Від езопа до Крилова Киплячий водоспад, свергаяся зі скель. Цілющому струмку с гордовитістю сказав… И. Крилов Хоча Крилов часто використовував сюжети езопа, Лафонтена, Марциала, його добутки абсолютно самостійні. Зрештою й Пушкін не гидував сюжетами французьких, давньогрецьких і давньоримських письменників! Але адже його «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…
» не є самостійним добутком, хоча являє собою вільний переклад з Горация. Справа в тому, що в байках Крилова з’явилося життя, а не гола дидактика, як в езопа, або сумовита повчальність, як у Лафонтена. Композиція кожної байки дуже тверда, сюжет повноцінний. У мініатюрних рамках байки втрутиться все: зав’язка, кульмінація, розв’язка. Сюжетне оповідання не обтяжене наполегливою мораллю, хоча вона неодмінно присутня. Але мораль не задовольняє над стилістичною конструкцією добутку й найчастіше завуальована, як в «Квартеті»: «А ви, друзі, як не сідаєте…» Або подана іронічно: «Аи, Моська! Знати вона сильна…
» Крилов не тільки майстер сюжету. Його стих міняє свою ритміку відповідно до змісту. Він використовує чергування довгих і коротких строф («Слон і Моська»), не гидує звуконаслідуванням («Змія»), дисгармонією, алітерацією («Квартет»). Синтаксис його байок дуже об’ємний, конструктивно він дозволяє сприймати більші синтаксичні форми як єдиний афоризм: » Слона-Те я й не примітив», «Що ти посієш — те й жни».
Майже всі байки Крилова написані вільним ямбом. Проте в нього зустрічаються всі стилістичні прийоми, які використовуються при написанні байок. У нього чудово зближений поетична й розмовна мова, вона образний і мальовничий: Перед вікном Був будинок. Ударив грім, І зі стіни Павук Упав… Киплячий водоспад, свергаяся зі скель, Цілющому струмку с гордовитістю сказав… Уже скільки разів повторювали миру, Що лестощі мерзенні, шкідлива; але тільки всі не взапас, І в серце підлесник завжди відшукає куточок…
У липні, у сама спека, у полуденну пору, Сипучими пісками, у гору, З поклажею й із сім’єю дворян, Четверкою ридван тягся Популярність всенародного байкаря, дідуся Крилова була настільки велика, що до його п’ятдесятилітнього ювілею імператор наказав випустити спеціальну медаль, що ушановує літератора.