Вільям Шекспір ( 1564-1616) Створені

Вільям Шекспір

( 1564-1616)

Створені три із зайвим століття назад трагедії, історичні хроніки й комедії Шекспіра живуть дотепер, хвилюють і потрясають уяву глядачів. Кращі театри миру й видатних акторів понині вважають для себе іспитом і щастям поставити й зіграти шекспірівський спектакль

Побачивши такий спектакль або просто прочитавши п’єсу Шекспіра, ви захочете, напевно, довідатися побільше про те, хто створив ці добутки. Але це не так просто.

Про життя великого драматурга збереглося мало відомостей. Шекспір не писав спогадів і не вів щоденника. Немає в нас його переписки із сучасниками. Не збереглися й рукопису п’єс Шекспіра. До нас дійшло лише кілька документів, у яких згадуються різні обставини його життя. Кожний із цих документів, навіть якщо в ньому лише кілька слів про Шекспіра, досліджений і витлумачений. Найрідшими історичними цінностями вважаються ті деякі клаптики паперу, на яких рукою Шекспіра написано кілька рядків або просто коштує його підпис

Потрібно було покласти дуже багато праці, щоб ми могли прочитати тепер про Шекспіра те, що повинен знати про нього кожна освічена людина

Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 року в маленькому англійському містечку Стратфорде, розташованому на ріці ейвон. Його батько був ремісником і купцем. Оповідання про дитинство і юність Шекспіра повний барвистих подробиць. Однак наука не може визнати їх цілком достовірними. Коли Шекспірові було не набагато більше 20 років, йому довелося раптово покинути Стратфорд. Молодий Шекспір відправився Влондон.

Виявившись у незнайомому місті без засобів, без друзів і знайомих, воно, як затверджують розповсюджені перекази, заробляв перший час на життя тим, що вартував у театру коней, на яких приїжджали знатні добродії. Пізніше Шекспір став служити в театрі. Він стежив, щоб актори вчасно виходили на сцену, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він довідався нелегке закулісне життя театру

Пройшло кілька років. Шекспірові почали доручати маленькі ролі в театрі, що пізніше одержав назву «Глобус «, спектаклі якого мали успіх у Лондоні. Актором Шекспір так і не став, але його висловлення про акторське мистецтво, а головна, чудова майстерність у побудові п’єси, свідчать про разюче знання законів сцени

Втім, Шекспір писав не тільки п’єси. Його вірша — сонети зачаровували сучасників і продовжують зачаровувати нащадків силою почуттів, глибиною думки, добірністю форми. Читачі можуть особливо добре оцінити шекспірівські сонети, завдяки чудовим перекладам

Але головною справою для Шекспіра, пристрастю всього його життя була робота драматурга, створення п’єс. Величезна майстерність Шекспіра як драматурга. Мова його трагедій відрізняється незвичайним багатством і барвистістю. Його драматургія займає почесне місце в репертуарі театрів усього мира

Радісна радість життя, прославляння здорового, сильного, відважного, що яскраво почуває, сміло думаючої людини — от основне в перших п’єсах Шекспіра — комедіях: «Приборкування перекірливої», «Комедія помилок», «Сон у літню ніч», «Багато шуму з нічого», «Дванадцята ніч», написаних в 1593-1600 гг. У них виражена важлива для епохи Відродження думка: людини потрібно судити не по платтю, не по знанню, не по стані й багатству, а по його поводженню й особистим якостям

Важко знайти у світовій драматургії п’єсу таку ж казково — веселу, ясну, чарівну, як «Сон у літню ніч». Поетична уява Шекспіра породило в ній фантастичні, близькі до народних казок образи Гірчичного Зернятка, Павутинки, Метелика. Їхня участь у долі люблячих приводить до щасливої розв’язки

Але шляхетним гуманістичним ідеям Відродження не призначено було перемогти в ту жорстоку епоху. Шекспір з гіркотою це відчуває. У його наступних п’єсах теж виражені ідеї Відродження, але фарби п’єс стають похмуріше. Він зображує зіткнення прекрасних ідеалів Відродження із суворою діяльністю. У творчості Шекспіра починає звучати тема загибелі героїв, особливо дорогих йому, що втілюють світлі гуманістичні ідеї

Юний Ромео й Джульетта — герої першої великої трагедії Шекспіра (1594) — полум’яно люблять один одного. Любов їх натрапляє на непереборну перешкоду — стародавню ворожнечу сімейств. У нерівному двобої з віковими забобонами, із кривавими й безглуздими законами, Ромео й Джульетта гинуть. Але в їхній любові, що не змірялася з упередженнями старовини, укладена висока моральна перемога

П’єси Шекспіра йшли на сцені лондонського театру «Глобус». Театр » Глобус» був схожий на круглий загін під відкритому небом. Приїжджий іноземець, що відвідав в 1599 р. перше подання Шекспіра «Юлій Цезар», назвав театр «Глобус» будинком із солом’яним дахом — він мав на увазі дах над сценою. Своя назва театр одержала від статуї Геркулеса, що підтримує плечима земної куля

Після постановки «Юлія Цезаря» з 1601 по 1608 р. Шекспір створив самі великі свої трагедії: «Гамлет», «Король Лір», «Макбет», «Отелло».

Датський принц Гамлет гірко вболіває про померлого батька. Але раптом він з жахом довідається: він не вмер, він був убитий. Убивця — рідний брат убитого, дядько Гамлета — не тільки успадкував престол покійного короля, але й женився на його вдові — матері Гамлета

У трагедії зображено, як Гамлет спочатку викриває лицемірство коронованого злочинця, а потім і мстить йому за смерть батька. Але це тільки зовнішні події п’єси

Трагедія малює складні й важкі роздуми шляхетної людини про природу зла, про порочний королівський двір, про неправду, що таїться в палацових стінах, про хвороби, якими уражене століття, немов би » вивихнутий у своїх суглобах». Великий російський критик В. Г. Бєлінський писав про Гамлета: » Це душу, породжена для добра й ще в перший раз увидевшая зло у всій його мерзенності».

Самітність Гамлета — це самітність людини, що випередив свій час, перебуває з ним у трагічному розладі й тому гине

В останні роки творчості Шекспіра ( 1608-1612) його п’єси здобувають інший характер. Вони віддаляються від реального життя. У них звучать казкові, фантастичні мотиви. Але й у цих п’єсах — «Перикл», «Зимова казка», «Бура» — Шекспір засуджує деспотизм і своевластие, встає на захист дорогих йому ідеалів, прославляє силу любові, віру й кращі спонукання людини, затверджує природна рівність всіх людей. Вигук героя однієї із цих п’єс: «Як прекрасне людство! » — може служить знаменням епохи Відродження, що подарувала миру Шекспіра

Шекспір — автор 37 п’єс, 2 поем, а також 154 сонетів, що відрізняються гарячим почуттям, насичених думкою. Творчість Шекспіра є однієї з вершин художньої культури епохи Відродження

В 1612 році Шекспір написав свою останню п’єсу «Бура». Незабаром він залишив театр. Може бути Шекспір пережив розчарування в англійському театрі, що йшов від того великого шляху, по якому він його вів. А може бути в роки мовчання він виношував задуми нових геніальних створень, яким так і не призначено було з’явитися

Шекспір умер в 1616 році, у день, коли йому здійснилося 52 року. Він був похований у церкві рідного Стратфорда, куди дотепер приїжджають шанувальники його таланта із всіх кінців миру, щоб поклонитися могилі великого драматурга, відвідати будинок, де він жив, подивитися його п’єси в Стратфорском меморіальному театрі, де ставлять тільки п’єси Шекспіра