Вольперт Л. И.: Мармонтель Жан-Франсуа.
РАН
Джерело: Література Освіти ), фр. письменник, прозаїк, драматург, учасник «Енциклопедії» Ж. Л. Дrsquo;Аламбера й Д. Дідро. У Росії користувалися широкою популярністю в 1760-е й филос. роман «Велизарий» («Belisaire», 1767), засуджений Сорбонной за проповідь, що втримується в ньому, віротерпимості й переведений на рос. яз. Катериною II і її придворними для того, щоб представити імператрицю освіченою государинею, що сповідає принципи героя цього произв. У б-кі П. було собр. соч. М. в 18-ти т. (Paris, 1818, з до-рих розрізані лише неск. і притім вибірково — гл. обр. різні ст., що входять в «Основи літератури» («Eleacute;me) (Бібліотека П. № 1136. У плані статті «Про незначність літератури росіянці» (груд. 1833 П. згадав М. у числі «бездарних пігмеїв, грибів, що виросли в корнlt;яgt; дубів», висловив співчуття, що подібні письменники, а не Вольтер і йому рівні, «опанували російською словесністю» (Акад. XI, 495-496). У черн. рукопису «Євгенія Онєгіна» (Акад. VI, 217) і виправленнях чистового рукопису (Там же. С. 545) ім’я М. неск. раз названий у перерахуванні тим споровши Онєгіна (гл. I, V), підкреслюючи, видимо, їх безладний і легковагий, поверхневий характер. Говорячи в гл. I, 17 про «вільність» партеру, П. у якості одного з типових її проявів згадує голосний і скандальний провал трагедії М. «Клеопатра» («Cleacute;opacirc;tre», прем’єра 20 травня 1750). Тетяна віддає «Мармонтеля третій тім» (гл. V, 23.10) укупі з ін. непотрібними книгами за ворожильну книгу Мартина Задеки з «розрізненою Мальвіною «; зберегтися тільки один тім у Ларіних міг, зокрема, тому, що ін. були зачитані, тобто раніше входили в коло улюбленого читання провинц. дворянських сімейств. Виявлені дослідниками в «Повчальних повістях» отд. мотиви, сюжетні положення й особливості структури характерів, що мають паралелі в «Євгенію Онєгіні», «Станційному доглядачі», «Піковій дамі», не виходять за рамки типологічної подібності й не дають підстав говорити про к. — л. вплив М. на П.)»Повчальні оповідання» Мармонтеля // ПІМ. Т. 8. С. 107 «Пікова дама» і повість Мармонтеля «Вікно» // Брешемо. ПК. 1974. С. 139 // Брешемо. ПК. 1975. С. 112.
Л. И. Вольперт