Твір по літературі: Вірш А. Т. Твардовского Вся суть в одному єдиному завіті.. У кожних поетів є програмні вірші, у яких виражені його «сверхидея», життєве кредо й моральний устав Для Пушкіна це «Пророк», а для Твардовского — «…завіт», де зійшлася вся суть його поетичного принципу, те, що він не передоручив би »навіть Львові Толстому’. Талант Твардовского сформувався й зміцнів на війні. Не зрячи ж він написав про пронизливу мінуту прощання: У той день, коли окончилась війна И всі стовбури палили в рахунок салюту, У ту годину на торжестві була одна Особлива для наших душ мінута Наприкінці шляху, у далекій стороні, Під грім пальби прощалися ми вперше З усіма, що загинули на війні, Як з мертвими прощаються живі Так, у кожній новій пісні, у кожному вірші поз г так чи інакше торкався теми пам’яті полеглої. Саме перед ними він відповідав за будь-яку фальш своєї творчості, саме їм присвятив кращі свої роботи Безсумнівно, що не всі вірші Твардовского подобалися влада імущим. Про війну, як і багато про що іншому в ті часи «диктатури пролетаріату», не прийнято було говорити відкрито й чесно.
Але поет не вміє брехати. Не вміє й не вправі, тому що він у боргу у своїх соратників, що вижили й упали в криваві роки Вітчизняної. Поет — не бог, він «лише смертний’, але відповідальність через це не зменшується. Він зобов’язаний розповісти, про тім що він дійсно знає, можливо «краще всіх на світі», розповісти так, як він сам хоче, а не як радять апологи лдавой пропаганди.
Бій, у який до цих пер іде його головний герой Василь Теркин, триває й у мирний час. І суть «завіту» незмінна