У чому полягає символічний зміст заголовка п’єси Гроза
П’єсу "Гроза" Островський написав в 1859 році в період, коли в Росії назріла зміна суспільних підстав, напередодні селянської реформи. Тому, п’єсу сприйняли як вираження стихійних революційних настроїв народних мас. Островський не зрячи дав своїй п’єсі назва "Гроза". Гроза відбувається не тільки як природне явище, дія розвертається під звуки грому, але і як внутрішнє явище — герої характеризуються через відношення до грози. Для кожного героя гроза є особливим символом, для одних — це провісник бури, для інших очищення, початок нового життя, для третіх — це "голос понад", що пророкує якісь важливі події або застерігає від яких-небудь учинків
У душі Катерини відбувається, нікому, невидима гроза, гроза для неї — це покарання небесне, "рука Господня", що повинна покарати її за зраду чоловікові: "Не те страшно, що вб’є тебе, а те, що смерть тебе раптом застигне Його всіма помислами лукавими". Катерина боїться й чекає грози. Вона любить Бориса, але це гнітить її. Вона вважає, що буде горіти в "геєні вогненної" за своє гріховне почуття
Для механіка Кулигина гроза — грубий прояв природних сил, співзвучна з людським неуцтвом, з яким треба боротися. Кулигин думає, що вносячи в життя механізацію й утворення, можна домогтися влади над "громом", що несе в собі зміст брутальності, жорстокості й аморальності: "Я тілом у поросі зотліваю, розумом громам велю". Кулигин видніється побудувати громовідвід, щоб позбавити людей від страху перед грозою
Для Тихона гроза — це злість, гноблення з боку матері. Він боїться її, але як син повинен підкорятися їй. Їдучи з будинку по справах, Тихін говорить: "Тому що знаю я таперича, що тижня на дві ніякі грози треба мною не буде, кандалом цих на ногах немає".
Дикої вважає, що неможливо й грішно протистояти блискавці. Для нього гроза — це покірність. Незважаючи на свій дикий і злісний характер, вона покірно підкоряється Кабанихе.
Борис людської грози страшиться більше, ніж природної. Тому він їде, кидає Катерину один жоден з людською поголоскою. "Тут страшнее!" — говорить Борис, тікаючи з місця моління весь міста
Гроза в п’єсі Островського символізує як неуцтво й злість, небесне покарання й відплату, так і очищення, прозріння, початок нового життя. Про це свідчить розмову двох городян Калинова, у світогляді жителів почали відбуватися зміни, постійна мінятися оцінка всьому що відбувається. Можливо, у людей з’явиться бажання побороти свій страх перед грозою, позбутися від гніта злості й неуцтва, які панують у місті. Після страшних грохотов грому й ударів блискавки, над главами знову засяє сонце
Н. А.Добролюбов у статті "Промінь світла в темному царстві" образ Катерини трактував як "стихійний протест, доведений до кінця", а самогубство — як силу вільнолюбного характеру: "гірко таке звільнення; але що ж робити, коли іншого немає".
Я вважаю, що п’єса Островського "Гроза" була своєчасна й сприяла боротьбі сугнетателями.