Василь Андрійович Жуковський «Його віршів чарівна насолода Пройде століть заздру далечінь І внемлет їм, зітхне про славу младость Утішиться безмовний сум І жвава задумається радість». А. С. ПУШКІНА Василь Андрійович Жуковський народився 23 січня 1783 року під Тулою. Ріс нормальним парубком, дуже захоплювався перекладами Гріючи й інших авторів. В 1802 році перекладає Гріючи «Сільський цвинтар».
Це міркування про життя й долю людства, важлива не саме життя, а думки про життя. Поета хвилює мир людської душі, таємничий, загадковий і разом з тим близький і рідний. У своїх творах Жуковський домагається контролю думок героїв, їх внутрішньо стан перебуває під контролем і постійною увагою письменника. Поезія Жуковського — елегійна й романтична.
Ліричний герой випробовує зіткнення між мрією й дійсністю, тема самітності, вічного незадоволення живе у всіх добутках. Головні теми автора: загибла дружба й загибла любов, переживання й трагедії героїв. Туга, томління, незадоволеність — типово романтичні подання, але в Жуковського герої бачать можливість щастя усередині себе, у своєму внутрішньому світі. « Лише тому в кому почуття немає Нехай землею жахливий Щастя в нас і Боже світло Нами лише прекрасний». За щастя не треба ходити далеко, воно в самій людині. І завдання кожного знайти в собі це щастя, і подарувати його кому — те ближньому по можливості.
Мені подобається природа описана у творах Жуковського, вона грає дуже важливу й вагому роль. Поет бачить у природі стихійний і таємничий початок — ніч, море, гроза… Мені дуже близький Жуковський своїми думками. Як мені здається, будь-яка людина може знайти що — те своє в цьому авторі, що збагатить цієї людини як особистість і зробить ледве — ледве счастливее.