Твір по літературі: Великий росіянин драматург Олександр Миколайович Островський народився в Москві в 1823 році. Все життя він провів у рідному місті й любив Москву як серце російського народу, як історичне зосередження його життя й культури. Батько майбутнього драматурга був стряпчим. Дванадцяти років Островський надійшов у Першу московську гімназію, по закінченні якої в 1840 році був зарахований на юридичний факультет Московського університету. На цьому наполягав батько, щоб син його успадковував професію юриста. Не закінчивши курсу, в 1843 Островський пішов з університету. З 1843 по 1851 рік Олександр Миколайович служив у суді. За ці сім з невеликим років майбутній письменник ґрунтовно вивчив практику судочинства, неприкритий сваволя й хабарництво, що панують в аем. Ця робота дала Островському невичерпний матеріал для 3°бражения вдач купецької, міщанської й чиновницької РОСІЇ 50-х років XIX століття. В 1843 році Островський написав повість «Сказання про те, ак квартальний наглядач пускався в танок, або Від велико — До смішного один крок».
Ця повість послужила чорновим «Роском для «Записок замоскворецкого глядача», де виявилася ідейна близькість молодого письменника до прогрессивв «морально-викривального» напрямку росіянці литеп ^’ ри, до «гоголівського напрямку». ^ В 1847 році в «Московському міському листку» під Обп заголовком «Картини московського життя» з’явилися уривки ^ комедії «Неспроможний боржник» («Очікування нареченого ^ 3 «Картина сімейного щастя». Ці картини з життя купеч який Москви привернули увагу читачів новизною сюзкет сміливістю теми, яскравістю фарб. ‘ Коли в пресі з’явилися перші більші комедії Острів ского «Свої люди — сочтемся», «Бідність не пороть», стало ясно, що молодий письменник підняв у своїх добутках з вершенно недоторканий шар російського життя — показав побут купецтва. В 1856 році Островський написав комедію «Дохідне місце». Діючі особи — чиновники різних рангів від цивільного генерала Вишневского, що досяг більших чинів і багатств, до безіменних молодих чиновників. У творчості драматурга остаточно затверджується позиція критичного реалізму.
З молодого років Островський звик проводити літо в маєтку батька, у Щеликове, на Волзі; він любив цей край. В 1856 році Олександрові Миколайовичу довелося ближче познайомитися з Волгою й волгарями. Морське міністерство спорядило в той рік експедицію для опису життя, побуту й промислів населення, що живе по берегах морів, озер і більших рік Європейської Росії. До участі в цій експедиції в числі інших письменників був притягнутий і Островський. Він становив опис верхньої Волги — від джерел до Нижнього Новгорода.
Крім опису Островський склав словник волзького говору бурлак, водоливов і інших трудівників, тісно пов’язаних з Волгою. Під впливом цієї поїздки драматург в 1859 році написав «Грозу». В 70-е роки з’являються «На всякого мудреця досить простоти», «Скажені гроші», «Ліс», «Вовки й вівці», «Снігурка». В останньої тема любові до батьківщини пронизує всю п’єсу, це поетичне оповідання про ранній період життя нашого народу, коли він ще був язичником, шанував сонце — Ярилу. В 1878 році драматург пише п’єсу «Безприданниця»1 Дія відбувається на березі Волги, її простори, привілля є спільником у долі героїні, що жадає щастя, але так і #е нашедшей його. Після 25 років драматургічної діяльності Островський» підводячи підсумки своєї праці, писав Н. А.
Некрасову: «Я написав 30 п’єс (цілий народний театр)…» Коли святкувалося б°л цатипятилетие літературної діяльності драматурга, ТР А Гончаров сказав, вітаючи ювіляра: «Літературі ви несли в дарунок целую бібліотеку художніх произведе — •4 л ля сцени створили свій особливий мир. Ви один добудува Я#И> Д яие, в основание которого положили краеугольние камни JT «визин, Грибоедов, Гоголь…» До кінця життя (1886 рік) усякий драматург залишив 48 оригінальних п’єс, трохи щонайсанних у співробітництві з молодими письменниками, цілий ряд перекладів із Шекспіра, Сервантеса, Гольдони й чимало критичних статей про театр і акторів.
1 січня 1886 року Островський був призначений завідувачем репертуарною частиною імператорських московських театрів. Він із захопленням віддався улюбленій справі, але сил уже не залишилося. 14 червня 1886 року він раптово помер у Щеликове й там же був похований. За чотири роки до кончини Островський писав: «Тільки ті добутки пережили століття, які були істинно народними в себе будинку; такі добутки згодом робляться зрозумілими й коштовними для інших народів, а нарешті, і для всього світла». Такі добутки самого Островського, вони тісно пов’язані з життям російського народу в його сьогоденні й минулому, народні в найглибшому значенні цього слова: у них тріпотить любов до всьому істинно людському. • У своїх комедіях Островський, по його власних словах, бачив «форму свого суду над життям», і суд письменника над Дикими й Кнуровими був справедливий і строгий. Самодурам і ґвалтівникам драматург протиставляв людей із трудового народу. Островський — популярнейший драматург і в наші дні.
Любов до нього зрозуміла: у своїх творах Олександр Миколайович виразив саме заповітне прагнення свого народу — до світла, правді, волі