Винтерих Д.: Пригоди знаменитих книг
Список рекомендується литератури, що.
.
Дефо Д. Робинзон Крузо: Роман / Вступ. стаття М. і Д. Урнових; Примеч. М. Алексєєва. М.: Худож. літ., 1981. 240 с. (Класики й сучасники. Зарубіж. літ.).
Дефо Д. Робинзон Крузо; Історія полковника Джека / Пер. М. Шишмаревой; Вступ. стаття М. і Д. Урнових. М.: Худож. літ., 1974. 527 с. (Б-ка всесвітньої літ.).
Дефо Д. Вибране / Під общ. ред. і з послесл. М. Урнова. М.: Правда, 1971. 511 с. з іл. (Б-ка «Вогник». Б-ка зарубеж. класики).
Аникст А. А. Даніель Дефо: Нарис життя й творчості. М.: Детгиз, 1957. 133 с.) «Робинзон Крузо», джерела його сюжету, тема праці й проблема «робінзонади» у світовій літературі, особливості реалізму Дефо.
Белоусов Р. С. Про що умолчали книги. М.: Сов. Росія, 1971. 302 с.)»Як Дефо зустрівся з Робинзоном Крузо» автор пише про те, що основою задуму знаменитого роману Дефо послужив реальний факт, і розповідає історію шотландського мореплавця Олександра Селькирка, проведшего чимало часу на незаселеному острові, розташованому в шістистах кілометрах на захід від берегів Чилі
Елистратова А. А. Англійський роман епохи Освіти. М.: Наука, 1966. 472 с.) по вироку суду, двічі терпів банкрутство, старезним хворим старим був змушений бігти з будинку, щоб зникнути від кредиторів, і, нарешті, умер у чужому куті. Навколо Дефо створилася атмосфера нападок, імениті літератори зневажливо зараховували його до розряду «тупих, безграмотних писак», до «безсоромного» авторам або просто не зауважували його в літературному цеху, а часом жартували над повчальними бесідами Робинзона з П’ятницею «Робинзон Крузо» в 1719 р. відкриває традицію буржуазного реалістичного роману. Яким образом робінзонада стала предметом широкого художнього узагальнення й що вносить Робинзон у первісний хаос природи, .
«Про Дефо говорили й говорять, що якби він описав своє життя, то вийшла б книга, гідна романів .
Елистратова A. A. Англійський роман епохи Освіти. М.: Наука, 1966. 472с.
У главі, присвяченої Голдсмиту, говориться про поетичну майстерність письменника, що створив в «Векфильдском священику» » роман-синтез, у якому підсумований досвід усього попереднього розвитку англійського просвітительського роману». Причому синтез цей .
Бернс Р. Лірика / Пер. с англ. С. Маршака; Предисл. Р. Райт-Ковальовій; Примеч. М. Морозова; Худож. В. Фаворский. М.: Худож. літ., 1971. 199 с. з портр. (Скарбу лирич. поезії).
Бернс Р. У горах моє серце: Пісні, балади, епіграми / У пров. С. Маршака; Предисл. Ю. Болдирева; Грав. В. Фаворского. М.: Дет. літ., 1971. 191 с. з іл., портр. (Поетич. б-чка школяра).
Бернс Р. Пісні й вірші / Пер. В. Федотова; Предисл. С. Васильєва. М.: Сов. Росія, 1963. 232с.
Окремі вірші Р. Бернса включені в книги його російських перекладачів:
Козлов И. И. Повне зібрання віршів / Вступ. стаття, примеч. И. Гликмана. Л.: Сов. письменник, 1960. 507 с. (Б-ка поета. Більша сірий. 2-е изд.).
Маршак С. Я. Вибрані переклади / Вступ. слово Л. Гинзбурга. М.: Худож. літ., 1978. 494с.
Михайлов М. Л. Збори віршів / Вступ. ст. Ю. Левина. Л.: Сов. письменник, 1969. 620 с. з іл. (Б-ка поета. Більша сірий. 2-е изд.).
