Твір по літературі: У чому зміст поеми гоголя Мертві душі Поема «Мертві душі» була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис «душ». По списках перепису поміщики платили податки за селян.
Якщо в проміжку між двома ревізіями селянин умирав, поміщик Однаково платив за нього, як за живого, до нового перепису Один раз А. С. Пушкін розповів Гоголю, про один шахрая-чиновнику, що за безцінь скуповував у поміщиків мертві душі, що значаться по списках живими Після цього чиновник сильно розбагатів. Сюжет сильно зацікавив Гоголя. Він Задумав намалювати картину кріпак Росії, показати происходивший у ній Процес розкладання поміщицького господарства. Свою поему Гоголь вирішив написати в трьох Томах, у якій потрібно було б показати всю Русь не «з одному боку», а всебічно. Він прагнув зобразити не тільки негативних поміщиків-кріпосників, але Знайти серед них і позитивних. Але тому що в Росії в той час не було позитивних Поміщиків, другий тім поеми не вийшов всвет.
Поема називається «Мертві душі» тому, що в ній описуються пригоди чиновникачичикова, що скуповував мертві душі, тобто селян, що вже вмерли. По-друге в поемі > широко розкривається життя поміщиків-кріпосників, представників миру «мертвих душ», що гальмували економічний і суспільний розвиток Росії. Гоголь яскраво показивет різноманітні типи поміщиків по-різному стосовних до своєї власності. Один з них жадібно збирає кожну копійку, інші нерозважливо промотують весь стан за кілька днів. Але характерним для всіх поміщиків є одне те, що вони, як паразити, сидять на шиї народу й живуть його працею. Всі вони живуть тільки для себе, не думаючи ні про щастя народу, ні про благо держави.
У поемі показаний безхарактерний мрійник Манилов, Що не знає скільки вмерло в нього селян. Характерна риса Манилова — однаково байдуже відношення до всіх людей. Він не може критично ставитися до навколишнім. Книги він читає рідко: два роки в нього відкрита книга на 14-ой сторінці.
Гоголь говорить про нього, що він «ні те, ні рє». Коробочка — домовита господарка, але з вузьким розумовим кругозором. Вона нічого не бачить, крім копійок і сороківців.’ поміщик, Що Розоряється,-марнотрат Ноздрев, здатний «Спустити»все господарство за кілька днів Показаний і Собакевич — поміщик-кулак, що дуже далекий від освіти, від передових ідей суспільства.
Заради наживи він здатний на крутійство, підробки, обман. Йому навіть вдається продати Чичикову замість чоловіка жінку Межею же морального падіння є Плюшкин -«діра на людстві». Йому жаль витрачати своє добро не тільки для інших, але й для себе. Він не обідає, одягається у рваний одяг. До людей він харчує недовіру й ворожість, проявляє жорстокість і несправедливість до селян. У ньому вимерли батьківські почуття, речі для нього дорожче людей. «И до такої незначності, дріб’язковості, гидоти міг снизойти людина,» — з гіркотою викликує Гоголь Оплюшкине.
В «Мертвих душах» виведена ціла галерея чиновників того часу. Показано порожнечу їхнього існування, відсутність серйозних інтересів, крайнє неуцтво, у поемі немає Образів народу, але окремі місця, добутки дихають любов’ю до нього, вірою в нього. Автор змушує захоплюватися живим і. жвавим російським розумом, моторністю, Витривалістю, силою й заповзятливістю російського селянина. І вірячи в ці якості народу, Гоголь ладить щастя Росії в її далекому майбутньому, порівнюючи Русь із птахом-тойкой, що несеться вдалину, де чекають її зміни клучшему. Гоголь вніс величезний вклад в історію російського суспільства! Письменник умер, але його добутку не втратили свого значення й у цей час. Зникли люди, подібні тим, яких зобразив Гоголь, але окремі риси цих героїв можна зустріти й у наш час. Гоголь допомагає нам бачити негативне значення цих рис, учить розуміти їхню шкоду й боротися сними.