Урнов Д. М. Дефо
Містер Ревю (I)
«Огляд» несхоже насамперед зовні. Це скоріше бюлетень або маленький журнал: формат невеликої книжки, від чотирьох до восьми сторінок густого шрифту. Несхоже на газету й по змісту «Вісник», саме з новинами, і він не протримався двох тижнів. Інша справа Дефо. Він жив як би в ритмі із читачами. Він інформував їх побічно, він їм підказував, на що звернути увагу, він обговорював усе, що давно вже носилося в повітрі, що начебто б і так відомо, але коштує про тім же ще помізкувати. Він на місяць пізніше пише про Полтаву, але відразу говорить, що він все це передбачав, давно писав, що шведи самі ж навчать росіян воювати. І він ще не раз згадає про тім же бої, помітивши так, між іншим: «Нічого не відбувається, ні тобі Полтави-«
Однак насамперед займався Дефо тим, на що його й підрядили: пропагандою.)»хмари брошур», про які зі збурюванням писали пуритани у своєму парламентському проханні. Пуритани й самі були лютими проповідниками не тільки з кафедри, але й у пресі, тільки вони прагнули зберегти цензуру, що існувала в Англії із шекспірівських часів. У захист «волі печатки» пролунав голос Мільтона, але безрезультатно. Причому по іронії долі сам Мільтон був республіканським урядом призначений цензурувати друковану продукцію.)»Славна революція» теж не відмовилися від цензорських установлень, поки нарешті Джон Локк не підготував солідно обґрунтоване спростування закону про цензуру. Тоді попередній перегляд був відмінний. Закон став карати автора вже не до, а після публікації, прикладом чому служить доля самого Дефо.
«грабуй» і «грубий», поширювалися самі безсоромні прийоми полеміки, а простіше сказати, публічно-друкованої лайки, культивувалося там і відверте літературне злодійство. Уже той поденник пера, що нашвидку перекроював «Робинзона Крузо» так, щоб вийшло покороче й подешевше, був чистопорідним породженням Граб-Стрит.
Дефо також намагалися «прописати» на Граб-Стрит, благо він і на світло з’явився по сусідству. Він же в жаху цурався цієї адреси. Дефо відбувався, звичайно, з іншої вулиці.)»батька роману» заважає йому значитися й «батьком журналістики»? Просто цим титулом англійці воліють нагороджувати таких його сучасників, солідних, респектабельних літераторів, як Аддисон і Стиль, хоча Дефо виступив раніше їх і тип видань, знайдений Дефо, був цими метрами публіцистики використаний
«Огляд» існувало з 1704 по 1713 рік. Уважалося щотижневим, але тільки перші чотири номери виходили раз у тиждень, незабаром їх стало два, потім навіть три в тиждень, і тільки податки на пресу, що підвищилися в 1712 році, змусили Дефо знову скоротитися до двох номерів
Дефо не просто видавав або редагував газету. Він писав її. У нього не було співробітників, крім кур’єрів, що допомагали йому доставляти матеріал у друкарню, коли сам він перебував в іншому місті. Якщо ж Дефо відлучався надовго, у Шотландію, він разом із собою перекладав на нове місце й «Огляд» «злодюги» були чималими «скнарами», а «скнари» «Огляд» стосувалося «справ французьких», начебто б «французьких», потім воно стало «Оглядом справ англійських» і, нарешті, британських, інакше кажучи, розмахнулося на всю країну. І все-таки Гарлей не втручався, дозволяючи цьому «містерові Ревю» (так стали називати видавця газети серед публіки, не знаючи його сьогодення ім’я) говорити, про що і як він хоче
Дев’ять років безперервної розмови із читачами «Зупинися, перехожий! Зупинися й одумайся! Чи гідний ти зневажати грішну землю нарівні із мною?»
вимога до природи людської
праці, і все в зразковому виді, на вищому рівні. Одним словом, класик по утворенню, інтересам і смакам і, у змісті більше широкому, за значенням у літературі. Як проникливий цінитель, що першим зрозумів народний характер шекспірівського генія, він настільки ж ясно почував силу Дефо.
