Твір по літературі: Вірш М. Ю. Лермонтова «Батьківщина» сприйняття, тлумачення, оцінка Тема батьківщини проходить через всю творчість М. Ю. Лермонтова: від романтичного бачення й одночасно гіркого викриття реального положення в країні й прагнення покинути свою землю до відвертого визнання їй у любові, що прозвучали в лірику пізнього років. У цій подвійності й суперечливості проявляється особливість світогляду одного з найбільших росіян поетів В. Г. Бєлінський підкреслював національний характер творчості М. Ю.
Лермонтова: це «поет росіянин, народний, у вищому, благороднейшем значенні цього слова». Любов до батьківщини — тема багатьох добутків М. Лермонтова: «Скарги турка», «Поле Бородіна», «Бородіно», «Два велетні». Але з особливою художньою силою й повнотою вона розкривається у вірші «Батьківщина», створеному поетом в 1841 році, за кілька місяців до трагічної загибелі У цьому добутку підсилюється інтерес до народної Росії.
Нез’ясовність лермонтовской «дивної любові» до батьківщини — «Не переможе її розум мій» — свідчить про новизну самого підходу до теми. Включаючи звичні для епохи обґрунтування почуття батьківщини (військова слава, «повний гордої довіри спокій», «темної старовини заповітні преданья» для Лермонтова є високими поняттями), поет не заперечує, а полемізуючи, занижує їхня значимість у новому світовідчуванні, що відкривається його ліричному героєві. Якщо у вірші «Прощай, немита Росія…», написаному в тому ж році, зворушлива любов поета до батьківщини обертається гірким викриттям її сучасного стану, то в «Батьківщині» Лермонтов наближається до народного осмислення любові кней. Замилування батьківщиною підтверджує поет не тільки троєкратним повтором слова «люблю», але й картинами російської природи, що є передумовою справжнього почуття Лермонтова Спочатку автор малює образ Росії з її величезними просторами (дорога, що перетинає ліси й степи) і величними картинами: «лісів безбережних колиханье», «розливи рік її, подібні до морів», потім осягає її в трепетні подробицях Люблю димок спаленої жниви, У степу обоз, що ночує, И на пагорбі серед жовтої ниви Чету беріз, що біліють, Дивно точний вибір слова: не білі, а «белеющие», що як би випромінюють світло. Саме після Лермонтова символом Росії стала «чету беріз, що біліють,». «Димок спаленої жниви» — це ще одна прикмета батьківщини, що любить поет Він намагається проникнути «у таємницю достатку народного», тягнеться душею до селянської Росії, з «відрадою, многим незнайомої», спостерігає за життям простих людей «Батьківщина» — один з деяких реалістичних віршів поета, у якому він відзначає неповторні деталі среднерусского пейзажу. Тут як би продовжені слова й думки А. С.
Пушкіна із глави «Подорож Онєгіна»: Люблю піщаний косогір, Перед хатинкою дві горобини, Хвіртку, зламаний забір «Ворогуюча» сила природи, поетично відтворена Лермонтовим у ранній ліриці, доповнюється прагненням проникнути в таємницю народного буття, розгадати вищий зміст простій, органічний життя. Поет тут коштує в джерел проблеми, що хвилювала наступні покоління ліриків У вірші «Батьківщина», за словами Н. А. Добролюбова, автор «стає рішуче вище всіх забобонів патріотизму й розуміє любов до батьківщини істинно, свято й розумно». У цьому ліричному добутку народ представлений цілісно, собирательно й виступає як об’єкт міркування. Сумарна формула «люблю вітчизну я» як би поглинає всі одиничні прояви цієї любові. І навіть у самій конкретності укладена відома узагальненість: «танець із тупанням і свистом» при всій видимості образа — це все-таки й танець взагалі, знак народної Росії Ідея вірша відбилася й у його композиції.
У тексті можна виділити дві структурні частини, що поєднують «дивну» любов автора котчизне. Мова цього реалістичного добутку зберігає властивим раннім, романтичним віршам Лермонтова виразність. Поет не відмовляється від широкого використання барвистих епітетів, що відбивають щиросердечні переживання, від схвильованого мовлення, насиченої питальними й окличними реченнями. Але автор застосовує тут менше метафор, особливо розгорнутих. Його стих стає простіше, живее, досягає природної невимушеності розмовного мовлення.
Вітчизна для Лермонтова — у житті народу, у його простому бутті, у його прикростях і радостях Розкриваючи у своєму розумінні батьківщини ті риси, яких уже торкнувся А. С. Пушкін у романі «Євгеній Онєгін», Лермонтов підготовляли розробку цієї теми в Н. А. Некрасова й різних її граней уже передбачав творчість А.
Блоку, поезію XX століття