У громадянських війнах порушується споконвічний закон буття — «Не пролий крові ближнього свого» (по оповіданнях И. Бабеля) Конармия Бабель И. е

У громадянських війнах порушується споконвічний закон буття — «Не пролий крові ближнього свого» (по оповіданнях И. Бабеля) За всю історію людства війна не збільшувала кількість людей, а навпаки супроводжувалася більшою кількістю жертв. Таким чином, війна може визначатися наступним поняттям: сукупність різних жертв. Можливо, саме тому багато особистостей не приймають війну, незважаючи на те, що та є необхідним елементом в історичному процесі. Наприклад, у своєму добутку «Війна й мир» Лев Толстой не вважає війну необхідним процесом, крім тої, котра носить визвольний характер. «Війна є противне всьому людському розуму й всій людській природі подія» Тому що будь-яка війна — це жертви, кров, сльози, страждання, те громадянська війна, будучи війною, між громадянами однієї держави, буде характерним прикладом того, де буде порушуватися споконвічний закон буття — «не пролий крові ближнього свого». На прикладі деяких оповідань Бабеля ми можемо переконатися в правдивості цих страшних особливостей громадянських воєн, але, проте, це факт, коли заради однієї ідеї люди, близькі один одному, люди однієї крові йдуть на вбивство один одного. Товстої в добутку «Війна й мир» указує нам на те, що війна — це жахливе й непояснене явище, у якому беруть участь усе по незрозумілій їм причині. «Чому відбувається війна або революція?

Ми не знаємо; ми знаємо тільки, що для здійснення тої або іншої дії люди складаються у відомі з’єднання й беруть участь усе; і ми говоримо, що це так є, тому що немислимо інакше, що це закон». В оповіданні Бабеля «Лист» хлопчик Василь Курдюків пише матері про воюючих, як і він, за червоних, братах. Одного з них, Федора, що потрапило в полон, убив папаша-білогвардієць, командир роти в Денкина, «стражник при старому режимі». Він різав сина до темряви, «говорячи — шкіра, червоний собака, сукин син і по-різному», «поки брат Федір Тимофійович не скінчився». А через деякий час сам «папаша», питавшийся сховатися, нахально перефарбувавши бороду, попадається в руки іншого сина, Степана, і той, пославши знадвору братишку Васю, у свою чергу кінчає «папашу». Це під час громадянської війни, що розділила народ на дві воюючі сторони, відбувалися такі страшні речі, що замість того, щоб жити мирно із сім’єю й захищати один одного, «папаша» ріже сина, а інший син ріже «папашу». Під час воєн не працюють традиційні й суспільні правила поведінки. Громадянська війна все заплутує, випалює, знищує й порушує споконвічні закони буття Гранично потужні наслідки громадянської війни показані в оповіданні Исаака Бабеля «Щепи». У молодого кубанца Щепи, що бігла від білих,, щоб відомстити вбивають його батьків.

Майно розкрали сусіди. Коли білих прогнали, Щепи вертається в рідну станицю. Він бере віз і йде по будинках збирати свої грамофони, жбани для квасов і розшиті матір’ю рушника. У тих хатах, де він знаходить речі матері й батька, Щепи залишає «підколотих бабів, собак, повішених над колодязем, ікони, запаскуджені калом». Розставивши зібрані речі по місцях, він защіпається в рідній домівці й двоє доби п’є, плаче, співає й рубає шашкою столи. На третю ніч полум’я займається над його хатою Війна сама по собі, крім як історичним процесом, також є страшним явищем, пов’язаним з жертвами, кров’ю, болем, стражданням.

Громадянська війна тим страшнее, що проливається не кров далекої людини, а що «кров ближнього свої проливають». Настільки ця війна знищує, заплутує й випалює.