Велика Вітчизняна війна
Люди! Покуда серця стукаються,-
Помнете!
Якою ціною завойоване щастя,-
Будь ласка, помнете!
М. Рождественський
Війна… Яке страшне слово…Скільки нещасть і позбавлень вона принесла. Скільки сліз було пролито в будинках, куди приходили похоронки — трикутники з незнайомим почерком. Російському народу є, за що ненавидіти війну. Є!
65 років пройшло з тих пор, коли топтали російську землю німецькі чоботи. Ми не чуємо гулу фашистських літаків, люди не біжать у бомбосховища. Але страшні дні 1941-1945 років назавжди залишаться в пам’яті людей, які пережили той час
Мій дідусь, Ульянов Іван Федорович, теж воював на фронті. Коли я бував у нього в гостях, він розповідав мені про суворі будні війни. Тепер я знаю завдяки дідові, що важкої дорогой вони йшли до великого дня — 9 травня 1945 року. Перемогу кували артилеристи, піхотинці, танкісти, льотчики. Мій дід був стрільцем Першої дивізії 641 полку Другого Білоруського фронту. У боях під Курською дугою одержав поранення в ногу: сильно була роздроблена кістка, відбулося зараження. У результаті лікарі ампутували ногу до коліна. Дід став інвалідом 2 групи в 17 років! Скільки сліз було пролито, жити не хотілося… «Кому я, каліка, буду потрібний?» — думав він. Але найшлися добрі люди й умовили дідуся, що все в його житті налагодить, найдеться робота із плеча. Так і трапилося. Працював він у мирний час завідувачем конефермою. Все своє життя дід проходило на дерев’яній милиці. Згадуючи військові події, своїх однополчан, вона витирав сльози, які мимоволі котилися по щоках. Скільки довелося винести їм на своїх плечах: і голод, і холод, і фізичну утому. Багато разів дід ходив у розвідку, ризикував життям заради нас, що живуть зараз у вільній країні. І я тепер не понаслишке знаю, як дісталася Перемога російському народу. На жаль, ветеранів війни стає усе менше поруч із нами. У травні торік не стало й мого улюбленого дідуся…
Я вдячний йому й всім солдатам і офіцерам за те, що живу під блакитним небом, у вільній країні. І від нас зараз залежить зберегти пам’ять про загиблої. Вона священна. Адже люди боролися за незалежність Батьківщини, за наше щастя. Вічна пам’ять загиблої в тій страшній війні й низький уклін що вижив!