Елистратова А. А. Роберт Бернс: Критико-биогр. нарис. М.: Гослитиздат, 1957. 159 с.) сучасників нашого сторіччя, змушуючи їх сміятися й сумувати, заучувати напам’ять або співати вірші, що полюбилися, і романси. Висвітлюються життя й творча діяльність поета, журнальна полеміка навколо перших перекладів Бернса И. Козловим в 1829 р., відзначається захоплене відношення російських письменників XIX в. до шотландського побратима
Колісників Б. М. Роберт Бернс: Нарис життя й творчості. М.: Освіта, 1967. 240 с.) естетики на розвиток школи англійських романтиків кінця XVIII «Роберт Бернс» создававшаяся на протязі двох сторіч легенда про «п’яний гуляці», якої нібито був великий шотландський поет, розвінчується, як нісенітний вимисел, нічого загального не має з дійсністю. Особливе місце приділяється перекладацькій долі поезії Бернса Вроссии.
Райт-Ковальова Р. Я. Роберт Бернс. 3-е изд. М.: Мол. гвардія, 1965. 352 с. з іл. (Життя замечат. людей).
«Як і отчого людина починає писати геніальні вірші? Звідки береться дивний дарунок . М.: Худож. літ., 1982. Т. 1. Посмертні записки Пиквикского клубу. 727с.
Диккенс Ч. Посмертні записки Пиквикского клубу: Роман. В 2-х т. М.: Правда, 1981.
Диккенс Ч. Зібрання творів. В 30-ти т. / Під общ. ред. А. Аникста й ін.; Вступ. стаття В. Івашевій. М.: Гослитиздат, 1957, відношення письменника до Америки, творчість після 1848 р., його діяльність як редактор журналу «Домашнє слово» і, нарешті, останній етап життя письменника, нічого загального не мав з антинауковою вигадкою, начебто він став «учнем своїх учнів» і опустився до рівня постачальника розважального чтива. Все літературне багатство, залишене англійським романістом, служить,[239] незважаючи на свою суперечливість, як показує радянський дослідник, боротьбі за прогрес і справедливість проти темних сил реакції й антигуманізму
Головні етапи творчого шляху англійського класика з докладною характеристикою його основних романів, історією їхнього створення й відгуками сучасників становлять зміст ряду інших наступних критико-біографічних нарисів радянських дослідників:
Катарський И. М. Диккенс: Критико-биогр. нарис. М.: Гослитиздат, 1960. 272 з; Михальская Н. П. Чарльз Диккенс: Нарис життя й творчості. М.: Учпедгиз, 1959. 124 з; Сильман Т. И. Диккенс: Нариси творчості. Л.: Худож. літ., 1970. 376 з; Тугушева М. П. Чарльз Диккенс: Нарис життя й творчості. М.: Дет. літ., 1979. 208с.
Катарський И. М. Диккенс у Росії, середина XIX в. М.: Наука, 1966. 428 с.).
У житті Диккенса не було нічого незвичайного із загальноприйнятої точки зору, незвичайної була його письменницька неповторність, що дозволила радянському письменникові В. Каверіну сказати у своєму нарисі, поміщеному як післямова в книзі X. Пирсона: «З першої сторінки виникає впевненість у тім, що Пирсон знає, як потрібно писати про Диккенсе- Головне в Диккенсе «сполучить у собі глибоко продуманий психологічний портрет Диккенса з багато документованою монографією [240] про його життя й творчість». У відтворенні особистості письменника автор книги опирається на факти й на інтуїцію художника, але в розборі окремих творів Диккенса ця інтуїція нерідко веде до суб’єктивізму, спірності оцінок, хоча повнота висвітлення не входила в його завдання. Уилсон відібрав для своєї книги лише те, що було необхідним для літературного портрета, для відбиття діалектичного зв’язку внутрішнього миру Диккенса й миру зовнішнього, проти якого він повставав. При цьому Уилсон виявив перебільшену цікавість до прототипів диккенсовских персонажів і порушив історизм підходу в судженні про «Посмертні записки Пиквикского клубу».
Честертон Г. К. Чарльз Диккенс / Предисл. і коммент. К. Атаровой. М.: Веселка, 1982. 205с.
