 1838, NN 15 і 16). Він співчутливо приймає першу частину шевиревской характеристики, де, з казенно-патріотичної точки зору, визначаються три основні риси поезії Державіна: "свята віра, відданість престолу й почуття російської могутності"; але відразу, у виносці, він цитує другу частину, супроводжуючи її обуреними зауваженнями про її образливість для Росії й для Державіна. Саме цю частину висловлень Шевирева, у якій вірно вгадана історична складність і суперечливість поезії Державіна, і приводить Бєлінський наприкінці своєї статті. Якщо згадати, що саме Шевирев у ці роки на сторінках "Москвитянина" люто нападав на Бєлінського, називаючи його літературним кондотьером, обвинувачуючи його в неповазі до російських письменників XVIII століття, зокрема до того ж Державіну, то не можна не визнати, що, нагадавши саме це висловлення Шевирева, Бєлінський з більшою майстерністю полеміста парирувала удари свого супротивника