Тютюнник И. А. Проблема предромантизма в англійській літературі.
великою строкатістю й нерідко з’являється як переплетення різних, що розвиваються паралельно й впливають один на одного систем.) подання й підходи, які знайдуть втілення й найбільше повно виявляться в наступних, нерідко протипоставлених класицизму літературних явищах.) подання про жорстко детерміноване мистецтво правил і свідчило про появу в англійській літературі предромантических тенденцій. Як відзначає И. В. Вершинин, раціоналізму Освіти предромантизм «протиставляє ірраціональну концепцію миру, людину й мистецтва» [Вершинин 2003, 32].) явища. Одні дослідники бачать у предромантизме несамостійний літературний феномен і ототожнюють його із сентименталізмом, що зустрічається в роботах з російської літератури [Історія романтизму; 30], а також у закордонних дослідників, наприклад К. Крейчи [Krejci, 230-239] і Д. С. Смита [Smith; 173-184].)»ранній класицизм» [Mtiller; XII, XIII], не з огляду на особливостей предромантической литературно-естетической концепції й повертаючи предромантизм на классицистские позиції, які жодним чином не можуть розумітися як ознаки саме предромантического світосприймання. По суті справи, дослідник підмінює тенденції, джерела появи предромантизма явищем, що відбулося, «Веймарского класицизму», що навіть самими його найбільшими представниками (Ґете й Шиллер) розумівся як щось протилежне їх раннім, штюрмерским, у значній мірі предромантическим концепціям мистецтва й літератури.)»кризовими явищами», не здатними вплинути на становлення нової романтичної літератури. Так, наприклад, С. В. Тураев відзначає, що «саме по собі заперечення тих або інших шляхів, характерних для Освіти, не обов’язково означає передбачення романтизму. Романтизм просто немислимий на ґрунті голого заперечення й руйнування ідеалів. Романтизм піднімає свій ідеал на противагу ідеалам своїх попередників. Романтизм аж ніяк не успадковує песимізм, невір’я в людські можливості, які характерні для Казота або Уолпола» [Тураев; 77].) уважаючи його, скоріше, раннім етапом становлення романтичного руху.) А. Аникст [Аникст], И. В. Вершинин, В. М. Жирмунський, М. Б. Ладигин, В. А. Луків, А. Н. Макаров, Н. А. Соловйова [Соловйова 1984, 1988, 1991] і ін.).
Як літературознавчий термін, «предромантизм» зустрічається на початку ХХ в. у роботах французьких літературознавців П. Азара [Hazard], Д. Морне [Mor). Сентименталізм не включається дослідниками в предромантизм, оскільки по своїх соціальних коріннях і ідейному звучанні він (сентименталізм. — И. Т.) був тісно пов’язаний з Освітою. Письменники-Сентименталісти не поривали з Освітою: перенос акценту з культу Розуму на культ Почуття не міняв віри в можливості людини змінити до кращого навколишню дійсність. «Предромантизм же, — підкреслюють М. Б. Ладигин і А. Н. Макаров, — руйнуючи культ Розуму й культ Почуття, затверджуючи агностичний погляд на мир, підривав основи цієї (просвітительської. — И. Т.) ідеології» [Ладигин 1980, 11]. От чому характерною рисою добутків предромантиков стає непізнаваність миру, його загадковість, «даремність як розуму, так і почуття проникнути в таємниці світобудови» [Ладигин 1982, 40].)»предромантические тенденції проявляються спочатку не в принциповому перегляді основ раціоналістичної просвітительської естетики, а в появі нових художніх понять і цінностей усередині великої області «прекрасного», фактично нищівна винятковість старого розуміння краси» [Жирмунський 1981; 150].
Предромантизм в Англії висунув нову естетику, що звернулася до середньовічної культури, що розширила подання про прекрасний в області літератури, що затвердила нові естетические ідеали. Ці ідеали протистояли, з одного боку, «просвітительському класицизму», з іншого боку — сентименталізму, одночасно готовлячи ґрунт для розвитку нової романтичної естетики, нових романтичних ідеалів
У якості естетических основ предромантизма, що відрізняють його від попередньої літератури, дослідниками відзначаються наступні: «Шекспір на противагу класичної драматургії, у поезії — Чосер і Спенсер на противагу А. Попові, у прозі «roma)»готичне», що особливо широко використовувалася в англійської предромантической критиці, одержує в середині XVIII в. нове трактування й має на увазі дослідження середньовічного матеріалу, починаючи з «готичних» пейзажів і закінчуючи середньовічними переказами й марновірствами. Як точно помітила М. Б. Ладигин, «епоха готики, може бути, тим і залучає предромантиков, що в ній в образах мандрівних лицарів втілилося вічне прагнення людини до перемоги над Злом і нескінченність цієї боротьби, незважаючи на приватні перемоги, що не дають конкретних результатів» [Ладигин 1982; 42].
