Твір по літературі: «Вогнем волі полум’яніючи.. » Співак! Під царскою парчою Своєї волшебною струною Зм’якшуй, а не тривож серця! Ф. Тютчев Федір Іванович Тютчев увійшов у російську поезію як неперевершений лірик, співак природи й любові. Багато хто його вірші, співучі й гармонічні, покладені на музику, тому що вже споконвічно повно нею: Я пам’ятаю час золоте, Я пам’ятаю серцю милий край День вечорів; ми були двоє; Унизу, у тіні, шумів Дунай И на пагорбу, там, де, біліючись Руїна замка вдалину дивиться, Стояла ти, младая фея На моховитий обпершись гранує Уже в ранніх віршах Федора Івановича Тютчева видні незвичайна тремтливість і виразність мови, уміння точно, без зайвих слів донести до читача емоційний настрой почуттів і переживань. Незвичайно багата й різноманітна лексика його віршів: Твій милий погляд, безневинної пристрасті повний Златой світанок небесних почуттів твоїх Не міг — на жаль! — умилостивити їх — Він служить їм укорою безмовної Поет щиро закоханий у красуню Амалию Лерхенфельд. Посватавшись, одержує відмову, але продовжує випробовувати ніжні почуття до неї. Багато юнацьких віршів присвячені саме їй: Равнодушно й безтурботно. Легковірне дитя Нашу данину любові серцевої Ти отвергнула жартуючи Поет бачить щиру особу своєї коханої, для якого важливіше «блиск порожній», чим віддане й любляче серце, але забути, викреслити її зі своєї душі він не може.
Відбувається прощання з найдорожчим, улюбленим, із чим він зжився, але раптом втратив. Пережите лише слабким проблиском є йому в сні, щоб негайно ж зникнути знову, і тоді наступить гірке пробудження: И отягченною главою, Одним променем осліплені Знову впадаємо не кпокою. Але в стомлюючі сни Набагато пізніше в архіві поета був знайдений вірш, написане на події 1825 року. Надруковано воно було лише в 1881 році. Через пізню публікацію вірш не був оцінений ні критикою, ні сучасниками. Тому, можливо, і дотепер воно викликає суперечливі думки в дослідників.
На чиїй стороні стояв тоді поет? Однозначно відповісти на це питання майже неможливо. ПРО, жертви думки безрозсудної Ви уповали, може бути, Що стане вашої крові вбогої, Щоб вічний полюс розтопити!.. Зима залізна дихнула- И не залишилося й слідів Цей вірш написаний дипломатом, а не прихильником декабристів. Вірш цікаво своїм двояким змістом По суті, серединою 1820-х років закінчується для Тютчева період його «часу золотого», бурхливого росту щиросердечних сил, доступних радостей, коли душу поета «хотіла б бути зіркою». Це було часом замилування перед життям, закоханості в блискуче суспільство, молодих, прекрасних жінок: Так розливайся життя радість, Співаки!.. за вами слідами!..
Так пурхай наша, други, младость По світлим счастия квітам!.. Дружба з поетом Гейне безумовно мала вплив і на творчість Тютчева. Він перекладає вірші німецького поета. Одним із кращих уважається переклад Тютчева «Із чужої сторони», хоча цей же вірш перекладали Лермонтов, Фет, Майков. Але тільки Федору Івановичу вдалося найбільше точно передати метрична своєрідність оригіналу: На півночі похмурому, на дикій скелі Кедр самотній під снігом біліє, И солодко заснув він в інистій імлі, И сон його хуртовина плекає Про юну пальму все сниться йому, Що в далеких межах Сходу, Під полум’яним небом, на пекучому пагорбу Коштує й цвіте, самотня… Тютчев неперевершений майстер опису природи, у його віршах присутнє єдність форми, думки й почуття: Є у світлості осінніх вечорів Зворушлива, таємнича принадність: Лиховісний блиск і строкатість дерев. Багряних листів млосний, легкий шелест…
В окремих віршах Тютчев виступає вже як чудовий співак природи, що вміє, за словами Н. А. Некрасова, «уловити саме ті риси, по яких в уяві читача може виникнути й домалюватися сама собою дана картина». Такий у нього, наприклад, «Літній вечір»: Уж сонця розпечена куля Із глави своєї земля скотила, И мирний вечора пожежа Хвиля морська поглинулася Ідуть роки, а поезія Тютчева зберігає свою свіжість і неперевершене зачарування, вона міцно ввійшла в наше життя. Важко уявити собі російську класичну літературу без поезії Тютчева И наше життя коштує перед нами Як примара на краю землі, И с нашим століттям і друзями Блідне в похмурій далечіні…