Автор захоплюючих детективних оповідань Гилберт Кит Честертон у цій книзі виступає як талановитий біограф. Цього разу він збройний не лупою, щоб розглянути механізм загадкових подій, а щирою любов’ю й інтуїцією, які дозволяють йому проникнути в складний мир творця, де таїться безліч несподіванок. Про цю книгу французький романіст і теж біограф Андре Моруа висловився парадоксально, але по суті вірно, назвавши її в числі кращих коли-або написаних біографій насамперед тому, що це зовсім не біографія. Незвичайність, порушення канонів жанру робить цю книгу про Диккенсе такий начерк, ескізом або етюдом до біографії, що виглядає свіже, звучніше, ніж ретельно завершене монументальне полотно, тому що ясніше виявляє потужний імпульс дослідження й зосередженості думки, убедительнее розкриває таємницю демократичної стихії сміху, нерозривності трагічного й комічного у творчості Диккенса. [241]
Теккерей У. M. Ярмарок марнославства: Роман без героя / Вступ. стаття Н. Михальской. М.: Худож. літ., 1983. 734 с. (Б-ка класики. Зарубіж. літ.).
Теккерей У. М. Зібрання творів. В 12-ти т. / Під общ. ред. А. Аникста й ін.; Вступ. стаття В. Івашевій. М.: Худож. літ., 1974.
Івашева В. В. Англійський реалістичний роман XIX століття в його сучасному звучанні. М.: Худож. літ., 1974. 460с.
У главі «За щитом скептицизму» розповідається про те, як пізно прийшла до Теккерею заслужена слава в Англії, що не мала до того художників, гідних творчого змагання з ним. Дослідження творчості Теккерея зустрічається із чималими труднощами; багато світла на особистість письменника кинуло довгоочікуване зняття заборони (у заповіті письменник не дозволяв своїм близьким публікацію яких-небудь матеріалів після його смерті). Відсутність необхідних документів обернулося проти самого письменника, дало можливість нечистоплотним літераторам фабрикувати всякі небилиці й спекулятивні домисли. Реабілітувати образ «Титана, зломленого обставинами», показати велич англійського сатирика .
Керролл Л. Пригоди Аліси в Країні Чудес; Крізь дзеркало й що там побачила Аліса, або Аліса в Зазеркалье: Казки / Вступ. стаття Г. К. Честертона. М.: Правда, 1982. 319с.
Керролл Л. Пригоди Аліси в Країні Чудес: Казка / Вступ. стаття Д. Урнова. М.: Книга, 1982. 349с.
Керролл Л. Пригоди Аліси в Країні Чудес; Крізь дзеркало й що там побачила Аліса, або Аліса в Зазеркалье / Изд. подгот. Н. Демурова. М.: Наука, 1978. 358 с. (Літ. пам’ятники).
Демурова H. М. Льюис Керролл: Нарис життя й творчості. М.: Наука, 1979. 200 с.) Художній метод письменника Н. Демурова розглядає під кутом зору таких понять, як нонсенс, роздуми й здогади, час і простір, сон, фольклор, гра, досягаючи свідомості розказаних Керроллом «нісенітниць».
Падни Д. Льюис Керролл і його мир / Пер. с англ. М.: Веселка, 1982. 143 с. сил
Англійський письменник і літературознавець Джон Падни у своїй книзі популярно й захоплююче вводить читача у вигадливий мир фантастики Л. Керролла, висвітлюючи її джерела й зміст, розповідає про життя її творця, створивши на основі листів живий образ людини, нестандартного по мисленню й поводженню
Урнов Д. М. Як виникла «Країна чудес». М.: Книга, 1969. 79с.
У книзі почата спроба пояснити, у чому укладена таємниця широкої популярності казки про пригоди маленької дівчинки Аліси, що дала заголовка многим відомим добуткам .
Ирвинг В. Новели / Пер. А. Бобовича; Предисл. А. Звєрєва. М.: Худож. літ., 1974. 208с.
Літературна історія Сполучених Штатів Америки. В 3-х т. / Під ред. Р. Спиллера й ін. М.: Прогрес, 1977″Америка Никербокера» Ирвинг з’являється не сентиментальним джентльменом, «, щобіжить від серйозних сторін життя», а сатирично глузливим критиком буржуазного суспільства, невичерпним у нешанобливих докорах романтичної містифікації
Паррингтон В. Л. Основні плини американської думки: Амер. літ. із часу її виникнення до 1920 р. В 3-х т. М.: Изд-В иностр. літ., 1962 не схвалює буржуазний прогрес. [244]
По е. Вірша; Проза / Сост., вступ. стаття й примеч. М. Злобіна. М.: Худож. літ., 1976. 876 с. (Б-ка всесвітньої літ.).