Одне із центральних місць в естетиці предромантизма займала категорія «жахливого», оскільки жах, на думку предромантиков, здатний не тільки викликати сильні почуття, але й доставляти щире естетическое насолода. У трактаті «Філософське дослідження про походження наших ідей піднесеного й прекрасного» (1757) е. Берк, переглядаючи основні положення естетики Освіти й рішуче відкидаючи класичне визначення об’єктивних ознак краси, не тільки дає нове трактування сутності піднесеного, протиставляючи їй категорію прекрасного, але й розвиває далі нову категорію жахливого, детально розглядає її як джерело піднесеного. Не випадково тому, виділяючи також провідні жанри предромантизма, такі, як «роман жаху», «страшну баладу», «драму долі», М. Б. Ладигин відзначає, що жахливе в них «несе на собі не тільки певне ідейне навантаження, але і є структуроутворюючим елементом, що формує стійкі ознаки самих жанрів» [Ладигин 1979; 39].
До розробки й твердження литературно-естетической теорії предромантизма були причетні не тільки едмунд Берк і едвард Юнг зі своїми знаменитими добутками, що стали своєрідним маніфестом нової естетики, але багато хто інші, менш відомі критики, письменники й філософи, роботи яких сприяли проникненню предромантических ідей влитературу.
е. Берк у своїх добутках, насамперед в «Філософському дослідженні», і е. Юнг, незважаючи на прихильність до класицизму й сентименталізму у своїй поетичній творчості, в «Міркуваннях про оригінальний твір» не тільки узагальнили існуючі розрізнені критичні точки зору, але й угадали нові явища й відкриття, у певній мері випередивши художню практику письменників-предромантиков. У зв’язку із цим правий Пауль Хамелиус, що відзначав, що «критики готовлять смак для майбутнього й залежать від історичних поглядів і філософських систем» [Hamelius; 185].
[Текст] / В. М. Жирмунський // Жирмунський В. М. З історії західноєвропейських літератур. Л.: Наука, 1981. С. 149-174.
5. Історія романтизму в російській літературі [Текст]. М.: Наука, 1979. Кн. 1:Виникнення й твердження романтизму в російській літературі. С. 30.) пед. ин-т. М., 1982. С. 34-51.
7. Ладигин, М. Б. Основні естетические тенденції в розвитку літератури Німеччини в XVIII в. [Текст] / М. Б. Ладигин, А. Н. Макаров // Закордонні письменники про літературу й мистецтво: німецька література XVIII століття / під загальної ред. Н. П. Михальской / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1980. С. 3-14.
8. Ладигин, М. Б. Формування предромантической естетики в Англії другої половини XVIII в. [Текст] / М. Б. Ладигин // Літературна теорія й художня творчість: сб. науч. тр. / під ред. Н. П. Михальской / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1979. С. 35^-7.
9. Луків, В. А. Французька драматургія на рубежі XVIII-XIX століть: генезис жанрів [Текст]: автореф. дис… д-ра філол. наук / В. А. Луків. М., 1985. 31с.
10. Соловйова, Н. А. Англійський предромантизм і формування романтичного методу [Текст] / Н. А. Соловйова. М.: Изд-У Моск. ун-та, 1984. 146с.
11. Соловйова, Н. А. У лабіринті фантазії [Текст] / Н. А. Соловйова // Кімната з гобеленами: англійська готична проза / сост., вступ. ст. і коментарі. Н. А. Соловйовій. М.: Правда, 1991. С. 5-22.
12. Соловйова, Н. А. У джерел англійського романтизму [Текст] / Н. А. Соловйова. М.: Изд-У Моск. ун-та, 1988. 232с.
13. Тураев, С. В. Від Освіти до романтизму [Текст]: трансформація героя й зміна жанрових структур у західноєвропейській літературі кінця XVIII — початку XIX в. / С. В. Тураев. М.: Наука, 1983. 255с.
14. Ber).
20. Mor): Willem A. Meeuws, 1976. P. 173-184.
23. Va