Олександр Піп прекрасно розумів, через що так гневался доктор Свифт (це був, звичайно, він). У знаменитому памфлеті «Битва книг» Свифт исхлестал бичем своєї сатири неосвічених писак, що намагаються міркувати вільно й з добірністю. Він висміяв їхньої потуги, він присвятив ряд громоносно-блискучих сторінок пристрасті до відступів, які лише приховують нездатність говорити по суті. Свифт мітив у багатьох, у тому числі в Дефо. Адже весь свій стиль Дефо будував на маневрі, на відступі, видимому відступі від прямої теми. Здавалося б, доктор Свифт провчив їх всіх відтепер і вовеки. А «пан Огляд» взяв і надрукував «Відступ до відступу». Учений сатирик як би потрапив у власну пастку
Звичайно, йому, цьому Дефо, бракує вченості, такий, як у Свифта. Однак він набагато образованнее, чим можна подумати на перший погляд, не говорячи вже про хватку й природний розум. Іноді на відміну від доктора Свифта він просто не показує своєї вченості. Але з ним треба вухо тримати востро.
И яка винахідливість! Ніж тонше хід, тим простіше, начебто б простіше- Але справді дрібниця: питання й відповіді. Читач запитує .
приховавши пляшку, звернувся з вираженням особи майже підлесливим назустріч сяйву Розуму, що з’явився на порозі:
От цей рукопис перед нами, вона включена в збори листів Дефо, що вийшло вперше в 1955 році, і являє собою великий меморандум. Він був поданий Дефо на ім’я Роберта Гарлея не пізніше (як думають публікатори) літа 1704 року. Це справді лист, досить велике, можливо, без початку (у ньому немає звертання), і все починається із суті справи, а суть зводиться до централізації керування країною
Щоб зрозуміти Дефо, не забудемо, наскільки Англія тоді при всіх досягненнях ще не зміцнила свого світового авторитету. По суті, неї розглядали як провінцію, воістину острів, кут на відльоті. Іспанські королі, один за іншим що вгасали, і ті ще думали себе «владиками світової імперії». І навіть шведський король Карл XII представлявся в масштабах європейських силоміць куди більше вирішальної, чим королі англійські, та й чи англійські те були королі? «А що, якщо королева вмре?», «А раптом через море з’явиться претендент на престол?», «А ну як прийдуть голландці?» .
Відбувалися ці зміни прямо на очах у Дефо й навіть при його участі. Дефо буквально був одержимо ідеєю централізації, тому що, як людина діяльний і спостережливий, вона почував: країна ще слабко «зшита» і навіть зсередини вона розтаскується на шматки
Зі своєю схемою Дефо звертався до Гарлею в момент, коли на політичній порядку денному встало питання про з’єднання парламентів англійського й шотландського. Про Шотландію тоді мало знали, з нею слабко були зв’язані, а на думку Дефо, керувати людьми треба силою поваги, і, щоб викликати ця повага, треба їх знати, а щоб знати- И далі він у подробицях викладає той проект, що так довго зберігався в архівах. Більше того, він сам здійснював свою ідею на практиці. «Підсумки моєї поїздки по країні з деякими зауваженнями щодо суспільної обстановки» Дефо дякував і звітував: «Одержав, сер, від вас чек на двадцять п’ять фунтів і з розрахунку цієї суми, а також наскільки дозволяло час, оснастився всім необхідним для поїздки. Пишу, сер, про це не заради скарг, а тому лише, щоб правильно зрозуміли мене, тому що одолжаться змушує мене не що інше, як несчастие, вам відоме, що залишило мене й без коня, і без сідла, без вуздечки й без пістолетів, коротше, без усього необхідного».) Однак нічого не допомогло. Був прийнятий новий закон про банкрутство, і Дефо й Девис разом пішли до дна
«Так що змушено був я,