Твір по літературі: У пошуках змісту життя Л. Н. Толстой був письменником величезного всесвітнього масштабу, тому що предметом його досліджень була людина, його душу. Для Толстого людин — частина Всесвіту. Йому цікаво те, який шлях проходить душу людини в прагненні до високого, ідеальному, у прагненні пізнати саме себе Не випадково, згадуючи утвору Толстого, ми згадуємо й термін, уперше уведений у літературознавчий побут Н. Г. Чернишевським — «діалектика душі». Н. Г. Чернишевський писав: «Психологічний аналіз може приймати різні напрямки: одного поета займають усього більше обрису характерів; іншого — вплив суспільних відносин і зіткнень на характери, третього — зв’язок почуттів з діями…
Графа Толстого всього більше — сам психічний процес, його форми, його Закони, діалектика душі…» Давайте зупинимося докладніше на тім, як показаний цей процес у безсмертному романі-епопеї графа Л. Н. Толстого «Війна й мир».
Головна проблема, що ставить у своєму романі письменник, — проблема людського щастя, проблема пошуків сенсу життя. Його улюблені герої — Андрій Болконский, Пьер Безухов, Наташа й Микола Ростови, герої шукаючі, що мучаться, страждаючі. Для них характерна незаспокоєність душі, бажання бути корисним, потрібним, улюбленим Я хотів би зупинитися докладніше на особистості самого улюбленого й близького письменникові героя — на особистості Пьера Безухова. Подібно Андрію Болконскому, Пьер — чесний і високоосвічений. Але якщо Андрій — раціоналіст (у нього розум переважає над почуттями), те Безухов «натура безпосередн, здатна гостро почувати, легко Збуджуватися».
Пьеру властиві глибокі роздуми й сумніви в пошуках сенсу життя. Життєвий шлях його складний і звивистий Спочатку під впливом молодості й навколишнього оточення він робить багато помилок: веде відчайдушне життя світського гульвіси й ледаря, дозволяє князеві Курагину обібрати себе й женити на легковажній красуні елен. Пьер стріляється на дуелі з Долоховим, пориває із дружиною, разочаровивается в житті. Йому ненависна всіма визнана неправда світського суспільства, і він розуміє необхідність боротьби У цей критичний момент Безухов попадає в руки масона Баздеева. Цей «проповідник» спритно розставляє перед довірливим графом мережі релігійно-містичного суспільства, що призивало до морального вдосконалювання людей і об’єднанню їх на Початках братньої любові. Пьер зрозумів масонство як вчення про рівність, братерство й любов, і це допомагає йому направляти свої сили на благоустрій кріпаків. Він збирався звільнити селян, заснувати лікарні, притулки, школи Війна 1812 року змушує Пьера знову гаряче узятися за діло, але його жагучий заклик допомогти Батьківщині викликає загальне невдоволення московського дворянства.
Він знову зазнає невдачі. Однак охоплений патріотичним почуттям, Пьер на свої гроші споряджає тисячу ополченців і сам залишається в Москві, щоб убити Наполеона: «Або Загинути, або припинити нещастя всієї Європи, що відбувалися, на думку Пьера, від одного Наполеона». Важливим етапом на шляху шукань Пьера є відвідування їм Бородінського поля в момент знаменитого бою. Він зрозумів тут, що історію творить сама могутня сила у світі — народ.
Безухов схвально сприймає мудрі слова солдата: «Всім народом налягти хочуть, одне слово — Москва. Один кінець зробити хочуть». Вид жвавих і пітних мужиків-ополченців, з голосним говором і реготом працюючих на поле, «подіяв на Пьера сильніше всього того, що бачив і чув він дотепер про врочистість і значущість теперішньої мінути». Ще більш тісне зближення Пьера із простими людьми відбувається після зустрічі із солдатом, що був селянином, Платоном Каратаевим, що, на думку Толстого, є часткою народної маси. Від Каратаева Пьер набирається селянської мудрості, у спілкуванні з ним «знаходить той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись». Життєвий шлях Пьера Безухова типовий для кращої частини дворянської молоді того часу. Саме з таких людей складалася залізна когорта декабристів. Багато чого ріднить їх з автором епопеї, що був вірний даної їм у молодості клятві: «Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й знову кидати, і знову Починати й знову кидати, і вічно боротися й втрачати, А спокій — щиросердечна підлість». Так само неспокійні душевно й інші герої роману Толстого: Андрій Болконский, що досягає гармонії із самим собою тільки на Бородінському полі, Наташа, коли стає дружиною й матір’ю, Микола, зробивши кар’єру військового.
Показавши долі своїх героїв, Толстой підтвердив свою думку: «Людина є всі, всі можливості, є текуча речовина». Товстої зумів виконати головне завдання — показати й уловити момент плинності