По е. Вибрані добутки. В 2-х т. М.: Худож. літ., 1972.
По е. Повне зібрання оповідань / Изд. подгот. А. Елистратова й ін. М.: Наука, 1970. 799 с. (Літ. пам’ятники).
Брукс В. В. Письменник і американське життя. В 2-х т. / Послесл. М. Мендельсона. М.: Прогрес, 1971. Т. 2. 255с.
У статті «едгар По» американський критик відтворить вигляд людини великих знань і разючої начитаності в різних сферах через більше сотні років, що викликає суперечливі оцінки й характеристики. Критик нагадує, що для одних це був своєрідний талант, для інших , що потрясає серця чоловіків і жінок
Николюкин А. Н. Американський романтизм і сучасність. М.: Наука, 1968. 411 с.)»Ілюзія й реальність Америки» .
Белоусов Р. С. Про що умолчали книги. М.: Сов. Росія, 1971. 303 с.)»Ключ до хатини дядька Тома» розказана історія виникнення задуму прославленого роману Бичер-Стоу, скромної жінки, отважившейся зірвати маску з огидної фізіономії рабства
Брукс В. В. Письменник і американське життя. В 2-х т. М.: Прогрес, 1967. Т. 1. 424 с.)»Обрій Нової Англії» Брукс говорить про значення роману «Хатина дядька Тома», оцінює його як «великий епос народного життя й свого часу». Автор відзначає, що Бичер-Стоу мала всеохоплюючий зір і тонке розуміння людських відносин, і тому її книга шукала відповіді не стільки в догматах віровчення й проповідях, скільки в прояві теплоти почуттів, звідси така популярність роману «Хатина дядька Тома», що оголило кричуща несправедливість і взивали до гуманності й совісті. [248]
Уитмен У. Листи трави / Предисл. М. Мендельсона; Коммент. А. Ващенко. М.: Худож. літ., 1982. 495с.
Лонгфелло Г. Пісня про Гайавате; Уитмен У. Вірші й поеми; Дикинсон е. Вірша /Пер. с англ.; Вступ. стаття Е. Осеневой. М.: Худож. літ., 1976. 526 с. з іл. (Б-ка всесвітньої літ.).
Окремі вірші У. Уитмена опубліковані в книгах:
Зенкевич М. А. Американські поети. М.: Худож. літ., 1969. 285с.
Маршак С. Я. Зібрання творів. В 4-х т. М.: Худож. літ., 1969. Т. 4. 687 с. сил
Тургенєв И. С. Вірші й поеми. Л.: Сов. письменник, 1970. 472 с. з іл. (Б-ка поета. Більша сірий. 2-е изд.).
Засурский Я. Н. Життя й творчість Уитмена. М.: Знання, 1955. 32с.
Нарис був опублікований до 100-летию від дня виходу у світло першого видання «Листів трави». Він містить характеристику ранньої творчості поета, аналіз його книги «Листи трави» і критики американської буржуазної демократії. На закінчення говориться про виступ Уитмена за дружбу між народами й про увагу багатьох діячів світової культури до його творчості
Літературна історія Сполучених Штатів Америки. В 3-х т. / Під ред. Р. Спиллера й ін. М.: Прогрес, 1977, заговорити вільно, повно й правдиво». Ці слова стали відправною крапкою оповідання про Уитмене «Листів трави», що зображують співака братньої любові й співробітництва людей якимось простачком, нетямою. У книзі Уитмен показаний борцем за душі людські, за світле майбутнє товариства чоловіків і жінок, всіх націй і рас, пророком віри в перемогу на землі [249] колективістських почуттів, художником, що бачив мир неосяжно широким і говорив про нього словами простими, неувядающе свіжими. Особистість поета, загадка його популярності різнобічно розглядаються в розділах: «Народження поета», «Листи трави», «Барабанний бій», «-Стояти до кінця». На закінчення наводяться дані про долю літературної спадщини Уитмена за рубежем і на нього батьківщині
Паррингтон В. Л. Основні плини американської думки: Амер. літ. із часу її виникнення до 1920 р. В 3-х т. М.: Изд-В иностр. літ., 1962″Культура в 70-е роки» творчість Уитмена охарактеризована, як захід епохи Освіти, коли в Америці на зміну піднесеної інтелектуальності прийшла життєлюбна радість прийняття буття. Співак демократії й братерства виразив мовою поезії віру в майбутнє й оптимізм навіть тоді, коли став «старий, самотній, хворий, немічний і виснажений стражданнями».
