У чому зачарування Івана Флягина? (поповести Н. С. Лєскова «Зачарований мандрівник») Повість «Зачарований мандрівник» була написана Н. С. Лєсковим в 1873 році. Головної у творчості Н. С. Лєскова, у тому числі й в «Зачарованому мандрівнику», є тема особистості, що звільняється від станових уз. Ця тема історично пов’язана з тими соціальними процесами, які відбувалися в Росії після скасування кріпосного права. Особливо важлива для розуміння змісту й руху цієї теми повість «Зачарований мандрівник». Головний герой цієї повісті, Іван Север’янович Флягин, родом із кріпаків.
Саме це й вплинуло на його життя, додало йому ті внутрішні якості, які ми називаємо його «зачаруванням». Коли ми вперше знайомимося з Іваном, автор описує його як казкового богатиря, що нагадує Іллю Муромця. Це порівняння, його казкова подібність із богатирем, буквально впечативает головного героя в ншу пам’ять. Але це, скоріше, «зовнішнє зачарування», а не «внутрішнє». До його «внутрішнього зачарування» можна віднести його природний рефлекс робити що-небудь спонтанно, не замислюючись. Нехай не завжди ці необдумані вчинки гарні, як, наприклад, випадкове вбивство ченця або спроба повіситися, н він робив і шляхетні вчинки: він пішов на війну замість сина двох бідних старих і заступився за артистку в будинку Адміралтейства Іншим критерієм його зачарування служить його патріотизм, служіння Батьківщині. Він розуміє, наскільки сильно він любить свою Батьківщину, волю за десять льонів полону в татар Третім критерієм його зачарування є готовність допомогти іншим. Він, почувши про відмову в допомозі при втечі від місіонерів, не втратив бажання допомогти нужденної, як, наприклад, ті старі або артистка У такий же спосіб він зштовхнув Грушу з обриву. Він любив її, і, коли вона сказала, що якщо він її не вб’є, то вона буде самою безчесною жінкою, він не міг дозволити собі не «допомогти», не виконати її прохання Саме ці вчинки і якості формують те, що ми називаємо зачаруванням Івана Флягина.