Микола Шошанни Украинатворческий архів автора hp:poezi. org/ru/personnels/12
- Першу половину свого життя людина найчастіше міркує про те, як витягтися вдалий квиток у лотереї надій, що не збуваються, другу половину — як і чим за нього заплатити. Жінки, що по-справжньому захоплюються езотерикой, згодом перетворюються в теперішніх езотеричек. Марні політики плодять бісів. Журналіст — це людин, якому не дають спокійно жити ремство ганьби й запор пера. Життя поета — це примарна мить між двома тонкими гранями. Початок цієї миті там, де закінчується грань «Початківець», а кінець — там, де починається грань «Кінчений». Поезія — це початковий мінімум увічливості й правдивості при бажанні поспілкуватися з Богом, теперішня поезія — кожним своїм кроком і діями в житті автора підтверджувати написане, свята поезія — готовність автора за все написане відповісти перед Богом і вмерти невідомим. Всі щирі слова народжуються зі сліз або зі сміху Самітності. Мовчання допомагає зберігати в цілості й схоронності запаси нашої дурості до кращих часів. Усе, що не робиться, робиться для дітей, цінителів і заздрісників. Навіть надувну жінку не надути однаково двічі. Не все варте сьогодення, не все варте — варте. Вільні демократичні вибори — це коли череда баранів має вільну можливість вибирати свого ватажка не тільки із середовища баранів, але й із середовища козлів. Демократична держава — це механізм, що складається з мікроскопічних винтиков, керованих більшими болтами. Правда — це Слоник Самітності, що водить нещасних авторів за ніс, а Любов — це Зайчик Забуття й Забуття, що водить за хобот Слоника Самітності. Чи може людина зробити що-небудь розумне, не прикладаючи до цього ні рук, ні розуму? Виявляється, може. Наприклад, іншої людини.
І смішно, і смутно… Приклади того, як не потрібно писати, теперішні «перлини» мовлення «знавців» російської мови. Витримки з письмових робіт абітурієнтів і школярів, фрагменти інтернет-ресурсів — у рубриці Рекомендуємо — . Працюємо по всій Росії!