Старців А. И. Від Уитмена до Хемингуея. М.: Сов. письменник, 1972. 407с.
У літературній історії США автор книги виділяє, за його словами, «ключові фігури», не випадково відкриваючи їхній ряд ім’ям Уолта Уитмена. Творець «Листів трави» перебуває в джерел потужної традиції, пов’язаної з боротьбою за звільнення соціального й естетического свідомості американського народу від засилля буржуазної ідеології, з розвінчанням культу грошового мішка, з осудом попрання людського достоїнства
Чуковський К. И. Мій Уитмен: Його життя й творчість; Вибрані переклади з «Листів трави»; Проза. 2-е изд., доп. М.: Прогрес, 1969. 304 с. сил
Своє яскраве особисте сприйняття творчості Уитмена К. Чуковський доповнив власними перекладами «Листів трави» і двома спеціальними нарисами. У них особливе місце приділяється виданню й поширенню добутків Уитмена в Росії, які залучили до себе увага И. Тургенєва, Л. Толстого, И. Рєпіна, К. Бальмонта, В. Хлебникова, В. Маяковського. Приводяться найбільш характерні оцінки, висловлені про Уитмене в закордонній літературі. [250]
Твен M. Пригоди Тома Сойера; Пригоди Гекльберри Фіна / Пер. с англ. Н. Дарузес; Вступ. стаття М. Мендельсона. М.: Правда, 1980. 528 с. з іл. (Б-ка зарубеж. класики).
Твен М. Пригоди Тома Сойера; Пригоди Гекльберри Фіна; Оповідання /Вступ. стаття М. Мендельсона. М.: Худож. літ., 1971. 735 с. (Б-ка всесвітньої літ.).
Твен М. Зібрання творів. В 12-ти т. / Під общ. ред. А. Елистратовой і ін.; Вступ. стаття М. Мендельсона. М.: Гослитиздат, 1959. 1962.
Т. 1. Простаки за кордоном, або Шлях нових прочан. 1959. 639с.
Т. 4. Пригоди Тома Сойера. 1960. 670с.
Белоусов Р. С. Про що умолчали книги. М.: Сов. Росія, 1971. 303с.
У нарисі «Там, де жив Том Сойер» говориться про місто дитинства Твена, розташованому на ріці Міссісіпі, .
Публікації твеновских оповідань, статей і памфлетів на рубежі середини XX століття дали матеріал для нових сторінок біографії письменника. Книга М. Мендельсона складається з безлічі коротких замальовок, побудованих почасти на новому матеріалі, що відтворять титанічну творчу діяльність Твена
Паррингтон В. Л. Основні плини американської думки: Амер. літ. із часу її виникнення до 1920 р. В 3-х т. М.: Изд-В иностр. літ., 1962″Культура в 70-е роки» говориться про самобутність творчості Твена, що подитожили трьохсотрічний досвід американського способу життя, про «повільний дрейф» художньої думки письменника до сатири, на шляху якого була безліч боїв із млинами й безмірною марнотратністю, щоб висміяти всіх богів «позолоченого століття».
Ромм A. C. Марко Твен. М.: Наука, 1977. 192 с. (З історії світовий літ.).
Книга виконана щирого подиву талантом Марка Твена вражати своїми життєлюбними веселощами, глузливим, бешкетним тоном. Автор пише про те, що Твен умів повернути будь-яке явище смішної й разом з тим соціально значимою стороною. Особливо відзначене логічне завершення ідейно-художнього розвитку письменника, що прийшов до розчарування в «американській мрії», тобто в міфі загального благоденства
Старців А. И. Марко Твен і Америка. М.: Сов. письменник, 1963. 307с.
Автор простежує шлях письменника з перших кроків на літературному поприщі, коли він прослил безтурботним гумористом, і показує, як мужнів його сатиричний талант у зіткненні із соціальною дійсністю. Приводяться [252] далеко не завжди відомі широким читацьким колам матеріали
Фонер Ф. Марко Твен і критики (політика й керування державою, релігія, імперіалізм).
А. М. Горбанів