Вольперт Л. И.: Лакло (Laclos) Пьер-Амбруаз-Франсуа Шодерло (Choderlos) де.
Пьер-Амбруаз-Франсуа Шодерло (Choderlos) де (1741
/> Електронні публікації
Інституту російської літератури (Пушкінського Будинку) РАН
Джерело: Література Освіти ), фр. письменник і політ. діяч, автор епістолярного роману «Небезпечні зв’язки» («Les liaiso), у до-ром намальований яскрава, відверта картина розкладання вдач фр. аристократії в предреволюц. епоху (жорстокий розпусний віконт де Вальмон і цинічна маркіза де Мартейль по змові гублять довірливу жінку). Новаторський для свого часу по майстерності глибокого й тонкого психол. аналізу, роман мав шумний успіх, викликавши безліч суперечливих оцінок і наслідування.)»Небезпечні зв’язки» широко читалися в оригіналі (рос. пров.: «Шкідливі знайомства, або Листа, зібрані одним суспільством для застереження інших», 1804 і були добре відомі якщо не по прямому знайомству з ними, то по відкликаннях в иностр. печатки або принаймні по слухах, що відбивав їхню репутацію як скандального, аморального произв. (напр., М. В. Юзефович, знайомий П., знав про існування цієї книги, але плутав її з романом Д. — А. — Ф. де Саду (Sade, 1740 «Жюстина, або Халепи чесноти» («Justi), до-рий також не читав — див.: Юзефович М. В. Пам’яті Пушкіна // П. у восп. совр. (1974). Т. 2. С. 103). Цінителі «Небезпечних зв’язків» були серед знайомих П. Напр., Д. Н. Бологовский, з до-рим поет зблизився в Кишиневі, ставив їх вище романів В. Скотта (див. лист П. А. В’яземського до П. від 15, а П. А. В’яземський писав: «Де шукати любові після романів Кребильона-Сина, Лакло, Луве й Жоржа Занда lt;-gt; ?» (В’яземський П. А. Нова поема е. Кине // Совр. 1836. Т. 2. С. 269; В’яземський. Т. 2. С. 243).)»Небезпечні зв’язки» найімовірніше ще в ліцейські роки. Приблизно (Губер П. К. Дон-Жуанский список А. С. Пушкіна. Пб., 1923. С. 39) це произв., поряд з ін. считавшимися непристойними, малося на увазі в черн. рядках дев’ятої строфи першої гл. «Євгенія Онєгіна»: «Любові нас не природа вчить, А перший капосний роман» (Акад. VI, 226). Надалі, при звертанні поета до прози, психол. і худож. досвід Л. міг придбати для П. новий інтерес і актуальність у зв’язку з пошуками створення образа совр. молодого тяганини й звабника. У начерку «Гості з’їжджалися на дачу…» (1829) «Небезпечні зв’язки» згадуються як произв., з до-рого почерпнув свій розум людин, що відрізняється «важкої lt;вар.: млявої, приторнойgt; аморальністю» (Акад. VIII, 40, 552). Роман Л. служив моделлю ігрового епістолярного поводження П. і його оточення в Михайлівськім . Не тільки зіставлення імен Вальмона й Ловласа, але й весь характер листа, його стиль, жартівливо-еротична спрямованість, імітація відвертої розмови двох Дон Жуанов нагадують «Небезпечні зв’язки»; сам характер звертання й опозиція провінційний П. запозичив два вірші як епіграф до ст-нию «До Наталі» (1813).)»Романові в листах») // Пушкінський збірник. Псков, 1972. С. 84 Вольперт. П. і психол. традиція. С. 7 Творча гра й французька література: До проблеми становлення психологізму Пушкіна // Cahiers du mo) «Тверской Ловелас С. — Петербурзькому Вальмону здоров’я й успіхів бажає»: (Небезпечні зв’язки Шодерло де Лакло) // Вольперт. П. у ролі Пушкіна. С. 33